До написання цієї статті спонукала публікація в часописі „Каменярі” за 14-20 липня цього року Дмитра Федана „Той війт пан, що має генплан”, де йдеться про громадські слухання жителів Модрич щодо генерального плану їхнього села. Мешканці Модрич одноголосне схвалили цей документ. Здавалося б, що тут такого, нормальне явище — буде генплан, будуть нові земельні ділянки. Але вразив такий вислів у статті: „… межі Модрич справді значно розширились. Якщо у 2007-2008 роках ними було обведено всього 250 га, то тепер – 1064 га, включаючи й територію, що входить до другої та третьої курортних зон. Цікаво, що на заході ці землі межують з бориславськими, а на півдні – з трускавецькими …”. Не важко підрахувати, що саме нових 894 га земельних угідь Борислава та, напевно, і Трускавця, опинилися в межах майбутнього генерального плану с. Модрич. І ця зміна пройшла протягом останніх трьох років.
Протистояння у вирішенні важливого земельного питання Бориславської та Модрицької громад тягнеться в далеке минулу. Ще 1990 року міська рада поставила питання про повернення земельної території по вул. Модрицькій (62 га) до земельного фонду громади Борислава. Були підготовлені необхідні документи для подання на розгляд Верховної Ради України, позаяк лише вона могла своєю Постановою змінити межі володінь м. Борислава. Парламент України вирішив це питання на користь м. Борислава, але з цим рішенням селищна рада с. Модрич не погоджується, юридичні аспекти цієї справи не вирішені і досі, акти меж розмежування не підписані. Претензії до цих та інших земель міста є з їхнього боку неправочинні.
Чи правомірні запити Бориславської громади до цих земель? Звичайно, що так, спираючись на документи. Але почнемо спочатку. Як відомо, ще 1772 року поселення Тустановичі (зараз у межах сучасного міста Борислава) належало графу Остророгу. Величина земельних наділів, а це луги, ліси, поля та сіножаті, становила понад 5300 морґів, тобто 2968 га, або 29,68 км. кв. У порівнянні: сучасна площа земельних наділів міста – 30,8 кв. км. Це тільки поселення Тустановичі, а де інші землі?
Розпорядженням міністра внутрішніх справ Польщі від 26 липня 1933 року Борислав мав статус міста, до якого ввійшли поселення: Тустановичі, Борислав, Губичі, Баня Котівська та Мразниця. Того ж року виготовлено карту з границями громадських земель перелічених поселень та самого міста. При обмірі площі вона становила 72,52 км.кв. (Центральний державний історичний архів України, м. Львів. Ф. 720, оп. 1, спр. 74. Mapa Gmin Borysław-Tustanowice-Mraznica-Bania Kotowska i Hubicze wchodzących w skład “Wielkiego Borysławia”).
При вступі 24 вересня 1939 р. в місто радянських частин і встановлення радянської влади в кінці 1939 – на початку 1940 року місцева влада подала до виконавчого комітету новоствореної Дрогобицької області довідку-характеристику міста, в якій чітко була вказана займана площа міста – 72.52 км. кв. (Державний архів Львівської області. Ф. Р-221, оп. 1, спр. 25). Після закінчення II світової війни земельне питання стояло на першому місці. Згідно з постановою виконавчого комітету тодішньої Дрогобицької обласної Ради депутатів трудящих від 15. 11. 1946 року № 918/27 „Про проведення обліку земель в області” виконавчий комітет Бориславської міської ради депутатів трудящих від 07. 01. 1947 р. прийняв рішення „Про затвердження разового звіту про розподіл земель та землекористування по м. Бориславу та с. Східниця за станом на 15. 11. 1946 р. та включаючи зміни на 1947 рік. Відповідно до цього рішення загальна площа землекористування становила 9499 га, в тому числі м. Борислав – 7276 га, смт. Східниця 2194 га, і черезсмужне користування 29 га. (Державний архів Львівської області. Ф. 2084, оп. 1, од. зб. 152, зв. 8. арк. 11).
Того ж року (1947) на основі цих даних Львівським облпроектом був виготовлений генеральний план м. Борислава (автор Падерін В. Ф.).
Ці землі так і залишилися б за Бориславом, якби не створення колективних господарств (колгоспів) на території міста та вилучення орних земель із земельного фонду. Так ось у Тустановичах був створений колгосп ім. С. Ковпака (голова – виконроб шахти Банахевич), в Губичах- колгосп ім. Жданова (голова Будило). Значні ділянки земельного фонду міста відійшли саме до цих новоутворених колективних господарств.
Планування міста зазнало значних змін. 30. 08. 1958 р. виконком Дрогобицької області прийняв рішення за № 742 „Про проект планування міста Борислава”, яке було опрацьоване Українським Державним інститутом проектування міст „Діпроміст” (Державний архів Львівської області. Ф. 2022, оп. 1, од. зб. 32289, арк. 198 – 206).
За новим проектом площа Борислава скоротилась до 30.8 км. кв. Таким чином із земельного фонду міста вилучено 41.96 км.кв. (4196 га). Вони відійшли до колективних господарств. Надалі ці землі навічно закріпили в користування за колгоспами з видачею земельних актів. Так були розпарцельовані споконвічні бориславські землі.
З відведенням землі у місцевої влади були чималі проблеми. Так, у вересні 1951 року виконавчий комітет Бориславської міської ради прийняв рішення „Про відвід земельної ділянки під будівництво міського ставка” в районі Тустанович. Земля належала колгоспові ім. Ковпака, її не використовували взагалі через заболоченість. Виконком просив обласну раду порушити клопотання перед Міністерством сільського господарства про відведення заболоченої ділянки із земель колгоспу ім. Ковпака в кількості 5.12 га. У відповіді тодішньому голові виконкому Козоловичу заступник голови виконкому Дрогобицької області Скульський повідомляв: „…В документах по оформленню відводу землі для будівництва ставка повинно бути рішення правомочних загальних зборів колгоспу і другі документи, які вимагаються…”.
Така сама ситуація склалась у вересні 1957 року, коли було виділено містові 57 га із земель колгоспу ім. Жданова під міське сміттєзвалище. Тобто землю, яка належала колгоспам, взагалі було неможливо вилучити на користь та для потреб міста.
З відновленням Української державності жодна з минулих влад не ставила питання щодо повернення до земельного фонду втрачених земель (крім 62 га по вул. Модрицькій). На сьогодні ситуація докорінно не змінилася на користь бориславської громади, хоча теперішнє керівництво на чолі з В. Фірманом докладає чимало зусиль для вирішення цього питання. Єдине, що нас може врятувати в такій ситуації – це створити ініціативний комітет зі збору підписів до Верховної Ради України про зміну меж міста та закріплення за ним колишнього земельного фонду. Адже рішення бориславської громади на цьому етапі є найбільш переконливим аргументом у судових позовах до суб’єктів теперішніх власників землі, які їм історично не належать. Робити це треба вже, бо завтра може бути пізно.
Роман Тарнавський, історик-краєзнавець, газета “Нафтовик Борислава”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень