Час летить швидко! Вже більше 12 років я є членом Всеукраїнського об`єднання «Свобода» – партії, котра є однією з найстаріших в Україні і вже більше 29 років сповідує українські та християнські цінності.
Я був і залишаюся у «Свободі», в одній політичній силі, хоча були різні «солодкі» пропозиції, і були дуже несприятливі для нашої партії часи. Але ми витримали, ми згуртувалися, і пройшли випробування часом.
Зараз я з тими ж хлопцями, з якими починав у 2008-му році, з тими, хто їздив зі мною на Майдан під час Революції Гідності, на кого можу покластися в різних випадках життя.
В житті у мене були різні періоди. Свою трудову кар’єру починав з простого робітника, працював інженером, керівником КП «Парк курортний», півроку очолював КП «Наше місто», був заступником генерального директора санаторію з питань менеджменту та маркетингу, двічі був депутатом Львівської обласної ради, півтора року керував департаментом екології Львівської ОДА, п’ятий рік працюю заступником міського голови Трускавця. І для себе я визначив найважливішу засаду: потрібно залишатися людиною за будь-яких умов.
Я ніколи не йшов до влади фанатично, не ставив її за самоціль. Життя різне, то і по різному складалось в житті, від роботи в нічному клубі до комуналки, від комуналки до туризму та екології. Був період коли приходилось працювати по 18 год в добу. Але, напевно, зверху краще видно, де ти можеш більше щось зробити для людей, і у 2010 році я перший раз став депутатом Львівської обласної ради. Чесно кажучи, це було як перший раз стати батьком – спершу не усвідомлюєш до кінця всієї відповідальності. Та з часом втягуєшся в роботу, починаєш працювати і розумієш, що багато в чому можна йти на діалог, компроміс, але в принципових речах треба бути твердим і йти за людьми, щоб після закінчення терміну на тебе не показували пальцем. Не влада повинна змінювати людину, а людина владу, тоді все буде нормально. Я дякую Богу, що я залишився просто Олексієм, що в мене не виросла «корона» на голові. І коли в 2014 році мені кинули виклик очолити найбільш корумпований департамент з питань екології та природних ресурсів і змінити там ситуацію, то я можу чітко сказати, що на своєму місці за півтора роки моєї роботи я це зробив. За час моєї роботи директором екологічного департаменту у нас не було жодних судових позовів, конфліктів з громадськими активістами чи журналістами.
В минулій каденції, на жаль, для Трускавця вдалося реалізувати не так багато. До 2015 року не було хорошої результативної співпраці між владою міською та владою обласною. Дуже шкода, що ці роки для курорту залишилися часом втрачених можливостей, невикористаних шансів.
Натомість з 2015 року по сьогоднішній день вдалося зробити значно більше, ніж за минулу каденцію.
Перше завдання, яке ставила собі громада і влада в тому числі – це площа курортного парку. До 2015-го були сумніви і не було політичної волі для прийняття цього рішення. З парку «вилітало» 20 гектарів, і цього допустити не можна було. Ми в 2016 році почали з нуля, тобто з меж і площі парку. Було створено робочу групу, в яку долучили громадських активістів, депутатів, обійшли парк крок за кроком, включили в його межі так звані «безгоспні» території, і так вийшли на площу 54 га. Провели громадські слухання, підготували пакет документів, і обласна рада прийняла рішення. Були чітко встановлені межі та розроблена вся необхідна технічна документація.
Наступний крок – ми почали рухатися в напрямку отримання статусу державного значення нашим курортним парком. І добилися результату – 29 липня 2020 року Кабінет Міністрів України своїм рішенням підтримав проект Указу Президента України «Про території та об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення». Згідно з цим Указом, об’єктами природно-заповідного фонду загальнодержавного значення стануть нові три заказники і парки в Україні, в тому числі парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва «Адамівка» площею 54,46 га у місті Трускавець Львівської області. Це дає надію на додаткове фінансування.
В період 2015-2020 рр. в наш парк було вкладено 15 млн. грн, в тому числі половина – з обласного бюджету. За ці кошти замінено старі колектори, через які затоплювало весь парк, замощено доріжки, встановлено освітлення, тривають інші роботи. Мені як члену комісії вдалося відстояти, щоб ці кошти були виділені для Трускавця.
Трускавець завдяки моєму сприянню отримав фінансування з дорожнього фонду на реконструкцію вул. Лисенка, вул. Помірецької, вул. Скоропадського, вул. Грушевського.
Щороку Трускавець отримував з дорожнього фонду по 1-2 мільйони на ремонт тієї чи іншої вулиці, тож міський бюджет міг використати такі суми на інші потреби.
Серед наших пріоритетів у Трускавці та ОТГ на найближчих кілька років – питання водопостачання, завершення реконструкції парку, дорожня інфраструктура.
Моя позиція – необхідно і далі наполегливо працювати над залученням додаткових коштів в міський бюджет з інших джерел, щоб було співфінансування найбільш потрібних місту проектів.
Потрібно завжди йти за людьми і з проблемних спірних питань спілкуватися з керівниками. Немає такого, щоб дорослі свідомі люди в діалозі не виробили стратегічне бачення виходу зі, здавалось би, глухого кута.
Люди не люблять порожніх обіцянок, люди хочуть бачити конкретні результати, чітку позицію. «Свобода» – це реальна партія, проукраїнська сила. Вона довела, що має свої принципи, яких не зраджує. Я радий, що я зі «Свободою», і за 12 років, відколи в партії, я не зрадив своїх ідеалів, і ми змогли багато чого домогтися.
Є речі, які я ніколи не зраджу – це друзі, це такі важливі речі як мова чи нація, це наші сімейні і християнські цінності.
Пригадую смолоскипну ходу, Марш УПА 14 жовтня 2008 року у Києві, в якій я з побратимами брав участь. Тоді гасло «Слава Україні! – Героям слава!» сприймалося зовсім не так, як зараз. Зовсім по-іншому на нас дивилися, але ми не зрадили нашу ідею. Ми не зрадили, коли було тяжко, ми не зрадили ідеали Майдану. І так само не зрадимо нашу мову, наші цінності, наші ідеали. Ми ніколи не підлаштовувалися під когось, а завжди були самими собою.
Хотілося б, щоби мешканці Трускавця і всієї ОТГ дивилися на послідовність дій, на те, що було зроблено, чи слова не розходяться з ділом. «Свобода» є однією з найстаріших і найчіткіших партій в Україні. Це не якийсь проект, не одноденка, яких так багато бачимо перед кожними виборами. Скільки їх було – і де вони зараз? А «Свобода» була, є і буде!
Так, деякі наші колишні однопартійці вийшли зі «Свободи», пішли іншою дорогою. Ну і з Богом! Ми ніколи не гналися за великою кількістю. Краще кілька десятків, але твердих людей, ніж сотні невпевнених та слабких.
Проти «Свободи» довгий час ведеться справжня кампанія дискредитації та політичних репресій. Це було за попереднього президента, це є і зараз. Але те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими.
Все можна пережити в цьому житті, поки є для чого жити, кого любити, про кого піклуватися і кому вірити.
З повагою,
Олексій Балицький,
депутат Львівської обласної ради
(фракція ВО «Свобода»)
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень