Жінки за майбутнє

Партія освітян і працівників соціальних служб

Ну що слова? Ми діло несемо!

Федоричак Микола Михайлович, кандидат в депутати обласної ради від партії “Жінки за майбутнє”.
Микола Федоричак – начальник фінансового управління і депутат Трускавецької міської ради з великим досвідом. З 1996 року на посаді головного фінансиста Трускавця, був депутатом четвертого і п’ятого демократичних скликань. Микола Михайлович на сьогоднішній день безпартійний, але відчув на собі, що таке диктатура зверху так званої брендової, відомої партії. Тому, щоб бути самим собою, не ховатися за обличчями політичних лідерів балотується до Львівської обласної ради від партії “Жінки за майбутнє”.
За останні п’ять років Трускавець відчув, що таке не мати в області свого представника, це суттєво відбилося на фінансуванні інвестиційних проектів, соціальних та освітянських програм з обласного бюджету. Ніби закріплені за Трускавцем депутати обласної ради від різних політичних сил, все-таки залишалися львів’янами, а ніхто не відміняв народної мудрості про свою сорочку, яка таки ближча до тіла. Кожен депутат обласної ради відстоює інтереси того регіону, де він проживає і працює.
А начальнику фінансового управління Трускавця Миколі Федоричаку за родом своєї діяльності доводиться тісно співпрацювати з обласним фінансовим управлінням, Міністерством фінансів для залучення додаткових джерел фінансування стратегічних галузей Трускавця. Адже економічна криза в державі залишила свій відбиток і на фінансово-господарській діяльності нашого міста. Ми всі є свідками скорочення робочих місць, зменшення фонду оплати праці, що в свою чергу призводить до значних недопоступлень коштів в бюджет міста, проблем зі своєчасною виплатою заробітної плати працівникам бюджетної сфери, фінансування енергоносіїв, медикаментів, харчування.
Знання і досвід Миколи Федоричака в галузі економіки та фінансів допоможуть вирішити багато проблем, які є і будуть виникати у сфері фінансування життєвонеобхідних для розвитку Трускавця програм. Адже потрібно не лише хотіти вирішити проблему, але й знати як.

Пилат Олена Леонідівна, директор територіального центру обслуговування пенсіонерів
Після закінчення школи у Сокалі, поступила у Львівське культосвітнє училище. Закінчила диригентсько-хорове відділення, приїхала на роботу у Трускавецький Палац культури імені Тараса Шевченка. Тут вийшла заміж, разом з чоловіком виростили доньку, мають уже двох внучок. Вищу освіту здобувала у Ленінграді, у Палаці культури працювала на різних посадах – від методиста до заступника директора. Разом із знаним краянином Юліаном Корчинським створювала ансамбль пісні і танцю “Трускавчанка”, інші колективи, проводила вагому культурно-освітню роботу у місті-курорті. Згодом перекваліфікувалася й працювала на посадах, пов’язаних із соціальною роботою. Разом із чоловіком, котрий був військовозобов’язаним, поїхала на роботу в Чехословаччину. Проживаючи в іншій державі, бачила ставлення там до людей похилого віку та інших малозахищених верств населення. Приїхавши на батьківщину, натхненна побаченим, взялася за соціальну роботу у Трускавці. Спочатку при відділі соціального забезпечення міської ради створила відділення соціальної допомоги вдома, згодом нею був створений центр обслуговування пенсіонерів. Пізніше уся соціальна робота сконцентрувалася у єдиній організації – територіальному центрі обслуговування пенсіонерів, який був третім в області після Львова та Стрия. Олена Леонідівна Пилат до сьогоднішнього дня є його директором. Для Олени Пилат не існує “не можу”, ” не допоможу, бо нема можливості”, ще не було такого випадку за весь час її роботи, щоб відмовили комусь з людей похилого віку у допомозі.
Так, у місті, напевне, не знайти літньої людини, яка б не знала Олени Леонідівни Пилат. Ця приємна, світлоголова жінка має ще добре й чуйне серце. У цьому переконався кожен ветеран праці, кожен, у кого виникла необхідність звернутися за допомогою у територіальний центр обслуговування пенсіонерів, який вона очолює.

Лобик Орест Павлович, завідувач відділу освіти Трускавецької міської ради
Чоловік в освіті. Це завжди радість і стимул для жіноцтва та подвоєна відповідальність, потреба віддачі для самого вчителя-мужчини. А коли цей чоловік ще й керівник, завідуючий відділом освіти, то тягар відповідальності за всю освітню мережу в місті потроюється, до постійної необхідності вчительського росту додається глиба господарки і організаційної діяльності. Можна собі лише уявити, яких психічних та й фізичних затрат коштує бути своєрідним провідником, посередником, зв’язковою ланкою між вчительством і владою в час повсюдного зменшення народжуваності, скорочення мережі класів, а, значить, вчительських годин, невиплати 57-ї статті тощо.
Орест Лобик очолює відділ освіти Трускавецької міської ради з 1997 року. Його можна любити чи ненавидіти, але не можна не побачити, що за час його роботи освітня галузь в місті зробила крок вперед, як цього вимагає час. Якісно змінилося обличчя освіти в усіх сферах і напрямках, будь то школа, садочок чи позашкільна установа. Більше того, в Трускавці є речі, які на крок випереджають досягнення в освіті не лише області, а й України. Це бачать у Львові, відзначають гості з Києва чи Донецька, але не завжди помічають та оцінюють у нас, на місці. Інтелект і працездатність, відвертість, присмачену почуттям гумору, Ореста Лобика розуміє і цінує далеко не кожен, хто звик працювати за принципом “він – начальник, я – дурень” та тримати дулю в кишені. А Орест Павлович не терпить примітивізму та шароварництва і заохочує вчительський ріст та ініціативу. Як керівник галузі Орест Лобик робить більше, ніж може, для забезпечення комфортних умов для цього. Здобуті знання (а це історичний та юридичний факультети Львівського університету) та досвід роботи з дітьми, вчителями, батьками, дають Оресту Лобику можливість виконувати ті завдання, які ставить перед шкільництвом громада і Міністерство освіти.
У школах і садках забезпечено відповідний тепловий режим, якісне харчування. Трускавець, мабуть, єдине місто, яке забезпечує дітей молодшої школи безоплатним молоком. І одне з небагатьох в Україні, в якому забезпечено 100% місця дітям в дошкільних установах. В освітніх установах відремонтовані санвузли, спортивні зали, частково оновлені харчоблоки. Школи міста забезпечені комп’ютерною та мультимедійною технікою. 1700 дітей з 2000 охоплені позашкільною освітою. Навіть в час канікул літом продовжували працювати басейн і спортивні секції ДЮСК “Спортовець”, гуртки Будинку учнівської творчості, щоб діти мали можливість розвиватися творчо і фізично, а батьки були спокійні за зайнятість своїх нащадків.
Та все це не має сенсу без духовного виховання, не пафосної, але справжньої і глибокої любові до своєї Батьківщини. Тисячі уроків і виступів на загальноміських заходах Ореста Лобика-історика, юриста, керівника проведені для тверезої оцінки нашої непростої історії, кристалізації висновків та подальшого становлення українців як нації.
Тож зовсім невипадково Орест Лобик іде в депутати Трускавецької міської ради від партії “Жінки за майбутнє”. Іде не для огульного словоблуддя чи критиканства, а для реального виконання завдань, які потрібні для подальшого покращення якості освіти в місті. Бо що є більшим майбутнім, ніж здоров’я, навчання і виховання наших дітей? І де є більше жінок, ніж в освіті?

Умнова Галина Іванівна, директор СЗШ №3
Ця красива, сильна, завжди усміхнена жінка понад 30 років працює в освіті – вчителем математики, інспектором відділу освіти, заступником директора. З 2004 року – директор середньої школи №3. І саме її заслуга, що в непростій ситуації, яка склалася в школі – майже у два рази зменшилась кількість дітей – вчителям забезпечені нормальні умови роботи, сформовано дружний колектив. Вже при вході в школу відчувається дбайлива рука жінки-господині, для якої школа – справді другий дім.
Галина Іванівна зараз є депутатом Трускавецької міської ради п’ятого скликання і знову йде на вибори, бо впевнена, що в радах усіх рівнів все одно мало освітян. А проблеми освіти – це проблеми не лише вчителів, а й дітей, батьків, а, значить, всіх громадян держави. І ці проблеми необхідно не лише піднімати, наголошувати на їх пріоритетності, а й мати змогу вирішити. За останні роки в школі зроблено дуже багато, але Галина Умнова не збирається зупинятися на досягнутому – в планах реконструкція басейну школи, подальше покращення матеріально-технічної, спортивної бази.
Велике значення має також культурне виховання дітей і навіть дорослих, вміння шанувати те, що зроблено, часом повернути увагу заклопотаних глобальними проблемами мужчин до потреб матері і дитини, пенсіонера і інваліда – впевнена Галина Умнова. І тут потрібна робота спільна, всієї громади: церкви, громадських організацій і великою мірою жінки – жінки-матері, жінки-господині, жінки-депутата.

Бєляєва Ганна Іванівна, підприємець, голова ОСББ”Віра”
Для Ганни Бєляєвої книга – це її життя, її сімья , її любов. Понад сорок років тому пані Ганна прийшла у книжковий світ, у книгарню як продавець, де побачила, відчула, як справжні книголюби бережно беруть нову книгу і заглиблюються у читання тут, біля прилавку. Так захопив її цей неосяжний світ книги, що вона уже й не думала шукати собі якусь іншу професію. Тут вона зростає від продавця книг до завідувача книгарнею у Стебнику, Трускавці. Стає заступником директора Дрогобицького книготоргу, директором об’єднання “Дрогобичкнига”.
Пані Анна не впала у відчай, коли на початку 90-х років настала криза, яка сильно зачепила книговидавничу галузь. Вона відчула – інтерес до книги впав, люди не мали коштів на її придбання, і хоч мала одні збитки, не йшла з книжкового ринку. У Трускавці вона орендує невеличке приміщення на вулиці Стебницькій, де наперекір усім негодам відкриває книгарню “Українська книга”. Вона бере шматок землі на цій же вулиці і за власні кошти разом із сином будує довгих десять років власну книгарню, яку відкриває у 2009 році під назвою “Моя Україна”.
Попри вірність своїй справі – книзі, пані Ганна знаходить час для участі у громадському житті міста. Перш за все мешканці будинку № 62 , що на вулиці Стебницькій , за принципову і чесну вдачу обирають її головою ОСББ “Віра”. Не будемо перечисляти тих робіт, що виконанні в будинку під її керівництвом, скажемо одне – будинок і прилегла до нього територія знаходяться у хорошому стані. Просто відчувається, що тут працює людина, яка дбає про стан будівлі, про порядок біля неї. Вона є членом громадської організації “Ветерани міста”, входить у склад Ради старійшин Трускавця. Зараз пані Бєляєва йде на вибори.
“Якщо мене оберуть депутатом до міської ради, то це ще більше зобов’яже мене з повною віддачею служити місту і трускавецькій громаді”, – каже пані Анна.

Заміщак Марія Ігорівна, голова Трускавецької організації профспілки працівників освіти і науки
Робота в освіті пов’язана з постійними суперечками, проблемами, і необхідно мати відповідні знання, внутрішнє бажання вирішити це на користь людини. Марія Заміщак саме і є такою унікально світлою людиною. Її власна глибока віра, любов, повага до кожного працівника, на якому б місці він не трудився, об’єднала людей. Бо кожна зустріч з нею – це маленька іскорка доброти і надії, яка залишається у кожного в серці. Вона щодня захищає гідність і права людини праці без крику і шантажу, а з усмішкою, виважено і толерантно в тісній співпраці з відділом освіти, міською радою. Так лише глибоке розуміння проблем освіти міською владою дає змогу щороку вирішувати непросте питання мережі класів. Адже закриття класу ставить проблему перед батьками і дітьми та веде за собою скорочення вчителів. Питання атестації теж завжди вирішуються на користь працівників. Профспілкою спільно з відділом освіти розроблено положення про винагороду за сумлінну працю, яке дає змогу диференційовано та індивідуально підходити до кожного педагога, оцінювати його особистий підхід до роботи і дітей. За участь в конкурсі “Вчитель року” переможцям відповідно до колективного договору два місяці виплачується від 20 до 40 відсотків доплати до заробітної плати в залежності від зайнятого місця.
Профспілка і Марія Заміщак турбується не лише про вчителів, а й про всіх інших, часом непомітних, але таких необхідних працівників освітньої галузі. Так з січня цього року няні-санітарки прирівняні до помічника вихователя, що дає їм вищий розряд і заробітну плату. Весь технічний персонал в освіті отримує 10% надбавки за використання дезінфікуючих розчинів. Щорічно виплачується допомога на оздоровлення технічним працівникам.
“Об’єктивно вирішувати питання на користь людини, не ущемляючи права іншого”,- щоденне життєве правило Марії Заміщак.

Болюк Руслана Степанівна, заступник директора НВК “СЗШ №2 – гімназія”
Кожен час вимагає свого підходу до ведення роботи з дітьми. Руслана Болюк – молодий та натхненний педагог, з 2008 року заступник директора з виховної роботи навчально-виховного комплексу “СШ №2 – гімназія” і своєю щоденною працею якраз і намагається відчути та підкорити вітер змін, реагувати на виклики сьогодення. Якщо зайти в другу школу і спробувати знайти Руслану Степанівну, це вдасться не одразу – вона завжди бігає, завжди заклопотана проведенням і організацією чергового шкільного чи загальноміського заходу, думає, як зробити все на найвищому рівні, залучити якомого більше вчителів і, головне, дітей.
У час, коли діти цілодобово сидять за комп’ютерами і помирають на уроках фізкультури, залучити дітей до спорту, шкільних чи міських акцій можна лише новими, небанальними заходами і рішеннями, довірою і спільною відповідальністю. І Руслані Болюк це вдається. На вечорі пам’яті героїв Крут, організованому під її керівництвом, плакали всі – від дітей до міського голови. Ні, такого ефекту катарсису і єднання не досягти самій, Руслана Степанівна не має хворобливих амбіцій: “Знаю одне – щоб досягти успіху, треба створити команду однодумців”,- говорить Руслана Болюк.
Що така молода ініціативна незаангажована жінка може привнести в міську раду? Перш за все – глибоке розуміння проблем батьків і дітей, простих людей, які ходять на роботу “одинадцятим номером”, як жартує Руслана. Бо деякі депутати вже багато скликань в раді, просто зрослися зі своїм депутатсвом, і просто не уявляють, як живуть люди поза межами джипа.

Горічко Ольга Степанівна, вихователь дошкільної установи
Народилася в селі Дережичі, коли була малою, батьки переїхали в Трускавець, тут оселилися й працювали. Батько Степан Шкільник є правнуком Івана Франка по лінії сина Якова, Ольга Степанівна, відповідно, праправнучкою письменника з Нагуєвич.
Виховує двох синів, чоловік Ігор Миколайович Горічко – корінний трускавчанин, був депутатом 3-го та 4-го скликань.
Вона глибоко знає проблеми дошкілля, розуміє, що ніхто краще за освітян не зуміє донести їх до депутатів та громади.
Майбутнє України Ольга Степанівна бачить у дітях – у них виховує повагу до нашої держави, вкраїнських звичаїв та традицій, сповідування християнської віри. У дітях плекає почуття патріотизму, любов до української мови, родини.

БИНЧ Ніна Іванівна, лікар
Народилася в сім’ї військовика радянської армії у Німеччині. На той час, коли батько переїхав на службу у місто Томськ, закінчила школу й поступила на навчання у Томський медичний інститут. Там познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Анатолієм Васильовичем. Після закінчення інституту молоде подружжя лікарів приїхало на роботу в Трускавець – обоє влаштувалися у курортну поліклініку№1. Ніна Іванівна працювала ендокринологом, згодом перейшла спеціалістом у кабінет ультразвукової діагностики. Відтоді там і працює.
За час політичних та економічних змін поліклініка зазнавала кількох хвиль скорочень. Ніну Іванівну Бинч на якийсь час перевели у другу курортну поліклініку. Трудовий колектив відповів на скорочення пікетами, брала участь у них і Ніна Бинч.
Пані Ніна є головою товариства “Лемківщина”. Дбати про відродження традицій лемків, створювати умови для всебічного розвитку молоді – з такими завданнями йде у раду.

Когут Юстина Осипівна, юрист, начальник управління праці і соцзахисту населення Трускавецької міської ради
Народилася на Самбірщині. Після закінчення загальноосвітньої школи навчалася у Львівському юридичному інституті. Закінчивши навчання, працювала у Львові, згодом у Дрогобичі – скрізь на відповідальних державних посадах. У Трускавці з 1990 року.
Юстина Осипівна Когут була обрана депутатом Трускавецької міської ради третього демократичного скликання, працювала секретарем міської ради.
На посаді начальника управління праці і соцзахисту населення працює 20 років. Має власну громадянську позицію, насамперед, є проти того, щоб працедавці виплачували заробітну плату “у конвертах”. Від того, наголошує, залежить пенсія людини, відпустка, “лікарняне”, інші соціальні гарантії.
Юстина Осипівна – патріот свого краю, зберігає та укріплює народні традиції, звичаї, любить свою Церкву.

Газета “Франкова криниця Підгір’я”

About admin