Іще донедавна Дрогобицький солеварний завод був найстарішим підприємством, що безперервно працював в Україні. Його екологічно чиста, збагачена йодом, кальцієм і магнієм продукція мала попит у споживачів, хоча й була далеко не найдешевшою. Та, зрештою, все місто Каменяра і Котермака завдячує своєму становленню власне соляному промислу, а отже, і цьому заводу зокрема.
Навіть на гербі Дрогобича маємо дев’ять топок солі (топка — конусоподібна форма груди вивареної дрогобицької солі та водночас її міра. — авт.). Дрогобицька сіль зникла з продажу десь у жовтні 2012 року. Містом поширилися чутки про зупинку роботи підприємства.
Варто зазначити, що сіль на Дрогобицькому сільзаводі, на відміну від інших аналогічних підприємств в Україні, завжди виробляли випарюванням ропи, видобутої з надр землі. Обладнання на заводі застаріле та енергоємне, процес випарювання потребує додаткових витрат коштовного газу. Із трьох мільйонів тонн харчової солі, яка видобувається в Україні за рік, частка Дрогобича лише 2000 тонн. Собівартість цього «білого золота» у 2-3 рази вища від собівартості продукції інших соледобувних підприємств. Проте галичани таки віддавали перевагу рідній, хоч і недешевій солі.
І ось восени її не стало. В листопаді місцевий новинний портал «Дрогобич-інфо» повідомив: завод припинив свою діяльність тому, що «Львівгаз» «просто і безпардонно» перекрив вентиль газової труби і нарахував спершу 57 мільйонів гривень оплати, а потім зменшив суму до 6,7 мільйона.
Невипадкова конспірація?
Сам завод виявився глибоко законспірованою установою. На численні прохання журналіста «Ратуші» дозволити приїхати на завод, зустрітися і прояснити ситуацію, керівництво підприємства відмовчувалося і відмахувалося. Не раз відповідаючи на докучливі телефонні дзвінки журналіста, жіночка, очевидно, секретар директора заводу, повторювала одне й те ж: «Що ми будемо Вам розповідати? Ми майже не працюємо, розумієте? Просто виходимо на роботу і сидимо до обіду. У нас планується скорочення штату. Нам відрізали газ, самі маєте розуміти, що таке газова контора».
Офіційно Дрогобицький сільзавод іменується ПрАТ «Галка-Дрогобич». За повідомленням того ж «Дрогобич-Інфо», сільзавод є у державній власності, проте зараз (до 1 квітня 2013 року) перебуває в оренді Львівської кавової фабрики «Галка». В одній зі статей на цьому новинному порталі знаходимо твердження: «Як наголосив директор, саме завдяки перебуванню підприємства під «дахом» львівської фірми, його ще декілька років тому вдалося вберегти від остаточного закриття». Проте даючи відповідь на офіційний запит газети «Ратуша», той самий директор Орест Ортинський написав, що Львівська кавова фабрика «Галка» не має стосунку до Дрогобицького солеварного заводу.
«Однозначно крадіжка»
Чому керівництво сільзаводу так уникало зустрічі з представником ЗМІ, стало зрозуміліше після візиту у «Львівгаз». «У серпні 2012 року ми перекрили газопостачання ПрАТ «Галка-Дрогобич», бо виявили несанкціоновану врізку в підземну газову трубу, тобто газ подавався поза обліком до газових приладів, — розповів «Ратуші» в.о. першого заступника голови правління «Львівгаз» Юрій Войсович. — Наша внутрішня служба безпеки туди їздила і це виявила, то була перевірка газового обладнання на справність. Там були працівники дрогобицької філії і представники зі Львова. Йдеться, однозначно, про крадіжку газу».
Якщо виявляють несанкціоновану врізку в підземний газопровід, то проводять нарахування газу за три попередні роки, пояснили в установі. «Є два варіанти підрахунку несанкціонованого використання газу. За діаметром труби і тиском газу обчислюють об’єм газу, який міг би бути спожитий, якби проходив постійно. Тобто це — по максимуму. Тому спершу вийшло понад 57 мільйонів гривень, — пояснив пан Войсович. — Але зваживши, що підприємство просто фізично не могло спожити стільки газу, ми взяли іншу методику. В даному випадку, вона була більш правильною за потужністю газоспоживного обладнання, до якого був під’єднаний цей незаконний газопровід. Тому після перерахування вийшло 6,7 мільйона». На запитання, чи визнав завод крадіжку, заступник голови правління «Львівгаз» відповів: «На акті вони написали, що вони свою вину визнають і збитки будуть відшкодовані. Це написав головний інженер внизу акта, просто рукою».
Натомість в офіційній відповіді на інформаційний запит газети «Ратуша» директор сільзаводу пан Ортинський написав: «Оскільки на підприємстві відсутня газова служба, усі газопроводи згідно з відповідними договорами обслуговують працівники Дрогобицького УЕГГ. Наступного дня після 13 серпня 2013 року для подальшої перевірки приїжджали працівники філії Дрогобицького УЕГГ ПАТ «Львівгаз», в ході перевірки було виявлено, що від врізки відсутні подальші комунікації (труби). А також повідомляємо, що нинішній адміністрації підприємства не було відомо про вищевказану врізку. Відповідно ніякої крадіжки газу на ПрАТ «Галка-Дрогобич» не могло бути, а відтак ми не погоджуємося із позицією ПАТ «Львівгаз», та всі нараховані суми є неправомірними і не будуть оплачуватися».
Покровителі-благодійники
«А далі наша львівська «Галка», яка каже, що вона формально там не присутня, хоча ми всі розуміємо, що це не так, вона від них відхрестилася. Бо в них там закінчується договір оренди десь у березні. Їм, скажімо, простіше цей сільзавод просто втопити, ніж зараз щось там робити, — зазначив пан Войсович. — У нас були їхні представники — з наглядової ради, з самого ПрАт «Галка-Дрогобич». Вони ж одночасно є працівниками «Галки», тієї, що в нас тут, яку ми всі знаємо, ну, кава «Галка». Вони сказали, що будуть думати. Конструктивної розмови з ними не вийшло».
На розмову з «Львівгазом» приїжджали і власне працівники сільзаводу. «Я їх по-людськи дуже розумію, але я не знаю, як їм можна допомогти в даному випадку. Тому що вони кажуть: ми грошей не маємо, нічого заплатити не можемо, власники нас кинули. Також казали: не знаємо, хто врізався. Ну, я б на їхньому місці теж так робив, — усміхнувся Юрій Войсович. — Коли з півроку стояв їхній основний конкурент Артемівський солеварний завод (то було півтора або й два роки тому), то я думаю, якраз тоді й зробили врізку. Бо в них тоді була можливість продати багато своєї солі».
Ірина Юзик, газета «Ратуша», www.ratusha.lviv.ua
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень