Далекого вже тепер 1986 року автор цих рядків із двома своїми товаришами поїхав до Молдови, – «на заробітки». Тоді, збираючи овочі на молдавських полях, за місяць можна було досить солідно заробити. Ось так ми й потрапили до села Берлінці, що межує із Румунією.
Якось увечері до господарів, у яких ми знімали кімнату, прийшов у гості їх брат. Виявилося, що живе він у Румунії, а до родичів нелегально пробирається, аби набрати різних продуктів, «бо у нас сильний голод», – сказав Петро. А потім запропонував «сходити до Румунії, в гості до його родини». Що ми й зробили, якоїсь теплої літньої ночі. Побачене й почуте вразило і шокувало. Виявилося, що люди в країні бідують, а влада жирує. Наприклад, телебачення було лише державним і передачі йшли всього 4 години на день, головно з вихвалянням генерального секретаря Комуністичної партії Румунії товариша Ніколає Чаушеску. Перед цим якось дивився трансляцію із стадіону «Стяуа», де саме вшановували головного комуніста Чаушеску. Скажу відверто: всі свята «на честь» Беніто Муссоліні, Франко, Адольфа Гітлера, – дитячий лемент у пісочниці, у порівнянні, як це тоді робилося задля Чаушеску. Тому сторонньому спостерігачеві й могло видатися, що румуни, – процвітаючий та щасливий народ. Та інша картина була на практиці.
Ось, наприклад, тим, хто мав власні авто дозволено було заправити бензини лишень по 10 літрів щомісяця. Контролювався й виїзд, якщо ти виїхав не у «свій день» ( тобто виїзд мав співпадати у парні чи непарні дні тижня, відповідно до чисел на номері авто) то мав заплатити досить великий штраф. Якщо виростив свиню, то половину туші по дуже низькій ціні мав здати державі. Забій свійських тварин та птиці ретельно контролювався сільською радою, упаси боже заколоти їх без присутності владця, – конфісковували свиней чи овець і могли забрати господарку. Опалення та електропостачання було сильно обмежене, тому ніхто не мав навіть примітивного холодильника, дістати в’язанку хмизу було проблемою…
Восени 1989 року через «поганий урожай» влада ввела нову норму :на тиждень сім’я із 5 осіб могла купити за продовольчими картками лише 3 буханці хліба, що випікався наполовину із кукурудзяною мукою. Він також неодноразово зневажав рішення народного референдуму, що забороняв йому, герою Чаушеску, брати іноземні кредити. Це переповнило чашу терпіння простих румунів, які вийшли з акціями мирного протесту на площі сіл і міст країни. Більше ста тисяч людей заполонили центральну площу Бухареста з вимогою до Чаушеску аби звітуватися, куди щезають іноземні кредити, кошти бюджету країни і чому в країні панує диктатура і культ особистості. Позаяк безконтрольно набравши західних кредитів Чаушеску розтринькав їх із дивовижною швидкістю, головно на власне збагачення, – вивів на закордонні рахунки понад мільярд доларів, на ті часи шалені гроші! Через це, як кажуть, поставив Румунію «на коліна». Разом з тим, ні в чому не відмовляла собі «перша леді» пані Єлєна, що прославилася вражаючим марнотратством та хіттю до дорогоцінностей. Зрештою генсек Румунії Ніколає Чаушеску звернувся по допомогу до генсека СРСР Леоніда Брєжнєва, який відмовив йому у «братській допомозі», нагадавши «дорогому Ніколаю» про те, як той у 1968 році осудив ввід радянських військ у Чехословаччину, а ще те, як «румунскіє таваріщі» не бойкотували разом із соцтабором олімпіаду в Лос-Анджелесі. Подейкують, що при особистій зустрічі Леонід Ілліч, з притаманною йому прямотою порадив генсеку КП Румунії, «нє срать в лічний золотой унітаз, а отдать єго в ломбард…». Ох уже ці золоті унітази! Японці задля кітчу поставили у вітрині супермаркету золотого унітаза, але за майже 30 років його демонстрації не знайшлося бажаючих замовити подібну продукцію…Окрім одного українського високопосадового достойника.
Мітинги, що розпочалися 18 грудня, Чаушеску «гасив» спецчастинами десанту, танками та бронетранспортерами, – загинуло понад тисячу мітингувальників. Багато пропало безвісти, однак протистояння народу та влади не зупинилося. Чаушеску вирішив звернутися до народу, поклавшись на інформацію своїх лакуз, що це тимчасові провокації заздрісників. Під час свого виступу перед знедоленими співвітчизниками генсек допустив «ляп», цинічно запропонувавши мітингувальникам не мерзнути на площах, а спокійно розійтися по домівках аби святкувати Різдво. Голодним та бідним румунам це видалося вкрай образливим і вони почали штурм резиденції Чаушеску, з якої він, разом з дружиною Єлєною, втік на гелікоптері. Мені ж це нагадало класичний випадок, що трапився із одним із європейських монархів, який запитав у придворних: чому бастує народ. Йому відповіли, що мовляв, люди хочуть хліба. «А що вони не можуть їсти круасани», – щиро здивувався монарх… Без коментарів.
Чаушеску здали «свої». Два водії, що вивозили генсека із зони небезпеки сказали, що у авто закінчилося пальне, і незабаром Чаушеску захопили. На бронетранспортері його доставили до військової частини невеликого містечка, де 25 грудня 1989 року судили військовим трибуналом, що тривав заледве дві години. Ніколає Чаушеску звинуватили у геноциді, військовому виступі проти народу та держави, розвалі національної економіки та державних інституцій. Генсек до останньої миті не вірив, що буде покараний, істерично волаючи, що за 24 роки правління «зробив румунів щасливими» ( чи не нагадує це читачеві наше українське «покращення вже завтра»?-О.М.). Через десять хвилин його, разом з дружиною розстріляли. За офіційною версією це зробили три добровольці-десантники. Та як мені розповів високопоставлений офіцер КДБ, Ніколає Чаушеску та його дружину Єлєну розстріляли із крупнокаліберного кулемету з бронетранспортера. Потім їх тіла, що дві доби лежали на стадіоні «Стяуа» показали по телебаченню і незабаром таємно захоронили. Мені це нагадало кінець фашиста Муссоліні, труп якого разом із трупом коханки дві доби висів униз головою на шибениці.
Розповідають, що під час початку мітингів Чаушеску звернувся до «старшого брата» Михаїла Горбачова з тим, що мовляв він потребує допомоги, бо попав під імперіалістичний заколот і чи не може СРСР ввести війська у Румунію. Відповідь Горбачова була короткою і безапеляційною: спочатку нагодуй народ і не живи, як капіталіст-багатій.
Моралі не буде.
Олександр Магльона, президент Асоціації «Нові Горизонти», член НСЖУ
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень