Тема збереження родовищ цілющих мінеральних вод Трускавця хвилює не лише трускавчан. Свої зауваження та роздуми з цієї проблематики в кінці листопада 2017 року виклав і колишній заступник голови трускавецької Територіальної ради по управлінню курортами профспілок Петро Михайлович Пилат. Цей текст, а також аналіз написаного і роздуми про шляхи вирішення болючих для нашого курорту проблем і пропонуємо увазі наших читачів.
Як зберегти родовище лікувальної води «Нафтуся»
По-перше, що являє собою родовище мінеральної води «Нафтуся» №1, як вона формується в надрах, як її видобувають і які її найважливіші параметри необхідно контролювати при гідрохімічних спостереженнях на родовищі.
По-друге, як виконуються заходи, передбачені проектом округа і зон гірничо-санітарної охорони.
По-третє, технічний стан системи видобутку, транспортування і бальнеотехніки в кюветах мінеральних вод курорту.
Я зупинюся в основному по першому питанню.
З Інтернету я дізнався, що недавно відбулося засідання Ради Старійшин м. Трускавця, на якому обговорювалось питання про функціонування гідромінеральної бази курорту. Голова Ради Старійшин Грицак Л.Я. сповіщає: «При дуже ретельній підготовці цього питання виявились надзвичайно тривожні факти». Він відмічає, що Рада Старійшин прийшла до висновку, що курорту загрожує сьогоднішній стан експлуатації мінеральних вод і збереження гідромінеральної бази.
Я не є членом Ради Старійшин м. Трускавця – живу у Львові, але я багато років працював на курорті, брав участь у створенні гідромінеральної бази. До мене звернулися Голова Ради Старійшин Грицак Л.Я. і Саратовський В.В. і запросили взяти участь в обговоренні питання про стан і збереження гідромінеральної бази. В зв’язку з цим проханням я хочу висловити деякі думки про родовище головної лікувальної води курорту – «Нафтуся» №1.
На курорті Трускавець я працював 30 років (1958-1988), з них 8 років (1956-1966) інженером-гідрогеологом Гідрогеологічної станції (тоді вона називалася КНС – контрольно-спостережна станція). Начальником КНС був Пасека І.П. Це були часи інтенсивного розвитку гідромінеральної бази і вивчення фізико-хімічних і лікувальних властивостей мінеральних вод. Гідрогеологічна станція була структурною одиницею Трускавецького територіального управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров`я УРСР. Керівником Управління був Заслужений лікар УРСР Мамченко В.П., його заступником по медицині Саратовський В.Г. В 1960 році чомусь курорти передали профспілкам. Управління було перейменоване в Трускавецьке територіальне курортне управління профспілок, а пізніше декілька разів перейменовували. Остання за моїх часів назва була «Трускавецька територіальна рада по управлінню курортами профспілок». З 1968 до 1988 року з невеликими перервами я працював в Територіальній раді. Вісім років працював заступником голови Територіальної ради, спочатку Поліщука Ю., а потім Стародуба Г.М. До них керівником був Стратонов А.С. У мене залишилися добрі спогади про ті часи.
В 1988 році по моїй просьбі мене перевели в Українське республіканське гідрогеологічне управління «Укргеокаптажмінвод» начальником комплексної гідрогеологічної партії.
В 1958 році води з джерела «Нафтуся» №1 не вистачало, і додатково використовували воду із свердловин 9-н і 17-н, яка аналогом води «Нафтуся» не являється, але в той час воду цих свердловин вважали можливим використовувати для лікування.
За більш ніж столітній досвід лікування водою «Нафтуся» вченим не вдалося на той час достовірно визначити ті компоненти, які дають лікувальний ефект. Вважали, що лікувальними вважаються бітуми (компоненти нафти). А в воді свердловин 9-н, 14-н і 17-н бітуми були, а сірководню не було і хворі негативно реагували на це. Популярність курорту зростала з кожним роком і різко збільшилась кількість людей, які приїжджали лікуватися. Так, в 1950 році на курорт приїжджало біля 50 тисяч хворих, в 1960 році біля 100 тисяч, а в 1970 році 240 тисяч. Гостро постало питання збільшення ресурсів лікувальної води джерела «Нафтуся» №1.
Пасека І. П. і я почали працювати над тим, як практично вирішити цю проблему з врахуванням геологічних і геохімічних умов формування води «Нафтусі» в надрах. В ті часи існувала думка, що основне джерело «Нафтуся» №1 пов`язане з тектонічною тріщиною в гірничих породах, і водоносного горизонту води «Нафтуся» №1 як такого немає. Після аналізу всіх на той час матеріалів ми прийшли до висновку, що це хибна думка і що є водоносний горизонт «Нафтусі», а свердловини 9-н і 17-н при бурінні не дійшли до нього. Разом з Українським республіканським управлінням «Укргеокаптажмінвод» вирішили пробурити свердловину недалеко від основного джерела «Нафтуся» №1 для того, щоб перевірити наші висновки. Була ретельно продумана методика буріння і досліджень. Пробурили ручним способом неглибоку свердловину №21-н в 15 метрах від основного джерела. Виконували люмінесцентно-бітумінологічний аналіз керна для виявлення бітумінозності відкладів. Через кожних півметра відбирали проби води на хімічний аналіз. Пробурили свердловину на глибину 17,8 м і отримали воду – аналог основного джерела.
Оскільки свердловина була близько від основного джерела, то при відкачуванні з неї води дебіт джерела зменшувався, що свідчило про те, що ми дійсно пробурили свердловину на водоносний горизонт основної «Нафтусі», і що вона дійсно формується в водоносному горизонті, а не поступає із тріщини. Після цього пробурили ще одну свердловину 8-НО глибиною 60,2 м на значно більшій відстані від джерела «Нафтуся» №1 і так само отримали «Нафтусю». Управління «Геокаптажмінвод» (начальник гідрогеологічної партії Готра О.І.) пробурило ще ряд свердловин (1-НО, 3-НО, 12-НО, 16-НО) для визначення границь родовища води «Нафтуся». Проблема забезпечення курорту лікувальною водою «Нафтуся» була вирішена.
Германов О.І. – науковий працівник Всесоюзного науково-дослідного інституту геології і гідрогеології (ВСЕГІНГЕО), доктор геолого-мінералогічних наук висловив припущення про те, що окисно-відновний потенціал (Eh) має відношення до лікувальних властивостей води «Нафтуся». Він запропонував провести вимірювання цього параметра.
Окисно-відновний потенціал мінеральних вод характеризує умови формування їх в надрах. Він відображає співвідношення між окисними і відновними формами сполук, які розчинені в воді. Протягом року ми провели вимірювання окисно-відновного потенціалу в воді джерела «Нафтуся» №1, свердловини 21-н і свердловин 9-н і 17-н, які в той час використовувалися для лікування. Було встановлено, що вода джерела «Нафтуся» №1 і свердловини 21-н, що мають безперечний лікувальний ефект, має негативне значення Eh до (-70 мВ), а в воді свердловин 9-н і 17-н, які відрізняються слабкими лікувальними властивостями, Eh має стійке позитивне значення 100-300 мВ. Результати цих досліджень були опубліковані «Германов А.И., Пасека И.П., Пылат П.М. Окислительно-восстановительные условия формирования воды «Нафтуся» (Советская геология, 1969, №6). Ці результати відображені в монографії «Н.А.Маринов, И.П.Пасека «Трускавецкие минеральные воды» (Москва, Недра, 1978). Автори: Марінов Микола Олександрович – доктор геолого-мінералогічних наук, директор Всесоюзного науково-дослідного інституту гідрогеології і інженерної геології, Пасека Іван Парфенович – кандидат геолого-мінералогічних наук, начальник Гідрогеологічної станції курорту Трускавець.
На гідрохімічному профілі родовища води «Нафтуся» №1 чітко виявилося, що ми маємо справу з двома водоносними горизонтами слабо мінералізованої води. Перший від поверхні землі горизонт, на який пробурені свердловини 9-н, 14-н і 17-н, характеризується позитивними значеннями Eh, тобто присутні окисні умови формування води. Другий від поверхні води горизонт – це горизонт лікувальної води, яка є в джерелі «Нафтуся» №1 і в свердловинах 21-н, 8-НО, 1-НО. Цей горизонт характеризується відновними умовами, має негативне значення Eh. В цьому горизонті проходять процеси сульфатредукції зі створенням невеликої кількості сірководню, а також інші процеси – насичення води органічними речовинами нафти і продуктами її переробки різними бактеріями.
Я хочу підкреслити, що протягом року наших спостережень окисно-відновний потенціал води джерела «Нафтуся» №1 і свердловини 21-н завжди був негативним (жива вода), а води свердловин 9-н і 17-н позитивними (мертва вода).
Під горизонтом води «Нафтуся» залягає горизонт сірководневої води невисокої мінералізації, яка накопичується в джерелі №6 («Едвард»), а ще глибше залягає горизонт високо мінералізованої сірководневої води – джерело №7 («Фердинанд»).
Джерела №6 і №7 – шахти по видобутку озокериту в далекому минулому. Дехто вважає, що у формуванні води «Нафтуся» бере участь озокерит, але хочу відмітити, що при бурінні свердловин на воду «Нафтуся» озокерит не зустрічався. Можливо в водоносному горизонті є і прожилки озокериту. При бурінні свердловини 1-НО і в інших свердловинах на родовищі води «Нафтуся» піднімали керн піщаника з плямами і краплинами нафти, які світилися в ультрафіолетовому світлі від блакитного (легкі фракції нафти) до ясно коричневого кольору (важкі фракції нафти), а озокерит знаходиться глибше в водоносному горизонті джерела №6 і №7.
Всі чотири водоносних горизонти знаходяться на невеликій глибині і досить щільно прилягають один до одного. Ізоляція між ними – прошарки глини. Водоносний горизонт з води «Нафтуся» затиснутий між горизонтами слабо мінералізованої води, яка не являється аналогом води джерела «Нафтуся» №1, і горизонтом сірководневої води, що використовується для лікувальних ванн. Таке положення «Нафтусі» в надрах викликало тривогу, особливо коли почався інтенсивний її відбір. Не було абсолютної впевненості в тому, що при інтенсивному відборі або за інших причин не буде перетоку води з інших водоносних горизонтів в водоносний горизонт «Нафтусі».
В подальшому управлінням «Укргеокаптажмінвод» було пробурено ще біля 20 свердловин на інші типи мінеральних вод. Львівським відділенням «Курортпроекту» разом з науково-дослідною лабораторією Львівського політехнічного інституту і при моїй участі був розроблений проект системи мінерального водопостачання. Система мінерального водопостачання була побудована і прийнята в експлуатацію. Побудували диспетчерський пункт в стилі карпатської архітектури у верхній частині курортного парку поряд з колишньою більярдною. Над новими свердловинами побудували надкаптажні споруди, проклали поліетиленові трубопроводи, побудували резервуари, насосні станції, проклали кабелі зв’язку, змонтували автоматику. Це був перший досвід в Союзі в використанні в такому масштабі автоматики і телемеханіки на бальнеологічних курортах. Я особисто їздив в Москву в Центральну раду по управлінню курортами профспілок, щоб вирішити питання фінансування цих робіт. Кошторисна вартість більше 900 тисяч старих радянських рублів. Це були досить великі гроші. Для гідрогеологічної станції (ГГРЕС) Територіальна рада по управлінню курортами профспілок побудувала по окремому кошторису адміністративно-лабораторний корпус для ГГРЕС і наукового відділу, який займався вивченням лікувальних властивостей мінеральних вод. Так була створена гідромінеральна база курорту всесоюзного значення. В 1974 році мені було видано свідоцтво «Отличник курортов профсоюзов», а в 1978 році мене нагородили «Бронзовой медалью ВДНХ СССР».
Не так давно в Інтернеті я прочитав дві статті, в яких іде мова науковців про окисно-відновний потенціал (Eh) і органічні речовини (ОР) лікувальної води «Нафтуся» курорту Трускавець. Першу статтю «Проблемы лечебного начала минеральной воды «Нафтуся» №1 курорта Трускавец и новые пути ее решения» написав львівський вчений Щепак В.М., старший науковий працівник Інституту геології і геохімії НАНУ, кандидат геолого-мінералогічних наук. Стаття була опублікована в 2004 році в геофізичному журналі №4. Другу статтю «Ще раз про Королеву лікувальних вод та її істинних і фальшивих адептів і апологетів» виклав 11.02.2015 року в Інтернеті (Інформаційний портал Truskavets Info) Попович І.Л. – завідувач лабораторії експериментальної бальнеології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України в Трускавці, кандидат медичних наук. В цих статтях є посилання на статтю «Германов А.И., Пасека И.П., Пылат П.М. Окислительно-восстановительные условия формирования воды «Нафтуся».
Щепак В.М., посилаючись на нашу статтю, написав: «Согласно результатам годичного цикла наблюдений, минеральные воды на участке источника «Нафтуся» №1 курорта Трускавец отличаются довольно широким диапазоном значений Eh: от -70 до +445 мВ, связанным с сезонными колебаниями» і більше нічого, а ми писали в своїй статті: «В результате годичного цикла исследований установлено, что минеральные воды на участке источника «Нафтуся» №1 имеют величину Eh от -70 до +445 мВ. Для вод, обладающих несомненным лечебным эффектом (источник «Нафтуся» №1, скв. 21-н) характерны отрицательные значения Eh, указывающие на развитие у них анаэробных процессов бактериального разрушения органического вещества, в частности процесса сульфатредукции, обусловливающие появление в воде сероводорода. Воды, отличающиеся слабыми лечебными свойствами (скв. 9-н и особенно 17-н), имеют положительное значение, которое большую часть года находится в пределах 100-300 мВ и указывает на то, что эти воды формируются в переходных окислительно-восстановительных условиях».
Так як написав Щепак В.М., виходить, що лікувальна вода із водоносного горизонту в джерелі «Нафтуся» №1, а також в свердловині 21-н має Eh від -70 до +445 мВ в залежності від пори року, тобто в водоносному горизонті води «Нафтуся» змінюються геохімічні умови формування цієї води, а це не відповідає дійсності. Як вказувалося вище, позитивні значення Eh відносяться до водоносного горизонту свердловин 9-н і 17-н, який знаходиться над водоносним горизонтом води «Нафтуся».
Попович І.Л. в своїй статті «Ще раз про Королеву лікувальних вод та її істинних і фальшивих адептів і апологетів», опублікованій зовсім недавно (2015 рік), приводить такі дані: «… потенціал води Нафтуся свердловини 1-НО негативний (взимку: -51 мВ, влітку: -37 мВ), натомість свердловин 8-НО і 21-НО – позитивний (взимку: +57 і +60 мВ, влітку: +92 і +103 мВ відповідно)». Він пише, що проф. Яременко М.С. «…вирішив у наступних дослідженнях фізіологічної активності Нафтусі відмовитися від вимірювання Eh потенціалу як зовсім не інформативного параметра (негативний – добре, позитивний теж непогано)».
Опираючись на експериментальні фізіологічні дослідження, Попович І.Л. робить твердий висновок про те, що лікувальний ефект води «Нафтуся» не залежить від Eh потенціалу і підтверджує це китайським прислів`ям: «немає значення якого кольору кішка, лиш би мишей ловила».
Що ж, фізіологам видніше, але лікувальна вода «Нафтуся» в надрах має негативне значення Eh.
Попович І.Л. не згідний з даними Дацько О.Р.: «Прочитавши шедевр добродія В.М. Щепака і прагнучи бути святішим від Папи Римського, добродій О.Р. Дацько «перехрестив» Eh-позитивну («схизматичну», на його погляд) воду св. 21-НО і 8-НО у «правовірну» Eh-негативну. Із статті «Окисно-відновний потенціал мінеральних вод Трускавецького та Східницького родовищ» (Медична гідрологія та реабілітація. -2011.-9,№4.С. 72-80) читач дізнається, що Eh потенціал води св. 21-Н впродовж лютого-жовтня 2011 р. складав пересічно, о чудо, знову … – (мінус!) 124 мВ (діапазон коливань -68 – -152 мВ). Таке ж «чудесне преображення» сталося і з водою св. 8-НО (-134 мВ, діапазон коливань -105 – -153 мВ). А «правильний» потенціал води св. 1-НО, як читач вже здогадався, став ще «правильнішим» (-137,5 мВ, діапазон коливань -120 – -155 мВ). Ура! Нарешті вся Трускавецька Нафтуся стала «правильною», як книжка пише, а то «папєрєднікі» щось були знову наплутали. Слава великому хіміку, який відновив блиск і велич Королеви лікувальних вод!». Але Дацько О.Р. правильно виміряв цей важливий показник стану «Нафтусі». Він виміряв Eh безпосередньо на свердловинах.
А тепер про органічні речовини у воді «Нафтуся». В цьому питанні появились нові погляди.
Щепак В.М. поставив перед собою питання чи мають органічні речовини в воді «Нафтуся» нафтовий генезис і відповідає: «… вследствие постоянного активного движения атмосферных вод в его песчаных водоносных горизонтах на протяжении многих миллионов лет эта вторичная нефтяная органика уже давно была бы из них полностью вынесенной» і кінцевий вирок: «…значительная часть ОВ трускавецкой «Нафтуси» №1 имеет поверхностный гумусовый генезис». Це суперечить численним дослідженням органічних речовин. Звичайно, мільйони років тому органічних речовин нафти було більше, була нафта, може вона й рівчаками текла, але зараз їх на сьогодні достатньо і вистачить ще надовго.
Можна згадати бориславську нафту, яку в геологічному вимірі ще зовсім недавно черпали з колодязів і чомусь бориславську нафту вода не вимила, а в Трускавці вимила повністю. Та саме слово «Нафтуся» означає, що вона пахне нафтою. У воді «Нафтуся» також є легколетучі органічні сполуки нафти. Їх досліджували наукові працівники інституту ВСЕГІНГЕО Бикова О.Л. і Бродовська А.А., припускаючи їх вплив на лікувальні властивості «Нафтусі». Відносно гумусових речовин, то вони є у всіх підземних водах Трускавця, але їх кількість порівняно з бітумами невелика. По даним лабораторії Центрального науково-дослідного інституту курортології і фізіотерапії, в воді джерела «Нафтуся» №1 гумінових речовин було в 6 разів менше, ніж бітумів.
В Інтернеті 11.04.2016 року (http://cleanwater.org.ua) опублікована стаття «Генез і механізми дії води «Нафтуся» курорту Трускавець», в якій повідомляється про нові досягнення у вивченні органічних речовин (ОР) води «Нафтуся». Автор статті Івасівка С.В., доктор медичних наук, професор, завідувач відділом експериментальної бальнеології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця пише: «Тепер загальновизнано, що діючим чинником Нафтусі є ОР, однак роль їх окремих компонентів в ефектах води залишається нез’ясованою. Це зумовлено, перш за все, недостатнім методологічним та методичним забезпеченням робіт в даній галузі, бо низька концентрація ОР в воді і недостатня чутливість відповідної апаратури не дозволяють проводити ідентифікацію індивідуальних ОР безпосередньо в нативній воді. Для виділення ОР використовувався головним чином метод екстракції різними неполярними або слабо полярними органічними розчинниками. Такий підхід дозволив виділити тільки малорозчинні гідрофобні ОР типу бітумів і власне ця частка органіки хімічно вивчена досить добре. Друга частка ОР, гідрофільних, полярних, залишалася поза можливостями екстракційного методу. І дальше: «Такий стан питання з вивченням ОР Нафтусі зумовив необхідність пошуку нових підходів і методів їх отримання в нативному стані і кількостях достатніх для хімічного аналізу та визначення біологічної, а по можливості, і фізіологічної активностей. У зв’язку з цим ми здійснили спробу використати альтернативні підходи для концентрування та накопичення ОР, суть яких полягала в ліофілізації глибоко замороженої води Нафтуся. Подальша екстракція порошку спочатку водою, а потім різними органічними розчинниками повинна б дозволити поділити органічні сполуки за їх розчинністю, хроматографічною рухливістю та використовувати х не тільки для хімічного аналізу, але й для біотестування».
Івасівка С.В. пише про те, що ліофілізація (сушка морозом) дозволила виділити в достатній кількості гідрофобні (нерозчинні) і гідрофільні (водорозчинні) органічні сполуки в воді «Нафтуся», які, як відмічає Івасівка С.В., відтворюють загалом фізіологічну дію води «Нафуся». Він вказує, що метод ліофілізації води «Нафтуся» дав змогу екстрагувати гідрофільні ОР і сконцентрувати їх в 500 раз для хроматичного дослідження. Івасівка С.В. підкреслює, що гідрофільні органічні речовини визначають дуже значну частку в ефекті нативної мінеральної води.
Ще в 1975 році Германов О.І. запропонував мені зайнятися автоматизацією вимірювань деяких параметрів води «Нафтуся». В 1968 році я закінчив факультет автоматики Львівського політехнічного інституту і мене зарахували в відділ будівництва і експлуатації Ради по управлінню курортом Трускавець. Я почав займатися питаннями автоматизації в бальнеотехніці і автоматизації видобутку мінеральних вод і режимних спостережень за мінеральними водами. Мною була запропонована конструкція автоматичного дозатора для кювета, яку потім виготовило конструкторське бюро «Хімавтоматика» (Воронєж), пізніше підприємство «Квант» (Київ) удосконалило електроніку дозатора до рівня винаходу, в якому я співавтор. «Квант» розробив конструкцію і виготовив швидкісний водонагрівач, в якому електричні елементи нагріву мали температуру, близьку до потрібної температури нагріву води «Нафтуся». Це була нова щадна технологія нагріву «Нафтусі».
В автоматизації видобутку мінеральних вод і режимних спостережень за мінеральними водами брав участь Львівський політехнічний інститут. Науково-дослідна лабораторія інституту розробила значну частину проекту, розробила пристрій для вимірювання рівня води в свердловинах, на який було видано авторське свідоцтво про винахід, в якому я один із авторів. В 1973 році в Кисловодську (на Кавказьких мінеральних водах) відбувся Міжнародний конгрес по гідротермальній техніці (по мінеральним водам і бальнеотехніці), на якому я виступив з питань автоматизації в гідротермальній техніці. Цей доклад був опублікований (Пылат П.М. Применение автоматики и телемеханики в гидротермальной технике. Материалы VIII международного конгресса по гидротермальной технике, «Мир», Москва»).
Під керівництвом Германова О.І. в 1975-1977 роках я працював над дисертацією «Дослідження і розробка автоматизованої системи контролю гідрогеохімічних параметрів мінеральної води «Нафтуся» Був зарахований претендентом в відділі гідрогеохімії Всесоюзного дослідного інституту гідрогеології і інженерної геології «ВСЕГІНГЕО». Робота була виконана десь на 70%, але так склалося, що роботу я не закінчив. В пояснюючій записці до вибору теми дисертації я писав: «Найбільш повна і якісна інформація про режим лікувальної води «Нафтуся» в умовах інтенсивної експлуатації родовища може бути отримана за допомогою засобів автоматичного виміру. Найбільш важливими гідрогеохімічними параметрами води «Нафтуся» являються окисно-відновний потенціал і органічні речовини.
Я провів ряд досліджень, щоб виявити метрологічні характеристики електродів при вимірюванні окисно-відновного потенціалу (Eh) конкретно в воді «Нафтуся». Був розроблений і виготовлений діючий макет приладу для вимірювання Eh. Електричний сигнал датчика можна було підключити до будь-якого само пишучого мілівольтметра. В датчику використовувався не один платиновий електрод, а три для того, щоб отримати найбільш достовірні дані.
З органічних речовин я вибрав для автоматизації легколетучі органічні речовини. Я хотів використати метод газового каротажу, який використовується при бурінні розвідувальних свердловин на газ і нафту, яким я колись користувався, працюючи старшим геологом на опорній буровій на крайній півночі Росії.
Для своєчасного виявлення відхилень гідрохімічних умов формування лікувальної води «Нафтуся» і збереження родовища від псування і передчасного виснаження необхідно:
1. Періодично контролювати окисно-відновний потенціал (Eh), загальну кількість органічних речовин (ОР), легко летучих ОР і сірководню в воді «Нафтуся».
2. Виконувати з обґрунтованою періодичністю повні і короткі хімічні аналізи води «Нафтуся».
3. Виконувати безумовно заходи, які передбачені в проекті округа і зон гірничо-санітарної охорони, і особливо в першій зоні.
Для родовищ інших мінеральних вод:
1. Виконувати з обґрунтованою періодичністю повні і короткі хімічні аналізи мінеральних вод.
2. Виконувати заходи, які затверджені в проекті округа і зон гірничо-санітарної охорони, і особливо в першій санітарній зоні.
Петро Пилат, листопад 2017 р.
Гідромінеральна база: тези
Стаття Петра Михайловича Пилата «Як зберегти родовище лікувальної води «Нафтуся» на курорті Трускавець» не дає готових відповідей на запитання, які хвилюють трускавчан, але в значній мірі допомагає розставити крапки над «і». Ця публікація дозволяє побачити не лише корінь проблеми, але й дає можливість аналізу шляхів її вирішення.
В зв’язку з цим пропонуємо увазі читача декілька тез щодо «Нафтусі», ГГРЕС, ПрАТ «Трускавецькурорт», гідромінеральної бази курорту та її збереження.
1. До передачі курорту і майна оздоровниць профспілкам вони перебували у державній власності. ГГРЕС також перебувала у державній власності.
2. Створення та систематизація гідромінеральної бази курорту у Трускавці розпочалися з часів Австро-Угорщини, тривали в часи Польщі і завершилися в радянські часи; Петро Пилат описує скільки коштів держава вклала у створення та розвиток гідромінеральної бази курорту Трускавець задовго до передачі її профспілкам, не кажучи вже про приватизацію цієї бази.
3. Приватизація гідромінеральної бази курорту, як і приватизація всього профспілкового майна у Трускавці, є темною плямою в історії нашого міста-курорту, злочином проти трускавецької громади, нехтуванням прав громади на цілющі джерела і майно.
4. В радянський період дослідження «Нафтусі» та інших джерел, а також заходи щодо збереження гідромінеральної бази курорту були на високому рівні, про що Петро Пилат описує у своїй публікації.
5. Занепад курорту та халатність по відношенню до гідромінеральної бази Трускавця розпочалися з моменту передачі профспілкового майна АТ «Укрпрофоздоровниця» ЗАТ «Трускавецькурорт», зокрема передачі гідромінеральної бази у приватні руки.
6. Вся діяльність ЗАТ (а далі ПрАТ) «Трускавецькурорт» була спрямована на визиск та експлуатацію ресурсу, без належних вкладень та інвестицій, а навіть без підтримки в належному стані існуючої бази, у тому числі гідромінеральної бази курорту.
7. В останні два-три роки контроль за станом гідромінеральної бази та дослідження «Нафтусі» були зведені до критичного мінімуму, чому яскравим свідченням є скорочення в рази кількості працівників ГГРЕС як складової структурної одиниці ПрАТ «Трускавецькурорт».
8. Заходи, які передбачені в проекті зон гірничо-санітарної охорони мінеральних джерел Трускавця, у тому числі в першій зоні суворої охорони, не проводяться належним чином, а громада міста, у тому числі депутатський корпус не мають повної картини даних і не уявляють, яка ж насправді ситуація зі станом гідромінеральної бази курорту.
9. Громада Трускавця має повне право (а тим більше обов’язок) бути експлуатантом мінеральних джерел, які знаходяться на території нашого міста-укурорту.
10. Створення комунального підприємства «Трускавецька гідрогеологічна режимно-експлуатаційна станція» рішення Трускавецької міської ради у 2008 році мало на меті перебрати контроль громади над гідромінеральною базою курорту.
11. Випадкова людина на посаді керівника комунальної ГГРЕС (стебничанин О. Ковальчин) та повна нейтралізація КП «Трускавецька ГГРЕС» в 2011-2017 рр. свідчать, що міський голова Лев Грицак помилився у виборі кандидатури на керівника цього КП, міський голова Руслан Козир свідомо пішов на співпрацю із ЗАТом і не мав наміру відстоювати інтереси громади та перебрати контроль над гідромінеральною базою курорту, а міський голова Андрій Кульчинський поки що не усвідомлює важливості цього питання.
12. Події кінця осені 2017 року показали, що громада Трускавця готова стати на захист свого основного багатства і не дозволить платного входу на бювет для місцевих жителів.
13. Оскільки верхній бювет є закритим (не функціонує з грудня 2016 р.), то громада має право (і тим більше обов’язок) на викуп цієї власності як об’єкту, що є одним із центральних та стратегічно важливих в нагірній частині курорту.
14. Оскільки нижній бювет перебуває у власності ПрАТ «Трускавецькурорт» і претензії громади Трускавця на це майно призвели б до довготривалого судового процесу, то логічнішим і кращим шляхом вирішення цієї проблеми стало б будівництво власного (нового) бювету (одного більшого чи декілька менших) з підведенням до нього/них трубопроводів з власних свердловин мінеральної води.
15. ПрАТ «Трускавецькурорт» має повне право залишитися в господарсько-економічному просторі Трускавця як одна з багатьох інших комерційних структур, але не в якості монополіста на видобуток та постачання мінеральної води. Громада Трускавця в особі Трускавецької міської ради з делегацією повноважень КП «Трускавецька ГГРЕС» повинна зайнятися цією діяльністю з видобутку та реалізації мінеральної води «Нафтуся» та інших мінеральних вод із належним контролем за станом всієї гідромінеральної бази курорту.
16. Ціна на мінеральні води Трускавця повинна бути належно обґрунтована та затверджена відповідним рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради з оприлюдненням структури собівартості.
17. Стратегічно важливими завданнями для влади Трускавця на грудень 2017 року є початок реальної діяльності КП «Трускавецька гідрогеологічна режимно-експлуатаційна станція» з затвердженням керівника (набір за конкурсом), плану діяльності, початком роботи по отриманню ліцензії тощо.
18. Питання збереження «Нафтусі» та інших мінеральних вод – це не надумана проблема, не піар-хід окремих політиків чи громадських діячів, не акція під вибори, до яких, до речі, ще досить далеко. Це нагальна вимога часу, шанс, якого, можливо, більше Трускавець не отримає. Чи скористається Трускавець ним, чи змарнує – від цього залежить вся наша подальша історія як курорту чи депресивної зони, залежить майбутнє наших нащадків.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень