Чи є такі батьки, котрі не мріяли, аби їх дитина була розвинутою всесторонньо? Тобто і фізично, і розумове, і духовно. Звичайно, що мріють та деякі натомість, аби зацікавлювати дитину особисто… просто купують їй дорогий гаджет. А є й такі, котрі разом зі своїм чадом вчаться, загартовуються і переймаються її духовним світобаченням. Нещодавно саме такі активні в усіх розуміннях батьки, котрі трудяться в ЗАТ «Трускавецькурорт», познайомили колектив редакції з молодим подружжям, котрі рівно рік тому у сусідньому Дрогобичі заснували Школу бойового гопака «Духобор». Нині ця популярна громадська організація нараховує більше сорока чоловік. Переважно це діти та молодь – учні, котрих молоде подружжя Максима та Романи Гончаруків об’єднало навколо важливої національної ідеї – пробудження в юних українцях справжнього козачого духу.
При чому, як би грізно не звучала назва школи, насправді за перший рік її існування саме тут себе знайшли юні представниці слабкої статі, знайшлося також місце і для зовсім маленьких козачків: наймолодший учень має усього 3,5 року. Чому так, пояснює одна із засновників цієї школи, відповідальна за показову групу – Романа Гончарук:
– Звісно мова йде не лише про бойові мистецтва та фізичні тренування, зауважує пані Рома. – Наша школа передбачає дещо ширший спектр. Ми чітко виокремили 4 різні напрямки розвитку своїх учнів. Це: спортивний, оздоровчий, бойовий та фольклорно-мистецький. Саме тому кожен, хто приходить до нас, обирає собі до вподоби основне заняття. А вже такі речі як історичні лекції, мандрівки-таборування ми проводимо об’єднаним гуртом. Хлопчиків зазвичай цікавить фізичний гарт, тож вони найчастіше обирають спортивну та бойову групу навчання. Тут першість у мого чоловіка Максима, бо саме він проводить май-стер-класи з володіння козацькою зброєю та власне навчає і самого бойового гопака. Я за освітою педагог, тож більше займаюся творчою та духовною стороною справи, а також займаюся з елітною, так званою показовою групою, котра бере участь у змаганнях та майстер-класах, – розповідає Романа Гончарук.
Як виявилося у процесі розмови, підхід до навчання дітей є не лише усебічним, а ще й досить принциповим. Для прикладу вже не один учень школи змушений був покинути тренування через вживання лайливої лексики чи, скажімо, через те, що був зненацька «застуканий» за палінням чи вживанням алкоголю.
– В нас із цим дійсно дуже строго, – стверджує засновник і тренер Максим Гончарук. – Школа бойового гопака це не лише гартування тіла, але й насамперед тренування духу. Ми вчимо дітей та підлітків основним принципам, котрі сповідували наші славні пращури: вірі в Бога, патріотизму та фізичній витривалості. І у навчанні, перш за все, спираємося на історичну літературу: розповідаємо про історію козацького війська, вивчаємо козацьку символіку, розучуємо пісні і, обов’язково, перед кожним тренуванням – промовляємо молитву.
Такий підхід до справи вже приніс чималі результати. За рік своєї просвітницько-оздоровчої діяльності Дрогобицький «Духобор» отримав 5 призових місць у різного штибу змаганнях. Юні духоборівці взяли участь у 15 виступах-змаганнях, об’їздили з дітьми усі чарівні куточки Львівщини, показали свої таланти у виступах на кількох західноукраїнських фестивалях тощо. Через те нині мають приємний клопіт, бо не знають, де зберігати численні відзнаки та нагороди (орендовані для занять та навчань зали не дають такої можливості). А ще власний куточок духоборівцям дуже б знадобився, щоб розташувати там вже чималу бібліотеку, котра щомісяця поповнюється новими виданнями про історію козацького роду. У планах юних козаків також потрапити на потужні міжвидові змагання. Принаймні фізично і морально вони до цього вже готові. Навіть пошили однакові чорні шаровари – це, за свідченням відповідальної за показову групу Романи Гончарук, дуже згуртовує на змаганнях. Та зрештою численна родина духоборців завжди вірила у те, що Бог добрий, тож ті, хто загартовані тілом і духом, у майбутнє дивляться з оптимізмом.
Юлія Стоцька, газета «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень