Свого часу на радянській естраді доволі довго утримувала високий рейтинг популярності пісня, що явно потурала капризності людського характеру. Хоч мова в ній велася мовби і від першої особи, проте з натяком на цілковиту прийнятність усім тодішнім суспільством такої-от риси від будь-якого громадянина. Для переконливості наводилися приклади, що взимку людині зазвичай бракує літа, а восени – весни. Очікуваного продовження подальшого переліку сезонних недоліків обачливий поет-пісняр не наводив, адже ж загальноприйнято, що від спеки в цивілізованому світі набагато легше вберегтися, аніж від холоднечі. Перейдімо наразі до часу реального й локалізації конкретної. Якщо вдатися до підрахунку холодних днів на Дрогобиччині лиш за минулий березень, то їх кількість уже виявляється більшою за кількість холодних днів усієї минулорічної календарної осені. На протязі останнього тижня можна було спостерігати навіть справжніх “білих комах”.
Особливо рясно пролітали сніжинки 1 квітня. Інколи, уподібнюючись до метеликів, масово наліплялися вони до похнюплених голівок підсніжників, ще дужче прихиляючи їх до землі. Та коли чергова хвиля заметілі вщухала, ніде не можна було виявити і клаптика від суцільно-білої снігової скатерті. До тепла все ж бо справи йдуть, до тепла!
Ось так і насправді можна зробити висновок, що це сама Природа жартує зі слабкою людиною у встановлений нею ж День Гумору.
У своїй статті «Чому ми святкуємо перше квітня» Володимир Рогоза пише: «У 1582 році папа Григорій XVIII замість старого юліанського ввів новий григоріанський календар. Поступово Європа почала також святкувати Новий Рік 1 січня. Одним із перших це запровадив король Франції Карл ІХ. Але багато людей продовжували святкувати Новий рік 1 квітня. Їх просто вважали диваками».
До цього залишається додати, що назва Галичини збігається із назвою древньої Галлії, що свідчить про спорідненість менталітету.
І, виходить, ми вкотре вже “поздоровлені” розсипами урочисто-виграваючого конфетті, адже перший тривкий сніг випав саме надвечір 13 січня (коли галичани традиційно й зустрічають новий календарний цикл, який, до речі мовити, ні при одній державі не набував офіційного статусу) і пролежав тиждень часу; другий – 22 січня (коли дехто з місцевих мешканців долучився до зустрічі Року Водяного Дракона за традиційним китайським календарем на вулицях Княжого Львова) і пролежав понад 2 тижні, тобто мовби зумисно супроводжуючи діамантовими переливами Свято Весни.
Можливо, це так лише просто співпало, а можливо, все на світі не просто так відбувається. Тут я поділився лише деякими зі своїх численних особистих спостережень за витівками погодних явищ. Більше про непостійність прикмет і недостовірність синоптичних прогнозів можна дізнатися, зайшовши на сайт www.epochtimes.com.ua
Віктор Гаврилів
На фото: вид із села Уличне.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень