/Інтерв`ю з Олексієм Балицьким, головою ТМО Всеукраїнського об`єднання «Свобода»/
Ми продовжуємо розмову з Олексієм Балицьким, кандидатом в депутати Львівської обласної ради від Трускавця та першим кандидатом у списку Всеукраїнського об`єднання «Свобода» до Трускавецької міської ради.
– Пане Олексію, Ви балотуєтеся не лише на область, а ще йдете першим номером від «Свободи» до Трускавецької міської ради. З якою програмою йде «Свобода» в міську раду?
– Ми неодноразово обговорювали ці питання – як по розвитку міста в цілому, так і по вирішенні окремих питань, зокрема по округах. А в цілому картина така: перше, що ми декларуємо – це відкритість та прозорість влади. Це не було зроблено, але цього треба досягнути обов’язково.
По запровадженню системи поіменного голосування вносив проект рішення наш депутат Павло Швець, це питання вивчав та неодноразово піднімав і Святослав Грабовський, ще будучи в «Свободі». Згодом це питання підтримали депутати Богдан Процишин, Ігор Пілько, але воно не набирало достатньої кількості голосів.
Ми це починали і якщо в цій каденції у влади не було політичної волі прийняти таке рішення, то ми це зробимо в новому скликанні.
Наступне – має бути чітке рішення щодо важливих суспільних питань. Чи це відчуження комунального майна, чи продаж або оренда землі – важливі для громади рішення мають прийматися спільно з нею. Мають бути громадські обговорення, публічне висвітлення.
І оренда землі, і продаж землі мають йти шляхом аукціону. Обов`язково потрібно робити інвентаризацію вільних земельних ділянок та комунального майна і оприлюднити, щоб люди бачили та розуміли, що відбувається. Не треба сидіти у високому кабінеті на якомусь поверсі, треба йти до людей і говорити, пояснювати. І не лише перед самими виборами.
Про залучення коштів на різні проекти у Трускавці окрема розмова, вважаю, що треба залучати практично всі гранти – починаючи від фонду «Східна Європа», USAID, Фонд регіонального розвитку, «Україна – Польщі – Білорусь» і так далі. Є багато міжнародних донорів, які готові фінансувати проекти. В штаті повинна бути окрема людина, яка займатиметься суто цим питанням. Це пріоритет, бо бюджет Трускавця не є безрозмірним, щоб ми все могли зробити за власні кошти.
Не можна залишити без уваги тарифну політику. Нагадаю, що вона є національного рівня (газ, електрика) і місцевого (водопостачання, водовідведення, квартплата, вивезення твердих побутових відходів). Зараз у Трускавці ситуація катастрофічна і як виходити з неї – це питання тих, хто після 25 жовтня прийде до влади. Я маю на увазі і борг водоканалу в 12 мільйонів гривень, і набагато вищі ніж в Дрогобичі тарифи, які до того ж необґрунтовані.
Люди мають знати – якщо це коштує стільки-то, то що в цей тариф закладено? Якщо там закладена висока зарплата чиновника, то з цим ніхто погоджуватися не буде. Бо якщо середня зарплата у Трускавці 1 500 гривень, а закладена зарплата чиновника вище 10 тисяч, то як з цим можна погодитися?
– Яким Ви бачите розвиток Трускавця як курорту? Тобто, як домогтися, щоб наш курорт став процвітаючим, відомим у світі?
– У 2014 році коли Ірина Сех очолювала Львівську ОДА ми спільно з Олександром Івановичем Чебаненком під`їжджали до неї і піднімали одне важливе питання. Тоді була велика заборгованість за соціальні путівки перед соцстрахом. Її прямий дзвінок до голови казначейства України і до міністра соціальної політики (тоді на цій посаді була Людмила Денісова) був результативний – питання вирішилося до місяця часу. А це було вкрай важливе питання і для СГК «Дніпро-Бескид», і для ЗАТ «Трускавецькурорт».
Другий момент – коли до мене телефонували Андрій Кульчинський та Володимир Чуба. Нам на трускавецьку лікарню дали два нові реанімобілі, а через тиждень їх вже хотіли забрати. О восьмій ранку я був в кабінеті Ірини Сех і дякуючи їй автомобілі залишилися у Трускавці.
Тепер щодо загальних питань.
Нам потрібно підвищувати якість надання послуг – щоб вони були високої якості і відповідали європейським та світловим стандартам.
Наступне – це пошук нових ринків. Це має бути країна з високим рівнем соціального забезпечення, з хорошою логістикою, сполученням. Серед таких країн я бачу Туреччину. Туреччина має більше 60 мільйонів населення, там нормальний рівень забезпечення, а сполучення Стамбула та Львова – три рази на тиждень курсує літак. Але ми мусимо бути готові їх прийняти. Це і знання мови, і надання їм інформації, що такий курорт є і він має ряд переваг в порівнянні з іншими. Бо Росія для нас як великий ринок так швидко не повернеться. Нам не потрібно дивитися в сторону агресора і просити: «Будь ласка, приїдьте». Будуть їхати з Росії – ми створимо їм комфортні умови, але треба завойовувати нові ринки.
Я маю досвід у цьому. Ми робили промоцію санаторно-курортного потенціалу Львівщини у Словаччині спільно з послом України в Словаччині Ольгою Бенч.
Окрім лікування сечостатевої системи ми мали б знайти інші родзинки, додаткові елементи. Функції Трускавця як курорту треба розширити. І звичайно ж, виходити на нові ринки – Близький Схід, Азія.
– «Свобода» не висунула жодного кандидата на міського голову Трускавця. Чому? І кого з тих претендентів, що є, «Свобода» підтримує?
– Є люди, які хочуть постійно брати участь в процесі, а є люди, які працюють на перемогу. Я прихильник того, що якщо йти, то не участі, а для перемоги. Треба перемагати.
У Трускавці є багато таких, які йдуть на кожні вибори, їм подобається сам процес. Не приховую того, що зі мною було багато розмов – і не тільки тут, а на рівні області, в обласній раді, в облдержадміністрації щодо того, чи йду я на міського голову Трускавця. Можу сказати, що я міг розраховувати на підтримку обласного керівництва.
Але є об`єктивний фактор – два роки мого життя були присвячені цілій області. Я у Львові був 24 години на добу 5 днів на тиждень, приїжджав до Трускавця тільки на вихідні. І який би я не був білий та пухнастий, та люди про це забули.
Треба бути тут на місці. Є кандидати, які тут кожен день, працюють, спілкуються з людьми. Враховуючи це, а також складну загальнополітичну ситуацію, я прийняв рішення, що моя участь у виборах міського голови не принесе користі нікому – ні мені, ні тим кандидатам, які задекларували своє бажання йти на міського голову.
Щодо підтримки, то наша позиція така – ми не підтримуємо жодного кандидата. Взяти на себе відповідальність підтримувати представника не своєї політичної сили – це неправильно. Бо за це треба буде відповідати.
Напевно, що кожен з нас має свою внутрішню позицію, симпатії до того чи іншого кандидата, але офіційної підтримки не може бути. Ми не висуваємо свого кандидата на посаду міського голови і відповідно нікого не підтримуємо.
– Не всі депутати від «Свободи» теперішнього скликання знову балотуються. Це партійне «стягнення», їхня воля чи щось інше?
– Почну з порівняння. В обласній раді із 116 депутатів на пленарні засідання систематично ходить 66-68 депутатів. З тих 68 лише половина розуміють про що йде мова. З тих 34 можуть говорити, читають і розуміють документи теж половина. Тобто в нас із 116 депутатів обласної ради спікерів не більше двох десятків.
В міській раді Трускавця в нас була одна з найбільших фракцій – така ж як і в «Батьківщини», «Правої волі». Переважно від нас виступав Богдан Габшій. Звичайно, що така людина має досвід і цей досвід знадобиться йому і в наступному скликанні.
Павло Швець не йде тому, що його зараз немає тут. Така склалася ситуація, що він змушений був поїхати на заробітки поза межі України, щоб утримувати сім`ю.
Хтось не є публічний, хтось не вміє виступати. Але наша позиція завжди була одностайною, ми висловлювали її і фракція голосувала одностайно. Є депутат, який став на іншу дорогу, балотується від іншої політичної сили, але він завжди голосував згідно позиції фракції, за що йому честь і хвала.
З нами в одній команді йдуть люди, які були з нами, показали себе. Ми ніколи не гналися за кількістю. Який актив був – такий залишився. П`ять років ми жили разом, ми щороку їздили на Марш УПА до Києва, брали участь у заходах у Львові, пригадую і поїздку на 9 травня, і спільний похід в кабінет Цимбалюка. Це були серйозні речі, про які є що згадати.
Звісно, появилися і нові люди, наші друзі, прихильники, які зараз мають можливість іти з нами в одній команді.
Є і люди, які в важкий період готові нас більше підтримати, розуміючи, що олігархи хочуть знищити цю політичну силу, яка їм є некомфортна. Серед таких людей – Мирон Бучацький, депутат першого демократичного скликання. Ми мали з ним зустріч і він каже: «Зараз так тиснуть «Свободу», що хочуть її стерти з лиця землі!». Я йому запропонував іти з нами в одній команді і він погодився.
З тих, що були депутатами і активно відстоювали інтереси громади – Ігор Струбіцький, Богдан Габшій, Любомир Нєлєпін. З нових людей – Марія Бурдейна, керівник туристичної компанії, яка має бачення того як розвивати курорт, як шукати нові ринки після втрати сегменту соціальної сфери.
Так що ядро в нас залишається давнім, загартованим, але вливаються й нові люди, і це добре.
– Чому трускавецький виборець має голосувати саме за «Свободу»?
– Почнемо з того, що «Свобода» існує вже понад 20 років і чітко можна сказати, що це партія з чіткою ідеологією, що це не є якийсь одноразовий проект. Зараз є різні сили, у тому числі націоналістичного спрямування, для прикладу, «Укроп», але це проекти. Ніхто з них не може сказати, що вони вже двадцять років, що з дня в день йдуть послідовно, говорять про свою ідеологію і їхня позиція не змінюється.
Люди мають зрозуміти, що в партіях представлені всі люди, які живуть на території України. Кожна партія – це зріз суспільства. Яке в нас суспільство – такі й партії. В кожній партії є більш розумні і менш розумні, хитрі і менш хитрі, є шустріші, нахабніші, є прояви бандитських настроїв. А загалом нема такого, що там зібралися тільки бандити, а в іншій партії всі порядні. Це зріз суспільства.
Знаєте, на Майдані стояли разом Кличко, Тягнибок, Яценюк і Порошенко. Але коли всі вони потрапили у владу, і коли «Свобода» почала щось робити для зміни системи, то ці «друзі» показали свою справжню суть. Нам стало зрозуміло, що ці люди не ставили за мету змінити систему. В них була інша мета – повернутися до влади. Вони були там, їм там було комфортно і вони нічого не хочуть міняти. І станом на сьогоднішній день в державі нічого не змінилося настільки, щоб сказати, що змінилася система. Змінюються обличчя керівників, але система залишилася старою.
Спілкувався Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень