«Я симпатизую прагненню Руслана Козира активно ввійти в процес, привнести щось своє, неординарне, яке б працювало на користь Трускавця». Такі слова щодо мера нашого міста сказав мер міста сусіднього, Олексій Радзієвський, на прес-конференції в Світлиці дрогобицької ратуші 24 листопада. Олексій Васильович має намір організувати своєрідну раду керівників Дрогобицького району, які б спільно вирішували питання, нагальні для всього регіону як будівництво сміттєпереробного заводу, водопостачання («Який з Трускавця бальнеологічний курорт без цього?») та інші. Та все ж на прес-конференції в основному йшлося про суто дрогобицькі справи і особисте запрошення для «Трускавецького вісника» з дрогобицької ратуші прибути в Дрогобич ми не могли просто проігнорувати. І не пошкодували, що побували на цій прес-конференції, адже, як відомо, краще про все почути з перших вуст, ніж через десяті руки.
Хоча Олексій Радзієвський не є представником «Фронту змін» як мери Трускавця та Борислава, все ж зміни в Дрогобичі відбулися раніше, ніж в цих містах, відбулися вже і то досить суттєві. Причина – місто на межі колапсу, на грудень 2010 року не вистачає біля 6 мільйонів гривень на зарплату працівникам охорони здоров’я, біля 3,5 мільйонів освітянам, а ще з 10 мільйонів влада Дрогобича винна різним партнерам та підрядникам за виконані роботи чи отримані послуги. При цих 20 мільйонах, які кров з носа треба знайти, в Ратуші після потужного скорочення і далі працює 198 осіб, їхнє утримання Дрогобичу обходиться в 12,5 мільйонів гривень. «Оптимізація структури управління буде продовжуватися, поки не сягне 120 – 130 чоловік», наголосив дрогобицький мер. Та навіть тепер зменшення чисельності структури міської ради Дрогобича дасть змогу економити 1 мільйон 224 тисячі гривень. А як на фоні таких змін виглядатиме Трускавець, що в нас нового в цьому плані?
Кадрові зміни поки що торкаються верхів, згодом дійде черга до нижніх ланок. Свідомо було скорочено посаду заступника з ідеологічної роботи, тобто по гуманітарних питаннях. Навіщо ця посада? – дивується дрогобицький міський голова. Розпорядниками коштів є управління освіти, управління охорони здоров’я, культура, спорт, він же тільки курував ці напрями. А видатки на цю посаду (тільки зарплата, без надбавок, премій, витрат на канцтовари, телефон, комп’ютер, транспорт, секретаря) – 120 тисяч в рік. Неважко порахувати, які зарплати в чиновників такого рівня.
Друга зміна, яка має покращити стан справ у Дрогобичі – посилення співпраці з урядом, Президентом, обласною держадміністрацією з метою отримання безвідсоткових позик, вливань в бюджетний процес. Невиплати зарплат ми не допустимо – така категоричність та твердість позиції характеризує нового-старого керівника Дрогобича і напевно їй люди повірили, а не пустим обіцянкам інших кандидатів. Олексій Радзієвський заявив, що він категоричний противник наповнення бюджету за рахунок продажу комунального майна, подібно як і взяття кредитів, які він порівняв із зашморгом на шиї. Проте чи так буде насправді, сказати непросто, адже Дрогобичем снувалися чутки, що саме тому пан Олексій взяв пана Коростельова першим заступником, щоб ринок став приватною власністю, але можливо це тільки чутки?
Третя зміна, яка для Дрогобича стане відтепер нормою – не люди мають ходити до чиновників, а чиновники до людей. Кожен депутат-мажоритарник матиме можливість реалізувати потрібні для округу проекти, на це виділятимуть кошти. Проте з кожного депутата і питатимуть, що він робить, як робить і з яким результатом. Політичні чвари повинні залишатися за межею ратуші, дискусії не повинні шкодити спільній справі. До речі, як сказав п. Радзієвський, біля 70% депутатів ДМР вже підписало угоду-меморандум про порозуміння та готовність до конструктивної роботи на благо міста. Олексій Васильович не приховував задоволення з того, що має більшість в раді, куди пройшло 16 політичних сил. Окрема мова була про депутатські комісії – їх очолюють представники різних політичних сил і керівники цих сил будуть інформовані про роботу тих, кого вони провели в раду.
Четвертий крок нової влади Дрогобича – його міжнародне визнання. Це може звучати дещо патетично, бо і минула влада ніби прагнула тісніших контактів, особливо з поляками, незважаючи навіть на те, що мер ніби був націоналістом. Але тут – конкретні приклади. За неповні два тижні перебування Радзієвського на посаді мера Дрогобича – зустрічі в ратуші із двома німецькими делегаціями, однією турецькою, намір підписання угоди про співпрацю з італійським містом Болонья та співпраці між вузами (університетами) Болоньї та Дрогобича. Пригадалося, що колись Юрій Котермак (Дрогобич) був ректором університету цього міста, яке дало назву відомому сучасному освітньому процесові. Та навіть в день проведення прес-конференції, 24 листопада – зустріч в рамках проекту «Місцевий економічний розвиток міст України» О. Радзієвського з канадцями, які готові допомогти досвідом, в тім і в організації бюджетного процесу.
Нова влада Дрогобича проведе аудит діяльності влади попередньої, вже говорять про фінансові зловживання та нераціональне тринькання грошей. Та Олексій Васильович зауважив: «Я попросив депутатів забути про те, щоб кивати головою в бік попередників. По-перше, це неефективно, по-друге, а як ти себе зарекомендуєш в цих умовах і що ти зможеш зробити?». Зазнає змін і ставлення до релігійних спільнот, тепер всі вони будуть в однакових умовах, без любимчиків та відкинутих. «Я віруюча людина і я ходжу до церкви», признався мер Дрогобича і розповів про сльози радості на очах в священика УПЦ о. Миколая в день інавгурації з того, що цього разу православні московського патріархату не були проігноровані.
Неначе підсумок конференції лунали слова поважної і з вигляду і по суті людини: «Сокира війни зарита». Фактично в Дрогобичі тепер кожен поважаючий себе політик розуміє, що конфліктувати із Радзієвським – собі ж на шкоду. Біля мера по сторонах сиділи його перший і єдиний заступник Олександр Коростельов, який нічим себе на прес-конференції особливим не проявив, а також секретар ДМР Тарас Метик (оголосив про проведення скорботного віче в Дрогобичі до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 рр. у суботу, 27 листопада о 16.00 на площі біля Ратуші).
Повинні розуміти і ми, що Трускавець має брати активну участь у регіональних проектах, які б дозволили отримати додаткове фінансування. В 2007, коли Олексій Радзієвський був народним депутатом, саме завдяки його сприянню Трускавець отримав певні кошти від уряду на відзначення 180-ї річниці курорту Трускавець. Він поряд з Левом Грицаком може стати тим, хто допоміг би ввійти меру нашого міста п. Козиру в потрібні владні кабінети області, Києва, хоча варто подбати, щоб не потрапити від нього в залежність – люди такого рівня сильні як магніт і в певному сенсі небезпечні. За часів урядування Гук – Грицак – Іваницький – Калапач мер Трускавця очолював Агломерацію міст Дрогобиччини як найсильніший лідер регіону, тепер розклад змінився, Дрогобич повернув собі силу. Радзієвський теж поставив пам’ятник Бандері, але значно раніше, ніж Козир і будучи в іпостасі регіонала та колишнього комуніста. А проте його слова про Дрогобич як форпост захисту української мови, культури, традицій, українства в цілому не викликав заперечень і навіть не викликав сумнівів. Йому хотілося вірити не тому, що красиві були слова, а як людині слова.
Якщо «ТВ» до виборів своїх матеріалів про Дрогобич подавав мало, то тепер ситуація повинна змінитися. І щомісячні прес-конференції дрогобицького мера цьому сприятимуть. І віримо, що Трускавець з Дрогобичем йтимуть до процвітання разом, а мер Трускавця в урядуванні хоча і йтиме своїм шляхом, та вчитиметься в таких досвідчених людей як наш колишній міський голова Лев Грицак і як теперішній мер Дрогобича Олексій Радзієвський.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень