В цьому році «святкуємо» 100-річчя вибуху Першої світової війни. Війни, яка дала початок відродженню України, Польщі та інших держав, які до того були у складі Австро-Угорської та Російської імперій. Війни, яка була реальністю на наших теренах тоді і про яку так мало знаємо тепер.
Чи цікава воєнна тематика зараз? Звичайно. Тільки, на жаль, не та, сторічної давнини, а війна нашого часу, зі Сходу України. А чи варто згадувати про ту війну, яка сто років тому пройшлася нашим краєм? Звичайно. Знаючи минуле, інколи можна прогнозувати і майбутнє.
Не вдаючись до розлогих викладів на тему І світової війни 1914-1918 рр., зауважимо, що саме тематика оборонної архітектури часів цієї війни на теренах Польщі та України була основною на конференції, яка проходила 4 липня в стріт-кафе «КУБ» у Трускавці. Тема конференції «Розвиток фірм навколотуристичного сектора польсько-українського транскордонного регіону на базі оборонної архітектури Першої світової війни» говорить сама за себе – на цій війні, яка вже стала історією, можна робити бізнес. Туристи, які їздитимуть на фортифікації в Україні та Польщі – це плюс і для готелів, і для екскурсоводів, і для турфірм, і для закладів громадського харчування, а врешті-решт, і для цих територій, де є такі фортифікації. В Польщі вже не перший рік розвивають цю тематику, вивчають дані об’єкти та стараються зберегти їх для нащадків. В Україні цю роботу розпочато дещо пізніше, але, як кажуть, краще пізно, ніж ніколи.
Отже, шестигодинна конференція відбувалася у цікавій атмосфері та в динамічній формі – це явна заслуга її організаторів: Асоціації «Карпатський Єврорегіон» (Польща), Регіональної Господарської Палати в Перемишлі (Польща), Товариства «Юрій Дрогобич» (Україна). Робочими мовами конференції були українська та польська, перекладачем виступив голова об`єднання вчителів-полоністів в Україні, директор Польської суботньої школи в Дрогобичі Адам Хлопек.
Виступаючи на відкритті конференції, голова Товариства «Юрій Дрогобич», експерт з питань економічного розвитку, помічник-консультант народного депутата Р. Ілика та знаний громадський діяч Володимир Кондзьолка представив всіх присутніх та висловив впевненість, що робота із стратегічного планування у групах у формі динамічної мережі, яку здійснював голова Центру розвитку української культури та самоорганізації, експерт з теорії суспільно-політичних організацій Тарас Плахтій, буде успішною. І він не помилився – робота дійсно кипіла.
Але це вже було після обіду, а з 11 до 13 години проходило пленарне засідання конференції. З вітальним словом до гостей звернулася представник влади – заступник директора департаменту міжнародного співробітництва та туризму Львівської ОДА, начальник управління туризму та курортів Оксана Погорілко. Вона зазначила, що ратифікація нашою Верховною радою Карпатської конвенції може стати сприятливим фактором для розвитку туризму. Обласна влада тривалий час співпрацює з Єврорегіоном Карпати і ця співпраця дає позитивні плоди.
Пані Оксана представляла владу обласну, натомість представників місцевого самоврядування нашого регіону було значно більше. Так, участь у конференції взяли начальник відділу туризму, сім`ї та молоді Дрогобицької міської ради Олександра Пашко та спеціаліст цього відділу Юлія Терлецька, начальник управління розвитку курорту Трускавецької міської ради Тетяна Гергель та очільник комунального підприємства «Трускавецький інформаційно-курортний центр» Назарій Піцур, депутат Дрогобицької районної ради Йосип Дяків та представник Дрогобицької РДА Сергій Матійко. Зацікавилися конференцією і керівник готелю «Клуб рН» у Трускавці та очільник громадської організації «Клуб щасливих людей» Сергій Розора, представники пансіонату «Світязянка», готельно-курортного комплексу «Карпати», ряду туристичних фірм Трускавця, Дрогобича та Львова, громадські діячі краю.
В першій половині конференції, на пленарному засіданні витупили Маріуш Іванішин, керівник мікропроекту та представник Регіональної Ізби Господарчої з Перемишля, директорка чудесного ренесансно-маньєристичного замку в Красічині під Перемишлем (колись замок належав родині Сапєгів, які були частими гостями у Трускавці) та ще ряд гостей з Польщі. Пан Іванішин представив мікропроект вартістю у 541 тисячу Євро, дофінансування якого з фондів ЄС становить біля 90% (492 тис. Євро). Зберегти для нащадків фортифікаційні споруди, зацікавити туристів оборонними об’єктами, розвивати ці об’єкти та збільшувати потік туристів до них – це, звичайно, наміри досить благі. Та зреалізувати їх без серйозного наукового підґрунтя неможливо, вважає декан історичного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, професор Леонід Тимошенко. Тільки прив’язка до історичних подій, подальші історичні дослідження та їх популяризація зможуть дати належний ефект, вважає вчений.
Професор Тимошенко у своїй доповіді зупинився власне на Першій світовій війні як все ще маловідомій частині історії нашого краю. На прикладі віднайдених нещодавно родинних архівів Валеріана Уліцького з Дрогобича та Станіслава Рафала з Борислава науковець розповів про повсякденне життя Дрогобича та Борислава в часи війни. У нас з великими острахом сприйняли прихід російської армії в 1914 році, адже разом з нею йшли репресії та безчинства. Тому багато міщан виїжджали вглиб польських земель тодішньої Австрії, а власне втікали зі Східної Галичини на Західну.
Війна на наших землях умовно ділиться на два етапи – наступ росіян і їхній відступ. Власне під час другого етапу відбувалися запеклі бої на Маківці, горі, яка знаходиться між колією з Галичини на Угорщину та шосейною дорогою в цьому напрямку. Саме біля цієї висоти 958 коло сіл Головецьке та Пшонець на Сколівщині формувався бойовий дух Українських Січових Стрільців. Хоча, зазначив професор, участь у боях проти російських військ брали тут і поляки, і австріяки, і мадяри. Але факт, що українці з Австро-Угорщини воювали на Маківці проти українців з підросійського Полісся, є свідченням, що це була братовбивча війна.
Тему Першої світової війни продовжив і доцент Дрогобицького педуніверситету Богдан Лазорак. Демонструючи старі архівні фотографії, невідомі широкому загалу мапи, протоколи ексгумацій, які здійснювала польська влада в 1921-1939 рр., науковець наочно довів, що історія може бути дуже і дуже цікавою. А якщо зважити на той факт, що існує таке явище як «ностальгійний туризм», коли, для прикладу, багато поляків їде на Креси як на батьківщину своїх предків, то поглиблення вивчення таких тем однозначно дасть тільки позитив, новий поштовх для такого виду туризму. А від цього виграють і перевізники, і провідники-екскурсоводи, і готелі та ресторани. Звісно, що до цього потрібно підходити комплексно.
Українці та поляки під час роботи в п’яти групах, профільних та перехресних, ділилися власним досвідом та власним баченням того, як цей проект має втілюватися в життя. Вирішення питань з прикордонною службою, від якої вимагається дозвіл на відвідини таких об’єктів у прикордонній зоні з української сторони, питання піших переходів та велокоридорів для туристичних груп, популяризація нашої спадщини на уроках історії та краєзнавства, підготовка фахових екскурсоводів, інфо-тури для журналістів, розробка турів на вихідні чи навіть одноденних турів, реклама у місцевих ЗМІ та в мережі Інтернет, розробка віртуальних турів, питання логістики та розвитку інфраструктури, система знижок (наприклад, переможцям конкурсів), проведення цікавих фестивалів з історичними реконструкціями битв, персонажами в одязі доби початку ХХ століття – ці та інші моменти були опрацьовані учасниками конференції, виголошені обраними спікерами та передані організаторам для подальшого аналізу.
Воєнна тематика може зацікавити не тільки українців та поляків, але й осіб з Росії, Австрії, Угорщини, Німеччини та інших країн, чиї предки воювали та загинули на теренах Перемиської землі, до складу якої до 1945 р. входила і Дрогобиччина. І хоча зараз зацікавлення турами до нашого краю дещо зменшилося, та потрібно думати на перспективу, каже екскурсовод з Перемишля Халіна Стаднік. А громадський діяч Хосе Турчик з Дрогобича вважає, що одними розмовами нічого не зробиш, потрібно братися до діла більш серйозно. Розмов на такі теми, зустрічей та конференцій пройшло немало, та результату як наразі не видно, каже Хосе Йосипович.
Втім, досить презентаційна вибірка учасників конференції обнадіює. Якщо проект не закінчиться на освоєнні коштів на реставрацію фортеці в Перемищлі як спільної історико-культурної спадщини України та Польщі, а триватиме та розвиватиметься при підтримці обласної та місцевої влади, то є надія, що тури по місцях бойових дій будуть такими ж популярними як дегустаційні тури на бойківське весілля чи відвідини старовинного Львова. Але для цього дійсно потрібно працювати, а не тільки балакати.
Ця публікація випущена при сприянні Європейського Союзу в рамках Програми Транскордонного співробітництва «Польща-Білорусь-Україна» 2007-2013. Відповідальність за зміст цієї публікації несе громадське об’єднання товариство «Юрій Дрогобич». Зміст в жодному випадку не відображає погляди Європейського Союзу.
Володимир Ключак, фото автора та Сергія Матійка
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень