/В пошуках імпульсу свого розвитку/
Вступ. Трохи геологічних аспектів історії Прикарпаття
Десь тут, де знаходиться місто Стебник у внутрішній зоні Прикарпатського прогину, що сформувався 20 млн років тому, Східно-Європейська плита почала прогинатися під вагою плити, що насувались з Південного Заходу. Стався розлом та утвердилась морська лагуна. Льодовики розтанули, сповзли зі схилів гір. Річкові потоки принесли в морську протоку велику кількість уламкового матеріалу. Осади заповнили морську лагуну, яка поступово висохла та перетворилась на солене плато. В середині товщі цієї маси (моласа) знаходимо гіпс, сіль, лінзи конгломератів, зелені та червоні слюдисті сланці, білий жильний кварц. Вони формують своєрідне підземне продовження на морському дні – фандельту.
Трохи історії. У всьому винуваті етруски.
Етруски (estrus chi/грцк). Древня цивілізація, що населяла північний захід Апеннінського півострова/сучасна Тоскана-ІТАЛІЯ. Етруски створили цивілізацію що передувала грецькій/виготовляли вироби з заліза, глини, торгували рибою та сіллю. Стояли при витоках інженерного мистецтва: зведення аркових споруд. Придумали залізний молоток, таран, корабельні реї-антени. Корона – символ могутності етрусків…
Ними складені міфи та легенди про існування богів. Поклонялись богу-громовержцю Тінаю та вірили в загробне життя.
Стверджували, що в хаосі зароджуються первинні об’єкти: Тартар – глибока безодня під царством Аїда – основа Землі та Неба. Шанували Харона – сина Аполона і вірили, що за все в житті треба платити. Дві монети – за переправу в Тартар (підземне царство).
Торгові шляхи занесли їх з Європи в Карпати.
ІЗДЕБНИК – в старих хроніках
Дорога до 5-го Пан-Європейського коридору – частини великого шовкового шляху, що пролягала на трафіку, де виникло поселення Іздебник (стебло, приміщення на зиму, де зимують бджоли). Мед та сіль – основний промисел місцевих жителів.
На березі річки Солониця ще в X ст. існувало поселення з 40 дворів. Ще одна річка Бівка в лісі, де Білий берег. Та частини села з власними назвами: Болоння, Коло млину, Забівка – де жили різники, Скрент. Віддаль до Дрогобича – 8 км. Навколо ліси, Посіч, Липа. Інформацію про все це знаходимо в старих хроніках.
Історики розказують, що колись на цих землях жили кельти, даки. Потім прийшли гуни в V ст., а в VIII ст. з’явились білі хорвати (столиця Стільсько), за ними прийшли кочівники угри. Землі наші звались Галичиною (гальс-сіль), увійшли до складу Київської Русі. І лише в XV ст., коли землі увійшли до складу Речі Посполитої, ми отримуємо першу письмову згадку про селище у 1440 році. Згадується герб та королівська печатка – 5 топок солі на голубому фоні. Оскільки в селі були чотири соляні дучки (криниці) та шиб (шахта) під назвою Карат.
Що було далі губиться в мороці історії. Лише відомо, що сіль зі Стебника возили коронному гетьману Станіславу Жолкевському – до замків Золотої підкови.
Нова ера в історії Стебника. Велика промислова революція
Перехід від ручної ремісничої праці до великого машинно-фабричного виробництва був започаткований в Англії. В II половині XVIII ст. впроваджено у виробництво і транспорту, машин та механізмів, які замінили ручну працю людей. Це спричинило ріст середньорічного доходу на душу населення та змінило баланс політичних сил від лендлордів у бік промисловців. Винахід парової машини, двигуна внутрішнього згорання, електродвигуну, телефону і телеграфу спричинив до розвитку комунікацій, будівництва заводів, залізниць та утворення капіталістичних мануфактур. (Взято з Вікіпедії).
Коли землі Галичини ввійшли внаслідок поділу Польщі в 1772 році до складу Австро-Угорщини, почалися пошуки корисних копалин. Солі належало важливе місце в життєдіяльності людини і її видобування мало і має стратегічне значення та відігравало головну роль в економічному розвитку краю. Завдяки попиту на сіль проводились розвідувальні роботи по вивченню геології та гідрогеології на Дрогобиччині. Під час цих робіт виявили промислові поклади калійних солей, мінвод, сірки, нафти та озокериту.
Своїй славі та розквіту Стебник завдячує Йосипу Геккеру, гірничому інженерові (піджупнику), помічнику управляючого шахтами Королівської салінарної спілки «Саліна». У 1810 році він заснував гірниче товариство «Добра Надія» для гірничих та розвідувальних робіт корисних копалин. А ще Карлу Фрідріху фон Кюбеку (1780-1856 рр.) – австрійському державному діячеві, заступнику міністра оборони Австро-Угорщини, одному з засновників Віденського університету, Президенту Рейхради. Розробив концепцію та спроектував мережу залізничних вузлів та державну телеграфну сітку. Його іменем названа копра Кюбек.
Дякуючи старанням цих людей в Стебнику телеграф був раніше, ніж у Львові.
Mente et Malleo – розумом і молотком – символ геологів та гірників
Два схрещених молотки над вежею копри та межами гірничих відводів.
На початку XIX ст. в Стебнику з`явилися геологи та гірничі майстри, що мали військову форму чорного кольору, на кашкетах мали знак гірників. Була створена маркшейдерська служба. Вони нанесли на карти чіткі межі гірничих відводів та на території, де наявні корисні копалини, розпочинають велике будівництво.
В центрі Стебника з`явилося робітничий район промислової Австрійської колонії, що мало назву ZUPA SALINA W STEBNIKU. За Скрентом пробурили шурф та заложили шахтні стволи Кюбек та Ляриш. А гірничий відвід назвали Зигмунд (дивись фото – карта-схема). В центрі – Цісарське Салінарне управління. Будинок директора та управління шахтою. Котельня, приміщення Саліни для парової та компресорної машин. Їдальня, лазня та медпункт, конюшні, складські приміщення, магазин солі. Допоміжні приміщення. Телеграф та будинки для проживання гірничих майстрів. Прохідна та приміщення для охорони. На карті все це позначено номерами та буквами. На сьогоднішній день, на жаль, приміщення в занепаді та віддані в оренду і приватизовані діячами від політики.
Розсіловідстійник(позначено ромбом) – його важко не впізнати, на карті їх два. Ще один в селі біля старої шахти. Ближче до колії порохівня та склад пороху. Все під охороною. Так виглядало промислове містечко Саліна. Ще старожили розказують, що на котельні «Гайц» була труба, що сповіщала сигналом про початок та кінець робочого дня.
Трохи про сіль
Цей мінерал справить на вас враження, він проводить електричний струм, відбілює одяг, допомагає при магії та очищає їжу. Сонце та морська вода – батьки солі. Вітер – її брат.
Процес отримання солі доволі простий. Через шахтні вирубки добувають кам’яну сіль, або викопують криниці (соляний розсіл витягували на поверхню, звідки він потрапляв в резервуари – солезабірники (дивись фото)).
Осади глини, гіпсу осідали на дно солезабірника і проходив процес гравітації. Наступний етап – випаровування в чанах (панвах). Далі сіль потрапляла на млин, там її сушили. Всього в Стебнику було 5 млинів. Каміння подрібнювали і сушили сіль. А згодом це робила центрифуга. Далі сіль фасували і відправляли на продаж.
Трохи інформації про підземні споруди – шахти
Ще цікаво дізнатись, що існують підземні вирубки: луговні, це пустоти розміром як футбольне поле. Їх під Стебником 12, 13 на жаль не добудована. В ці підземні резервуари заливали воду. Там вода вбирала сіль, цей розсіл відкачували па поверхню в солезабірники спочатку кіньми, потім насосами. Коні несли службу в шахті. Місяць роботи під землею, потім їх виводили на поверхню вночі, щоб не сліпли. А спрацьованих та знесилених коней відправляли на салямі.
Згодом коней замінили механізмами. Десь в середині XIX ст. інженер Віткевич виявив в Стебнику поклади калійних солей. І поряд з солеварнею виникла нова шахта – калійна.
Це вже наступний етап в історії Стебника. Сільзавод працював до 1960 року.
Початок XX ст. – нова ера розвитку міста, калійна епоха Стебника.
1961 рік виникло підприємство – Новостебницький калійний комбінат та 2 рудник – де працювало понад 5 тис. чоловік. Це епоха злету, розквіту, падіння, трагедії та розрухи.
Сучасність
Сьогодні місто Стебник покинуте напризволяще державними структурами.
Економіка міста з ознаками промислового виробництва паралізована.
Причина: невпорядкований адміністративно-територіальний устрій призвів до відсутності трансформації фінансових ресурсів разом з низькою ефективністю діяльності органів місцевого самоврядування.
Проведена адмінреформа у 2020 році тільки додала проблем. В складі Дрогобицької ОТГ місто Стебник залежне від Дрогобича та розподілу бюджету. Війту відведена роль наглядача за прибиранням території та вирішення побутових проблем. Мізерний бюджет. Розвиток Дрогобича заважає розвитку міста Стебника. Місто живе за рахунок заробітчан та заробляє на життя самотужки. “Боже пошли роботу” – цей вислів характеризує з сучасну дійсність. Чехія, Польща, Італія, ці країни обрані стебничанами як найпривабливіші для заробляння грошей.
Що необхідно зробити
Як мінімум побудова однієї, а краще двох сучасних мережевих АЗС додасть грошей до бюджету. Територія Ново-Стебницького калійного комбінату – ідеальне місце для створення великого індустріального парку та створення нових робочих місць.
Необхідно вирішити проблеми з вивозом сміття, каналізацією та водовідведенням, побудовою очисних споруд на р. Солониця і упорядкуванням громадського простору. Це все називається тактичними діями сталого розвитку, направленими на усунення наявних проблем.
Стебник: приховані пружини розвитку
Стебник вирішив долучитися до туристичної галузі. Разом з управлінням розвитку туризму Львівської ОДА готується до експедиції громад «Фокус на туризм». Стебницька громада хоче представити туристичному бізнесу, громадськості та владі маловідомі туристичні місця області. Туристичні об’єкти, що вже в літній сезон цього року прийматимуть туристів. Об`єднати зусилля, щоб показати привабливі умови для інвесторів для розвитку громади.
Туристичний маршрут: Стебник кращий, ніж ти думаєш (промисловий напрямок, або Стебник в стилі Лофт). Соляні копальні, наземна частина діючих шахт, Копра Кюбек та Ляриш. Петрова медова пасіка. Солодкі пляцки з присмаком солі та запахом духмяного липового меду. Сало на шутрі, сальцесон та ковбаса від стебницьких різників з Забівки. Чиста вода з трьох криниць. Розповіді про кохання І. Франка та Уляни Кравченко, криниці, де зорі купаються в солі, стара закинута цегольня. Синагога, костел та польська школа. Старий церковний дзвін, що розганяє грозові хмари.
Ну і якщо у вас перестрах, то його відмовлять та змиють на олові. А ще поворожать місцеві ворожки і Ви закохаєтесь в Стебник.
Цей маршрут покаже іншу Дрогобиччину й розвіє міф про її неперспективні робітничі райони. Реновація Стебника з фокусом на туризм. Все це – дорожня карта розвитку туризму Стебницької громади.
Віктор Пиців
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень