Презентація польськомовної поетичної збірки «Шепіт душі» («Szepty duszy») авторства Анжели Хухновської проходила в останній день липня в Стебнику. Захід відбувався у приміщенні ресторану «Рідний Край» і зібрав стебницьку еліту – тих, хто формує культурне середовище міста.
Анжела Хухновська з дому Файфер – корінна стебничанка, уродженка т.зв. «Стройки», котра свої дитинство та юність провела в стебницькому «Селі». Доля закинула її в Польщу, а саме в місто Сандомир (Sandomierz) у Свєнтокшиському воєводстві над річкою Вісла, котре ще називають «малим Римом». Тут пані Анжела прожила 20 років, тобто біля половини життя. Тож не дивно, що твориться їй однаково добре як рідною українською, так і другою рідною – польською.
Якщо презентація україномовної поетичної збірки проходила декілька років тому, то цьогоріч світ побачила збірка віршів польською, котра вийшла в Сандомирі, була там презентована, а тепер дочекалася презентації у Стебнику.
Анжела Хухновська почала писати поезію відносно недавно – якихось 4 роки тому. Поштовхом стала втрата – смерть юної поетки Інелли Огнєвої, котра внаслідок важкої хвороби відійшла у Вічність 12 березня 2020 року. Рівно через 4 місяці, 12 липня 2020 року пані Анжела, котра захоплювалася творчістю юної поетки, пише свій перший вірш, котрий присвячує Інеллі Огнєвій. Звісно, в дитинстві теж були спроби віршотворення, але зараз почалося по-справжньому. І так Анжела Хухновська відкрила для себе ще одну грань буття – Поезію.
Творчий вечір Анжели Хухновської та презентація її книги «Szepty duszy» розпочалися зі вступного слова директорки Стебницької бібліотеки Любові Волошанської (модераторки події) та блискучого виступу Богдани Шайдецької, солістки, волонтерки, хорошої організаторки та колежанки пані Анжели. Знаменита пісня Марилі Родовіч «Kolorowych jarmarków» відразу задала бадьорий та позитивний тон зустрічі, а водночас і філософську нотку. Адже пісня насправді – про те, чого не повернеш. Бо як вернутися у дитинство, коли круп`яні палички були солодшими, різні дрібнички були справжніми скарбами, а босоноге дитинство – найщасливішими митями життя? Радісне спілкування з друзями, батьки, дідусі, бабусі, котрих вже немає, світ, котрий був кольоровішим, яскравішим, добрішим та спокійнішим… Про цей світ час від часу шепче-нашіптує душа, а мозок перетворює ці ностальгійні спогади у поезію…
Тож перші прочитані на зустрічі вірші були власне про дитинство, про Стебник, про той світ, який не вернеться, але який залишається раєм наших спогадів. А потім нитка життя та творчості, немов нитка Аріадни в лабіринті Мінотавра, потягнулася далі, до Сандомира, до давніших спогадів юності, до війни, котра дала пані Анжелі шанс повернутися на короткий час у Сандомир, котрий для неї такий же рідний, як і Стебник.
Особливою ноткою зустрічі була вдячність і Анжели Хухновської, і практично всіх присутніх, для Польщі та польського народу за ту допомогу, котра надавалася і надається Україні та українцям у протистоянні з м@ск@лем. Друг пізнається в біді, і саме в останні кілька років українці мали змогу побачити, що антипольські ідеї, котрі поширюють заслані козачки (а їх, на жаль, немало) – це підігрівання ворогу і спроба роз`єднати суспільство, розсварити нас зі справжніми приятелями, поставити на коліна.
Чудовим доповненням до віршів у цей вечір стала музика. І сольний виступ Ганни Іваночко, і два дуети, котрі себе дуже добре зарекомендували в цей вечір (Василь Дутка та Ольга Жерченко; Марія Британ та Леся Білинська), а особливо українські пісні у виконанні гурту «Коліжанка» – все це стало чудовою декорацією, мистецьким оформленням події, котру можна назвати Зустріч з великої літери. Адже зібралися люди, котрі творять культуру Стебника – міста, котре, на жаль, не стало центром окремої територіальної громади і зараз пожинає гіркі плоди байдужості чи невірного вибору попередніх політичних еліт.
Один з присутніх на зустрічі подарував Анжелі Хухновській книгу «Стрих» («Піддашшя») про досвід формування культурного середовища у польському Перемишлі в час дрімучого комунізму. Стебник теж потребує формувати своє культурне середовище, щоб зберегти лице, зберегти ідентичність окремого міста, а не перетворитися на безликий мікрорайон Дрогобича, на якийсь придаток-тягар. Адже насправді потенціал у Стебника є великий, і присутність на події молоді з ініціативної групи «Новий Стебник» тішить та обнадіює.
Та повернімося до збірки. Її історія цікава та з хорошим гепі-ендом. Попри сумніви та труднощі знайшлися люди та кошти, котрі посприяли у виданні «Шепоту душі». В основному це польські друзі авторки – старі та нові. Всім їм пані Анжела дякувала після презентації в Сандомирі 16 травня ц.р. Дякувала їм і тепер, під час презентації в Стебнику. І раділа, що своєю збіркою вносить власну лепту у польсько-українську дружбу та в нашу спільну Перемогу над диявольськи хитрим та підлим ворогом.
У свою чергу дякували Анжелі Хухновській за творчість її подруги-стебничанки: Зеновія Левицька, Любов Волошанська, Ганна Іваночко, Леся Терлецька.
Анжела Хухновська – особистість не лише творча, але й багатогранна. Вона не тільки пише вірші українською й польською, а й творить гуморески «стебницькою», тобто нашим місцевим галицьким діалектом. Вона вміє бути хорошою подругою і вміє підтримувати творчі починання інших. Тому її часто можна зустріти в Трускавці, де стебничани презентують свою творчість чи то в УРБАН-бібліотеці, чи то в музеї, чи то на інших локаціях. А ще Анжела Хухновська – майстриня-лялькарка, чиї гачковані вироби несуть на собі печать її щирої душі, хорошого настрою та побажання добра для всіх людей доброї волі.
Тригодинна презентація збірки віршів польською мовою – це чудо. У Стебнику, де навряд чи знайдеться й десяток польських родин, слухали польську й аплодували авторці всі в залі. Три години без жодного занудства, без жодного надування щік, без пихи та тенденційності. Три години у щирому товаристві культурних людей, котрі мріють про краще майбутнє для України, для Стебника, для себе та своїх дітей та онуків. Тож це насправді добра подія, котра вартує, аби залишитися віхою 2024 року не лише для Анжели Хухновської, а для всіх учасників Зустрічі.
Володимир Ключак,
фото Стебницької міської бібліотеки
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень