Оце «мужик»! Він дав у пику російському шовіністу Круглову на телебаченні і за це його, сина репресованого галичанина, редактора україномовного «Дзвону Севастополя», полюбив російськомовний Севастополь. Це не просто слова, у свій час Микола Гук на виборах до ВРУ здобув майже 9% голосів севастопольців.
Оце «мужик»! Він швидше подасть руку бомжеві, ніж бізнесменові, який сидить на своїх мішках із золотом. Бо ближче до Бога той, хто менше має.
Оце «мужик»! Він готовий іти на вибори до Верховної Ради України як висуванець Української Республіканської партії Левка Лук’яненка і як єдиний кандидат від об’єднаної опозиції, бо тільки він має шанс перемогти Партію регіонів.
Хто цей «мужик», як його називали прості роботяги із Севастополя? Це Микола Гук, колишній міський голова Дрогобича. Він би і в 2010 році виграв вибори мера Дрогобича, та його дружина почала працювати на трускавецького кандидата і тому Микола Петрович програв. Але все на краще, був час все гарно обдумати і ось прийшов час скликати прес-конференцію, що і зробив Микола Гук спекотного вівторкового дня 3 липня.
…Дрогобич обклеєний плакатами «ГУК!». І не тільки Дрогобич. Але Гук – це не тільки прізвище дрогобицького мера 2006 – 2010 років, між якими був час імпічменту. Це «Громадська українська коаліція», офіс якої буде відкрито наступного тижня в славному місті Котермака за адресою вулиця Шевченка, 2. А далі будуть відкриті осередки «ГУК» в Трускавці, Стебнику та інших населених пунктах. Буде власна програма, буде своя газета. Та поки нема свого офісу і своєї газети, пан Гук закликає всіх журналістів до бару. Спочатку прес-конференцію планували провести в більярд-барі, та хтось там прийшов, чимось пригрозив і Миколі Петровичу відмовили. В останній момент зустріч із представниками преси та Інтернет-медій перенесли до «Фоксі-Роксі», власником якої (якого) є друг пана Гука п. Дмитро Н-ов. Журналістів зібралося доволі, та не всі. «Я особливо дякую Анатолію Власюку, який постійно пише про мене – він приносить мені бали, тож хай і далі продовжує працювати», – зазначає Микола Петрович, сидячи між екс-депутатом ДМР, першим керівником трускавецької «Батьківщини» Юрієм Мацюраком та своїм новим прес-секретарем Віталієм. Щоправда, між них затесалася й руда лисиця як символ простоти та щирості слів колишнього мера Дрогобича. А не вірити йому немає жодних підстав. Він притягував, наче магніт, гроші до дрогобицького бюджету, а ті гроші депутати на чолі з мафіозними лідерами окремих фракцій розбазарювали. Так було, зокрема, і з 40 чи 50 мільйонів від продажу земельної ділянки під НПЗ «Галична». Окрім того, що частина коштів пішла на ремонти шкіл, перекривалися дахи над будинками та ресторанами депутатів. Пан Гук не боїться називати прізвищ. Одіозними фігурами виглядають в наших очах з почутого від Миколи Петровича і Алла Гладун, і Богдан Іванців, і Володимир Сабат, і Леонід Мищатин, і Андрій Янів, і депутат Галишин. Не кращі від них і Олексій Радзієвський, Олександр Коростельов, Тарас Метик. Що вже говорити про представників Партії регіонів – пан Гук хвалиться, що за його каденції їх не пускали за поріг Ратуші (на нашу думку, це все ж дискримінація)…
«Дуже дякую, що ви сьогодні прийшли, бо люди відчувають голод на правду та справедливість», «особисто з Радзієвським я не спілкуюсь, бо не переношу людей, які свідомо брешуть», «партії на політрадах засуджують владу, а їхні представники в міській раді владі підіграють – це колабораціонізм», «я можу гордитися справами, які я робив у Севастополі, Києві, Дрогобичі», «Дрогобич тепер скочується в прірву боргів та запроданства» – такі витяги з довгого і прекрасно укладеного монологу Миколи Гука, колись поета та журналіста. Факти, які наводить пан Гук, наведені нижче у його відкритому листі до Олексія Радзієвського, тож їх ми повторювати не будемо. Скажемо лише, що пан Гук вміє гарно виступати і слова його щирі. Та чи повірять йому мешканці Борислава, Трускавця, Дрогобицького району, як у 2006 повірили мешканці Дрогобича? Чи зможе він подолати представника Партії регіонів? Може! Сильний дух і вперта вдача разом із підтримкою тих бізнесменів, котрим він ніяк не хоче, але мусить подавати свою руку, можуть зробити неможливе. І хоча наразі називають більше шести кандидатів у нардепи, які мріють йти від об’єднаної опозиції, та Микола Петрович теж має шанс як людина, котра знає, чого йти у Верховну Раду і як там відстоювати інтереси Дрогобиччини. Якби не він – не було б плаката Бандери навпроти дрогобицької Ратуші. Якби не він – не було б магнітно-резонансного томографу та двох польських штучних нирок у дрогобицькій лікарні. Якби не він – не мали б доган його всі заступники. Та не все вдавалося Миколі Петровичу через хитрих депутатів. «Прометей» продали, дрогобицькі землю та майно через новостворену юридичну особу «Управління комунального майна» теж відчужували кому і коли треба, а відповідальність за свої дії намагалися перекласти на мера. Та він протистояв як міг, бо його життя – боротьба. «Я воював, скандалив – це була боротьба і я горджуся тим, що я не ліг», – зазначає екс-мер Дрогобича, який може стати нашим представником у ВРУ. Іде він до парламенту не задля збагачення, а щоб відстоювати інтереси людей.
«Я не прагну бути багатим, я прагну бути щасливим. Я лише маленький елемент в цьому всесвіті і після себе хочу залишити добро!». Саме ці слова Миколи Гука ставимо на завершення нашого репортажу із його прес-конференції, першої в цьому році, та далеко не останньої.
Володимир Ключак
До теми. Ідіть у відставку! Відкритий лист Дрогобицькому міському голові п. Радзієвському О.В.
Пане Радзієвський!
Звертаюся до вас з відкритим листом, аби поставити заслін перед брехнею, ганьбою, безчестям, якими ви вкрили моє рідне місто, кожного його мешканця – від малого до великого, а отже, і мене – як дрогобичанина, і як вашого попередника на посаді міського голови Дрогобича.
Можливо, я був не ідеальним міським головою, подекуди помилявся, як і кожна людина, яка не лише говорить, а й прагне щось зробити. Але я ніколи не брехав громаді, ніколи не купував голоси депутатів, не крав майно громади сам і не давав цього робити іншим. Я, як міг і скільки міг, боровся з депутатською захланністю та лицемірством, дбав про громаду та про розвиток міста. Моє сумління чисте, а тому я маю моральне право звертатися до вас від імені громади.
Однією зі своїх перемог на посаді міського голови Дрогобича я вважаю те, що добився, щоб стадіон «Галичина» ввійшов до переліку об’єктів ЄВРО. Ви, пане Радзієвський, за неповні два роки своєї каденції звели нанівець мої зусилля щодо реконструкції стадіону, хоча тричі клялися добудувати й відкрити його. Кошти на реконструкцію, а це – 30 млн. грн., осіли невідомо в чиїх кишенях, а стадіон – розвалений. І не говоріть неправди, що ви нічого не могли вдіяти. Мені сьогодні совісно перед мешканцями Трускавця, Стрия та Моршина, які претендували на реконструкцію своїх стадіонів в рамках підготовки до ЄВРО, але поступилися Дрогобичу. Вони б свого шансу не упустили… Ви ж проґавили стадіон, і, цілком можливо, самі на тому нагріли руки.
За час моєї каденції я знайшов кошти на утримання муніципальної футбольної команди, і Дрогобич радів її успіхам. Ви ж цю команду просто знищили. Дрогобицькі футболісти та тренери сьогодні відстоюють футбольну честь інших міст…
Ви дозволили зруйнувати 3 км асфальтного покриття на вул. Трускавецькій , яка була реконструйована в 2008 року і не мала жодної вибоїни. Дорогу наново перекрили за кошти ЄВРО. Це – злочин перед містом, перед громадою – за ці кошти можна було би відремонтувати дві основні артерії міста – дороги на вул. В. Великого та вул. Самбірській, які донині в жахливому стані.
Ви, не запитавши в громади, передали у державну власність (відомству Дмитра Табачника) колишній палац бурмістра Дрогобича Раймунда Яроша – пам’ятку архітектури, яка має для Дрогобича величезну цінність. Віддали задарма з добрим шматком землі у центрі міста на додачу – дозвольте припустити, що не задарма для себе. Я ж, як міський голова, категорично відмовлявся від таких пропозицій і мріяв відкрити у цьому палаці музей Бруно Шульца. Це б прославило Дрогобич на увесь світ. Але навіщо вам Бруно Шульц та його, як ви висловлювались, «мальовидла». До речі, ці всесвітньо відомі «мальовидла» Дрогобич і Україна втратили за першого вашого головування – і це на вашому сумлінні.
За мого перебування на посаді міського голови площа Ринок стала місцем відпочинку дрогобичан, я добився того, щоб обставити її лавочками і кожен, хто порушував заборону на в’їзд автомобілів, мав справу з інспекторами ДПС. Ви ж перетворили площу Ринок на суцільну автопарковку – людям небезпечно там ходити. Я намагався очистити центральні вулиці від торгівлі і дбав, аби Дрогобич зберігав своє неповторне історичне обличчя. Ви ж, пане Радзієвський, зруйнували історичний ареал міста, давши дозвіл підприємцям забудовувати площу Малий Ринок малими архітектурними формами. Дивно, що вам потакають фахівці з охорони культурної спадщини та прокурори.
При моєму головуванні була справжня співпраця з польськими містами-побратимами: Дрогобич отримав дарунок з міста Сянок: магнітно-ядерний резонатор та два апарати «штучної нирки». Їхня вартість – понад мільйон доларів. Через вашу бездіяльність ці безцінні нині для багатьох дрогобичан і мешканців навколишніх сіл апарати досі не введені в дію. Вам також відомо, що саме я був ініціатором відкриття в Дрогобичі відділення гемодіалізу – чи не тому ви саботуєте його подальший розвиток?
Саме ви звели плідну взаємовигідну співпрацю з закордонними містами до рівня безпредметних застіль. Поляки обурюються вашою поведінкою і поведінкою ваших колег. Вони вже хочуть забрати у Дрогобича апарати «штучної нирки»…
За моєї каденції дрогобицька онкологічна лікарня, вперше за 20 останніх років, отримала 300 тис. грн. на ремонт приміщень. Ваші ж намагання закрити цю лікарню, просто шокували усіх дрогобичан. Як можна закрити онкологічну лікарню, коли кожен сотий дрогобичанин є хворим на рак? Чи кожен з них має можливість і кошти їздити на лікування до Львова? Та що вам біди простих смертних – ви вже подумки продали ці історичні споруди практично в центрі міста і відрахували собі свій куш. Дрогобицькій онколікарні треба всіма силами допомагати. Ваша позиція – злочин перед громадою.
За моєї каденції розпочалася реконструкція плавального басейну ДЮСШ. Ви ж на цей об’єкт не виділили жодної копійки. Де ж тоді вчитися плавати нашим дітям? Плавання – це здоров’я, ви це прекрасно знаєте, тому й їздите за кошт громади до сусіднього Трускавця поплюскатися у тамтешніх басейнах. А спитайте у дрогобичан, чи багатьом з них по кишені оздоровлювати дітей у Трускавці?
Ми щороку виконували бюджет (я цього добивався постійно) – люди мали вчасно і зарплати, і премії. Ви ж задля того, аби так-сяк тримати бюджет, безперестанку скорочуєте працівників, переводите їх на менші зарплати, заставляєте йти в неоплачувані відпустки… І вас не цікавить, як вони виживають, як зводять кінці з кінцями…
І мене, і громаду турбує, а точніше, вражає, ваша кадрова політика. Коли я став міським головою, то не звільнив жодної людини з тих, хто чесно працював і належно виконував свої обов’язки. Не замінив навіть секретарку та водіїв. Бо я не йшов красти, і мені нічого було ховати від цих людей, незалежно від того, ким вони були призначені на посади. Ви ж змусили піти з посад справжніх фахівців, які мали авторитет: директора музею, директора ресторану «Берізка», директора ринку, директора лазні, керівників відділу спорту, юридичного відділу, управління фінансів, головного спеціаліста з питань транспорту та ряд інших дрогобичан – вам були потрібні не фахівці, а «свої» люди, віддані вам особисто. Чим вам допекли висококласні водії міської ради? Ви і їх примусили звільнитися з роботи, і вони, щоби вижити, залишили жінок і дітей та податися на заробітки за кордон.
Я дозволяв громадським організаціям проводити свої збори в приміщеннях Ратуші, ви – заборонили. Чому? Ратуша належить не вам, а громаді, і активісти цієї громади мають бути пошановані владою. Тим більше,що, як подейкують люди, вас частіше можна застати не в Ратуші, а на «Заліссі».
Люди знають все про ваші і вашої команди діяння: спалили сміттєвоз, розбили вщент «Опель», підвели під банкрутство лазню та готель, понабирали кредитів під заставу майна громади – ці борги невідомо хто і коли віддаватиме, а отже, плакало те майно…
Приниженням дрогобицького виробничого потенціалу, зрадою місцевого товаровиробника можна назвати купівлю міською господаркою двох старих імпортних сміттєвозів, замість того, щоб придбати нові сучасні сміттєвози Дрогобицького авто кранового заводу. І це при тому, що ціна дрогобицьких сміттєвозів є набагато нижчою, ніж імпортних. Тільки цією оборудкою громаді завдано прямих збитків на суму до пів мільйона гривень. Про моральні збитки мовчу. Як тепер машинобудівникам пропонувати свої сміттєвози іншим містам, коли рідний Дрогобич від них відмовився?…
Це лише деякі факти з вашого безславного керування містом. Сьогодні вже всім зрозуміло: місто під вами котиться в прірву боргів, грузне в корупції, холуйстві, продажності. І головне – ніхто не сміє навіть сказати про це вголос. Так нині виглядає демократія у Дрогобичі.
Я говорив вам в очі під час виборів і повторюю тепер: ви – безвідповідальна людина. Довірливі дрогобичани купилися на ваші гучні обіцянки перетворити Дрогобич на європейське місто, створити нові робочі місця, поставити на ноги всі промислові підприємства, побудувати сміттєпереробний завод, та на багато інших обіцянок-цяцянок. Сьогодні громада зрозуміла свою помилку. Люди вас називають брехуном. І справедливо.
Вашу участь і псевдо-перемогу в номінації «Кращий мер року» інакше, як глумом над Дрогобичем, не назвеш. Це що, кращих мерів, за версією теперішньої київської влади, вибирають із списку тих, хто найбільше долучився до руйнації українських міст, а громаду цих міст довів до злиднів? Чи не до себе приміряв Янукович критерії оцінки кращого мера?
Ви, пане «кращий мер», окрім усього, ще й боягуз – не прийшли на телепередачу каналу ЗІК «Хто тут живе», хоч обіцяли… А людський осуд вам – як з гуся вода. Ви впевнені в своїй безкарності: депутати у відставку не відправлять, бо переважна більшість з них – під вашою п’ятою. З правоохоронцями знайти спільну мову – для вас також не проблема: ще є добро громади, яким можна розрахуватися за спокій перебування на посаді . А своїм діям ви самі дали оцінку на одній із нарад у Ратуші: «Після мене – хоч потоп»…
Якось на сесії ви вдавали із себе великого мораліста і дорікали одній учительці негідною поведінкою за те, що вона в програмі «Міняю жінку» не так себе поводила і начебто ославила Дрогобич. Позицію мера врахували – учительку звільнили… І тоді, направду вся Україна побачила, як мер ославив своє місто.
Сьогодні вам дорікаю я, дорікають тисячі дрогобичан і стебничан – за брехню, за зраджену віру й надію, за втрачені можливості і перспективи нашого міста.
Ви, пане Радзієвський, винні перед Дрогобичем: перед його славним минулим – бо зневажаєте історію; перед сьогоденням кожного громадянина міста – бо обкрадаєте його; перед майбутнім – бо за нього не дбаєте і на завтрашній день громади не працюєте. Ця ваша провина є значно більшою, ніж будь-яка провина перед законом. Припускаю, що десь глибоко в душі ви й самі це розумієте, тому все частіше шукаєте розради на «Заліссі». Я беру на себе відповідальність показати вам інший вихід із ситуації: зберіть останні крихти свого сумління і подайте у відставку. Не мучте громаду, не пропивайте місто!
Бажаю вам мужності й мудрості у прийнятті рішення.
Микола Гук
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень