«І сказав Мойсей до Аарона: Візьми кадильницю, і поклади на неї огню від жартівника, І поклади кадила, та й понеси швидко до громади, та й очисть її, бо вийшов гнів від Господнього лиця, і розпочалася поразка. І взяв Аарон, як говорив Мойсей, і побіг до середини зборів, аж ось розпочалася поразка народу! І він поклав кадила, і очистив народ. і став він поміж умерлими та поміж живими, і затрималась та поразка. І було померлих поразкою чотирнадцять тисяч і сімсот, окрім померлих у справі Корея. І вернувся Аарон до Мойсея до входу скинії заповіту, а поразка припинилася» (Числа 17:11-15).
Бог, вибравши Авраама, обіцяв йому стільки нащадків, як зір на небі. Бог попередив Авраама, що його нащадки будуть рабами у чужій землі, але обіцяв вивести їх з рабства та ввести в обіцяну прекрасну землю, де тече «молоко й мед». І цей день настав. Через Мойсея, свого вибраного слугу, Всевишній вивів свій народ з Єгипту, вчинивши суд над фараоном і його військом. Море, наче суходіл; хмара Господня вдень та хмара вогню вночі; вода зі скелі; манна небесна; перепелиці та багато інших чудес вчинив Господь для свого народу. Але чудеса та милості Божі швидко забувалися, і люди грішили, нарікали на Бога та Мойсея. Проказа на Маріам, розкрита земля, що пожерла Корея та весь його рід, змії – сарафи, моровиця, смерть та поразка – це ще далеко не вся ціна гріха та бунту Божого народу проти Бога.
Бог хоче винищити цей рід, але Мойсей, як завжди, стає у виломі перед Богом за народ. (Вих. 32:9-14, 30-35), (Числа 14:11-20). І ось черговий бунт – і чергова поразка. Тож Мойсей швидко реагує і наказує Аарону взяти кадильницю і огню від жертівника та й очистити громаду, щоб зупинити поразку. Аарон побіг і зробив, як сказав Мойсей, і поразка зупинилася. Дорогі брати та сестри, сьогодні, на жаль, ми бачимо поразку у нашій країні. Пам’ятаймо, що за гріх потрібно платити ціну, гріх завжди несе поразку. Бог дав нам незалежність, вивів нас із рабства безбожності та комунізму. Відкрились храми, відродилась віра, але, на жаль, життя наше не змінилося. Називаючи себе християнами, ми дозволяли собі чинити гріх: аборти, блуд, перелюб, прокльони, непрощення, алкоголь, наркотики, ворожбитство, гадання – це ще далеко не повний перелік всього, що ми чинили і ще й пробували себе захистити, ніби нічого поганого ми не вчинили. Ми судили всіх, лише не себе, бачили, як крав мільйони хтось, а свої тисячі вважали пристойними. Боролись за Україну, але тиснули усіх хабарами, не дивлячись ні на сироту, ні на вдову. Боролись за рідну мову, але дуже часто розмовляли чужою, брудною, нецензурною, як то кажуть «триповерховою». Брехливі, викривлені суди, гарні промови з трибун, але без практичного застосування в житті. Корупція в’їлась та обліпила нас, немов будяки, так що потрапила навіть у церкву. Та ми продовжували гнати «банду геть», але не помітили, що ця «банда» вселилася в нас. Колись Сам Христос сказав: «Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників» (Мат. 21:13). Ми навіть не зупинились тоді, коли «небесна сотня» полягла за наш край. На хвильку ми ніби притихли, перечекали і продовжили те ж саме.
Якось, дивлячись телепрограму, почув, як в черговий раз присутні у студії шукали винних, як завжди. Обурившись, подумав: та ж кров «небесної сотні» та тих, хто продовжує вмирати щодня, є на всіх нас. Можливо, на комусь, звичайно, більше, ніж на інших. Хто ж заважав нам на західній Україні, де стільки храмів, жити по-Божому?! Кожен із нас своїм гріхом, хто більше, а хто менше, наближав поразку нашої незалежної держави. А тепер потрібно покаятися політикам і священикам, і всім, хто бажає добра своїй землі. І навіть ви, котрі читаєте ці рядки та думаєте, що вас це не стосується, бо ви чисті, то все одно, читаючи Писання, ми знаходимо, як молився Божий пророк Даниїл, заступаючись перед Богом за свій народ та каючись перед Богом за себе і за народ – у пості, у веретищі та в попелі.
«І молився я Господеві, Богові своєму, і сповідався й казав: О мій Господи, Боже великий і грізний, що стережеш заповіта та милість для тих, хто кохає Тебе, та для тих, хто виконує Твої заповіді!
Ми прогрішилися та чинили беззаконня, і були несправедливі, і бунтували-ся, і відверталися від Твоїх заповідей та від постанов Твоїх.
І не прислухалися ми до Твоїх рабів пророків, що говорили в Твоїм Імені до наших царів, наших начальників та наших батьків, і до всього народу землі.
Тобі, Господи, справедливість, а нам сором на обличчя…
Господи, сором на обличчя нам, нашим царям, князям нашим та нашим батькам, що згрішили перед Тобою!
А Господеві, нашому Богові, милість та прощення, бо ми бунтувалися проти Нього, і не слухалися голосу Господа, нашого Бога, щоб ходити законами Його, які Він дав нам через Своїх рабів пророків.
І ввесь Ізраїль переступив Закона Твого, і відвернулися, щоб не слухатися Твого голосу, і було вилите на нас те прокляття й та присяга, що написана в Законі Мойсея, Божого раба, бо ми прогрішилися Йому.
І Він сповнив Своє слово, яке говорив на нас та на наших суддів, що судили нас, щоб спровадити на нас велике зло, такого не було вчинено під цілим небом, яке було вчинене в Єрусалимі!
Як написано в Мойсеєвому Законі, усе те лихо прийшло на нас, та ми не вблагали Господа, нашого Бога, щоб вернутися нам від свого гріха, і щоб порозумнішати в Твоїй правді.
І Господь пильнував того лиха, і спровадив його на нас, бо справедливий Господь, Бог наш, у всіх Своїх чинах, які Він зробив, та ми не слухали Його голосу.
А тепер, Господи, Боже наш… згрішили ми, стали несправедливі!
Господи, у міру всієї Твоєї справедливости нехай відвернеться гнів Твій та Твоя ревність від Твого міста Єрусалиму, Твоєї святої гори, бо через наші гріхи та через провини наших батьків Єрусалим та народ Твій відданий на ганьбу для всіх наших околиць.
І нині прислухайся, Боже наш, до молитви Твого раба та до його благань, і нехай засвітиться Твоє лице над Твоєю спустошеною святинею, ради Господа!
Нахили, Боже мій. Вухо Своє та й послухай, відкрий Свої очі й побач наші спустошення та те місто, де кликалося Ім’я Твоє в ньому, бо ми кладемо свої благання перед Твоїм лицем не через свої справедливості, але через велику Твою милість.
Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислухайся й зроби! Не спізняйся ради Себе, мій Боже, бо Ім’я Твоє кличеться над Твоїм містом і над Твоїм народом!» (Дан. 9:4-19)
Тому, будучи священнослужителем, звертаюсь до всіх пастирів Божої отари та всіх християн, незалежно від конфесій. Давайте почнемо з себе, покаймось ми і візьмімо кадильницю, якою є наша з вами молитва. «А коли Він узяв книгу, то чотири тварині й двадцять чотири старці попадали перед Агнцем, а кожен мав гусла й золоті чаші, повні пахощів, а вони молитви святих» (Об. 5:8). Тож підносьмо свої молитви і надалі та станьмо між умерлими та живими, і поразка припиниться. І Бог посоромить окупантів та агресорів, як посоромив у свій час фараона та його військо. Бо ми не чужого прагнемо, а захищаємо свою рідну землю, яку сам Бог нам дав, і ніхто не має права відбирати її у нас. І я вірю, що Бог дасть нам ще бачити добро на нашій Україні.
«…І на оновленій землі врага не буде супостата».
«А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь» (Рим. 16:20)
Анатолій Кузьмич, старший пастор церкви «Добра Новина», м. Трускавець
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень