Зірками стали їхні імена

І знову, у котрий вже раз

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом`янути славний час,

Коли на олтар Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Доля України непроста. До незалежності Україна йшла довгим, тяжким і жертовним шляхом, дорого за неї заплатила. Українські герої поставили свободу рідного народу понад свої особисті інтереси і присвятили власне життя служінню української нації. Українські герої – прості люди, жінки та чоловіки, хлопці та дівчата, діти та літні люди, які стали до лав:

– руських дружин великого князя Святослава і короля Данила,

– Армії Української Народної Республіки Симона Петлюри,

– Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери,

– Української Повстанської Армії,

– членів визвольного руху шестидесятників,

– активістів Небесної сотні,

– воїнів АТО.

У визвольній боротьбі віддали своє життя кращі сини України:

– 25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-1921 років Симон Петлюра.

– 23 травня 1938 року в Роттердамі від вибуху бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвалося життя організатора українського національного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця.

– в нерівному бою загинув Роман Шухевич – Головний командир УПА.

– за загадкових обставин під час автокатастрофи загинув В`ячеслав Чорновіл – видатний український національний діяч, борець проти комуністичного режиму. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х-90-хроків, Герой України.

Герої є у кожному селі, у кожному місті. Є вони і в нашому Трускавці. Члени Організації Українських Націоналістів були безстрашними, не любили боягузів. У вічі сміялися смерті Василь Білас і Дмитро Данилишин. Як боролись, так і помирали герої. Дмитро Данилишин перед смертю заявив: «В цій хвилині я не маю жодних бажань. Мені тільки дуже жаль, що я можу лише раз умерти за Україну». Василь Білас встиг лише крикнути: «Хай живе Укр…» . Кат затулив йому уста і не дозволив закінчити. Білас і Данилишин є Героями не тільки Трускавця. Вони є Героями України.

Святу справу Біласа і Данилишина продовжив трускавчанин Роман Макомацький. Слово «Макомацький» наводило панічний страх на ворогів. 8 серпня І948 року здригнулася від болю земля на Помірках. Один із зв`язкових привів туди цілу роту чекістів. Роман Різняк постійно мав при собі зашиту в комір капсулу з отрутою. Мав гранату і пістолет. Відстрілювався до останнього набою. Далі став чекати, коли його обступлять. І рвонув кільце запалу гранати. Пошматоване тіло привезли до Трускавця. Ніхто не знає, де вороги поділи тіло Романа Різняка-Макомацького.

Згадуючи Василя Біласа, Дмитра Данилишина, Романа Різняка-Макомацького, Симона Петлюру, Євгена Коновальця, Степана Бандеру, Романа Шухевича, можна стверджувати: «Волю українського народу до самостійного буття не знищили ні тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутим бастіоном героїв і борців».

День Героїв – це свято величі духу українських вояків-борців за волю України і є символом незборимості Української Нації. Борці за волю України, які загинули в боротьбі з ворогом, залишилися нескореними. Їх гаслом було: «Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за неї».

Свято Героїв потрібно, щоби на вчинках героїв, які захищали свій край, виховувалися нові покоління захисників Батьківщини.

Відзначення Дня Героїв – це свідчення твердої волі українського народу йти накресленим Героями шляхом боротьби до найвищої мети – Незалежності, розквіту і слави Української Самостійної Соборної Держави.

До Дня Героїв у Трускавецькій центральній міській бібліотеці була проведена година історії «Зірками стали їхні імена». Також присутнім учням була представлена книжкова виставка, яку підготували бібліотекарі.

Герої не вмирають! Слава Україні!