В останній передвиборчий тиждень хочеться почути думку незаангажованих відомих людей Трускавця. Такою людиною можна назвати Ярослава Васильовича Карнадза-Мартиніва, помічника народного депутата України Богдана Матківського, керівника громадської приймальні нардепа у Трускавці. Свого часу (у 2006 р.) пан Ярослав теж балотувався на посаду міського голови, тож має можливість порівняти, чи змінився виборчий процес за останні десять років.
– Пане Ярославе, як оцінюєте передвиборчий процес у Трускавці? Це питання до Вас не як помічника народного депутата, а як до пересічного трускавчанина.
– Оцінюю хоча би з тієї позиції, що сам я не пішов у кандидати, хоча мене також намовляли до цього. Маючи досвід роботи, відмовився і не пошкодував, бо вибори брудні, на превеликий жаль.
Замість того щоби змагатися, показуючи краще у своїх командах, своїх поглядах, знову застосовуються брудні технології, знову додається зло до зла.
Тому я розчарований і бачу, що люди собі ради не дають. Людей захлиснула велика бідність і те, що втратили міру ті, хто при грошових потоках. А треба би було, як сказано в мудрій книжці, «на розум свій не надійся, а на Бога покладайся».
Мені сподобалися останні публікації стосовно Андрія Кульчинського, також мені дуже імпонує те, що він людина віруюча, побожна. Це ж стосується і Ігоря Кісака, якого також часто бачу в церкві.
Великої мішанини в цій виборчій кампанії наробило те, що пішла потужна кампанія, що потрібно у владу обирати тільки молодих. Це нормальна тенденція, коли молоді йдуть політику, змінюються політичні еліти, але у владі потрібний і досвід старших.
На цьому хитрі політики на зразок існуючого ще мера використали цю політичну «саламаху».
Вибори будуть складні та брудні, але все залежить від виборців. Скільки вже разів люди самі себе обманювали, бо велися на гарні обіцянки, на підкуп, а треба все-таки покладатися на тверезу оцінку ситуації, на те, що не можна в черговий раз робити помилку. Бо за це приходиться дорого платити, а потім нарікати нема на кого.
Дивним є те, що хоч ці вибори є ненадовго, обираємо владу всього на два роки, а проходить така жорстока боротьба.
– Як Ви думаєте, що є цьому причиною?
– Ця боротьба така жорстока тому, що стара грішна влада хоче за будь-яку ціну втриматися. Йдеться не за інтереси виборців, а за збереження доступу до казни, до потоку за грошовими потоками з надією, що децентралізація принесе більше надходжень в місцеві бюджети. І на це розраховують ті, хто зараз сидить біля «корита». Цьому найкраще підтвердження – команда місцевого осередку БПП.
– Ви не балотуєтеся в депутати, але народний депутат Богдан Матківський чітко задекларував свою співучасть у проекті «Народний контроль»…
– Чому Богдан Матківський став причетний до Громадського руху «Народний контроль»? Гадаю, що це випливало з того, що перебуваючи в коаліції, де більшість – БПП, йому не подобалося багато з того, що там відбувається. По-перше, все-таки він понюхав пороху, по-друге, він людина молода, а молодим притаманний радикалізм, загострене відчуття справедливості. А з іншої сторони, хоча він і молодий, та вже пережив багато – і на Майдані, і в АТО. Тому Богдан Матківський та подібні йому дорожать тими цінностями, за які вони боролися.
Розчарування в політиці коаліції, яка інколи суперечить його принципам та переконанням, підштовхнула його до того, щоб спробувати реалізувати себе в новій політичні платформі Громадського руху «Народний контроль».
Оскільки чіткої ідеології там немає, то це платформа – стартовий майданчик для того, щоб шукати шляхи реалізації ідей Майдану та всього, за що зараз бореться молоде покоління.
– У Трускавці «НК» теж в більшості складається з молоді…
– Трускавецький осередок Громадського руху «Народний контроль» ще молодий, він формується. З того як вони себе заявляють, хочеться вірити, що це молоді гарячі серця, які хочуть змін. Якщо вони пройдуть до міської ради, то займатимуться контролем за діяльністю ради. Це важливий елемент. Бо хто би не став міським головою, чи Кульчинський чи Кісак, контролювати їхню діяльність треба. Адже є потужний чиновницький апарат виконкому і його треба оновлювати – час давно настав. Головне – не передати куті меду.
Контроль за діяльністю влади – це функція більше опозиції, але у випадку міської ради це мала б бути твереза співпраця, я б сказав, партнерство заради розвитку. Я це бачу так: коли добрі справи робляться в міській раді і це підтверджує народний контроль. Не в розумінні назви організації, а контролю громади, громадськості. Тоді буде позитив.
Суть «Народного контролю» полягає в тому, щоб захищати інтереси людей небагатих, тих, які мозолями захищають свій кусок хліба – це і наймана робоча сила на підприємствах, і малий та середній бізнес. Якщо на цьому «НК» буде нормально вести свою лінію, то будемо мати покращення життя. В цьому ідеї «Самопомочі» є аналогічними – відкрито та справедливо вести місцеву політику у всіх її напрямках.
– Дев`ять років тому Ви балотувалися на мера, потім якось зникли з політичного життя. Розчарувалися чи була інша причина?
– Ви знаєте, я свідомо пішов працювати державним службовцем, коли в 1990-х роках ми перемогли. І з чистого аркуша в міській раді я очолив фонд комунального майна. В мене були розбіжності з моїми братами, колегами, що треба було займатися революцією, а не йти працювати на службу до ще не зовсім української влади. Але я свідомо поставив собі за мету набути досвіду роботи в державному управлінні. Бо я розумів, наскільки це важливо.
Я народився в Казахстані, мої батьки відсиділи по десять років і для мене слово «Україна» має дуже глибокий зміст. І велике значення для держави є те, хто і як нею управляє – починаючи з найвищих щаблів влади і закінчуючи місцевим самоврядуванням. Важливо управляти державою чесно, справедливо та вміло.
Попробувавши перший раз балотуватися на мера, я заспокоївся, бо зрозумів, що не тільки підтримка людей вирішує перемогу, але й, на превеликий жаль, гроші. В мене їх не було. А лягати під великі грошові мішки я не хотів.
Тому я заспокоївся в цьому питанні. Але з задоволенням допомагав працювати тим керівникам, хто хотів справді робити добро людям. Це стосується і того, чому я зараз є помічником Богдана Матківського. Він дійсно хоче зробити добрі справи для нашого краю, тому його треба було в цьому підтримати.
– А що скажете відносно перспектив Трускавця? Яким бачите його майбутнє?
– Перспектива для Трускавця була закладена чим? Роблячи генеральний план, за радянської влади було грамотно проведено зонування територій – курортна зона, господарська зона, житлова. Головна функція нашого міста – лікувальний курорт, заснований на властивостях мінеральних вод, а також на потужній лікувальній базі.
Це був основний бізнес у місті. Вся інша інфраструктура – обслуговуюча. Не курорт обслуговує місто, а місто обслуговує курорт. Проживання та обслуговування людей залишається пріоритетом – ми зацікавлені в тому, щоб люди сюди їхали, залишалися на певний час, лікувалися. З цього живе курорт. І в цьому плані знищений курорт є тяжким баластом зараз, бо багато людей не можуть знайти роботу, не мають куди подітися. Хтось їде на заробітки, та все одно їхні діти, батьки, сім ї залишаються тут.
Є надія, що курорт залишиться лікувальним. Бо це – пріоритет. Але оскільки ми йдемо в Європу, то треба розвивати і туристичний напрямок. Інтеграція з заходом, безвізовий режим дасть можливість інвестицій у туристичний напрямок. Бо інвестиції попливуть туди в більшому обсязі, ніж у медицину. Лікувальний напрямок, захист джерел – це більше державна функція, тим більше, що треба лікувати захисників, котрі постраждали у війні з Росією.
Хочу наголосити і на іншому важливому для курорту аспекті. Треба не забувати і домагатися, щоби справедливість відновилися, щоби профспілкове майно повернути державі та міській громаді хоча б у якійсь справедливій частині. Тоді справедливим було б утворення акціонерного товариства з часткою держави, громади та тими, хто зараз володіє майном, захопивши його повністю.
До недавнього часу була велика халява для тих, хто косив гроші з курорту. А якби вони готувалися, що можна оздоровлювати різні прошарки населення, то ми би мали великий європейський курорт. Вважаю, що Трускавець запізнився з нормальним менеджментом, маркетингом у плані розвитку курорту як лікувального, так і туристичного.
В цьому напрямку міг допомогти народний депутат Богдан Матківський, але теперішня міська влада повністю ігнорує його позицію, його пропозицію. Це дико. Маючи можливість «використовувати» народного депутата в позитивному значенні цього слова, вони його ігнорують. А він нікому не ворог, його обрала громада. Це одна з тих причин, чому цю владу у Трускавці більше не можна обирати. Розумне теля дві мами ссе…
– Яким є Ваш прогноз щодо влади Трускавця після виборів? Кого бачите в кріслі міського голови і яка позиція народного депутата Богдана Матківського в цьому плані?
– Специфіка цих виборів полягає в тому, що ці вибори – партійні. Законодавство так визначило, що ми спираємося на політичні партії. Від того, яка політична сила в міській раді буде домінуючою, і визначатиметься політика.
З одного боку виглядає, що БПП – це державницька сила. Але коли подивитися на список БПП у Трускавці, то це жах. Ми будемо підтримувати державну підтримку коаліції, але таких представників у міській раді я не хочу.
«Самопоміч» та «Народний контроль» – це молоді прогресивні сили. «Самопоміч» – це галицька молода структура, яка своєю державницькою прагматичною політикою показує реальні результати. Про «НК» я вже говорив.
Є й інші державницькі сили. Проблема міського голови буде полягати в тому, щоб об`єднати їх навколо відродження курорту, навколо покращення життя наших мешканців.
Ще одна тема, про яку чомусь зовсім не говорять на цих виборах у Трускавці, або ж говорять вкрай мало. Це тема великого Трускавця, адже проблема децентралізації залишається відкритою. Я в цьому плані дужче розраховую на велику толерантність Андрія Кульчинського, ніж на вузьке та гордовите поводження Козира, який не зможе домовлятися з громадами Модрич та Станилі, які можуть єдиною громадою з нами покращувати життя великого колективу. Кульчинський в цьому плані виглядає набагато толерантнішим та краще підготовленим.
Кісак теж краще в цьому плані виглядає, ніж Козир, але він менше підготовлений. Вважаю, що йому треба було перемагати в 2010 році Козира.
Зараз ідеальним варіантом була б домовленість, що хто б не переміг, кращі сили з команди кожного мали б увійти в апарат управління та в інші органи управління міської ради, в комунальні служби і так далі. В кожній команді є розумні нормальні люди. Та все-таки найдужче готова до управління команда Кульчинського.
З цих виборів легко виходить Кісак, він нічого не втрачає. Козир втрачає багато, адже поміняє велику торбу на малу. Найбільше може втратити Кульчинський, який вартує того, щоб дати йому шанс – бодай на ці два роки. За два роки при нормальному контролі депутатів, громадських організацій хіба зовсім без голови керівник попробував би далі дурити громаду та застосовувати корупційні схеми. І треба буде на місце ставити ту стару гвардію, яка захищатиме інтереси Бойка та іже з ними. Тому Кульчинського треба підтримати та захистити.
Я свідомо знайомив Богдана Матківсьькго з кандидатами Кульчинським, Кісаком, бо хотів, щоби народний депутат подивився в очі кожному, зорієнтувався хто чого вартує, бо хлопці хотіли мати підтримку народного депутата – це логічно і закономірно, адже мер-переможець буде працювати з народним депутатом.
Богдан Матківський тоді визначився на підтримці Андрія Кульчинського. Правда, згодом трішки переграла ситуація з тим, що він змушений був активно влитися в роботу «Народного контролю». Оскільки з`явився кандидат від цієї політичної сили, то через це він не може відкрито декларувати підтримку Андрія Кульчинського.
І насамкінець про корупцію та боротьбу з нею. І Кісак, і Козир є люди бізнесу. А тільки той, хто не пов`язаний з бізнесом, може впливати на боротьбу з корупцією.
Спілкувався Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень