Шановні краяни! Ось і настав останній день передвиборчої агітації, останній день перед тишею, якої нам так бракувало останніх три місяці. А Бог говорить до людей у тиші. Тож сьогодні хочемо звернутися до Вас із проханням замислитися, що у Вашому житті змінять ці вибори-2012. А також із проханням звернутися до Господа, щоб дав нам мудрості зробити дійсно правильний вибір.
Для більшості із нас це далеко не перші вибори. Хтось пам’ятає ще комуністичну епоху, коли вибори були звичайнісіньким фарсом, хтось пам’ятає перший референдум, коли ми сказали «Ні!» новому союзному договору. Навряд чи можна забути референдум 1 грудня 1991 року, коли ми сказали «Так!» незалежній Україні. А далі пішло-поїхало. Кожні вибори проходили щораз за іншими правилами гри і ці – не виняток. Нас позбавили права сказати «не підтримую жодного», але повернули нам можливість обрати свого депутата, який представлятиме інтереси краю, а не тільки інтереси партії. І нема жодного сумніву, що наступні вибори теж проходитимуть за новим виборчим законодавством.
Але якими б не були правила гри, залишається стержень – наша совість, наша особиста позиція, наш імунітет проти намагань вплинути на нашу волю. І хай Вас не обходить, що Вас обзивають нікчемами, якщо Ви проігноруєте ці вибори. Хай Вас не тривожить, що до сьогоднішнього дня Ви не визначилися з партією, бо в жодній із них не бачите виразника своїх прагнень та інтересів. Хай Вас не обурює, що з двадцяти кандидатів округу Вам доводиться обирати менше зло. Бо все це – суєта суєт. З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, яко з нами Бог! Тож на Нього покладімо надію і в день тиші присвятімо час на молитву та розмову з Ним, нашим Творцем, люблячим Батьком, Другом, Котрий не зрадить і не обмане, нашим Спасителем. І в цій тиші ми почуємо правильну відповідь на всі запитання, які нас тривожать – йти, чи не йти на вибори, за яку партію чи за якого кандидата голосувати, а головне – що ми можемо зробити для нашої родини, нашого міста, нашого краю, нашої славної неньки-України. Не серед гамору передвиборчого Вавілону шукаймо Істину, не в лозунгах та програмах кандидатів та партій, не з явної та прихованої реклами, а у глибині свого серця, у сумлінні, яке дарував нам Бог, щоб ми могли вибрати правильну дорогу.
Партій багато – Україна одна. Кандидатів багато, але депутатом стане один. І на все є воля Божа і допуст Божий. Бо ми маємо дар волі, дар робити вільний вибір між Добром та Злом чи просто дар робити вибір шляху. Яким буде цей шлях – залежить не від однієї людини, тому не переоцінюймо надто вагу свого голосу. Але й недооцінювати не варто, адже як великі океани складаються з маленьких краплинок води, а величні бархани з маленьких піщинок, так і майбутнє України та рідного краю може залежати від одного голосу. Трускавчани можуть собі пригадати, що на виборах 2010 року один депутат-мажоритарник отримав перевагу над суперником власне тільки в один голос.
«По ділах їхніх пізнаєте їх». Ці слова Мудрості особливо актуальні в час виборів. Бо маємо оцінювати кандидатів та партії не тільки за подіями та ділами останніх трьох місяців чи навіть року, а варто подивитися в корінь, глянути на вектор розвитку. Де стан – там сила, де позиція чітка та зрозуміла – там не повинно бути місця викрутасам та демагогії.
Не можемо погодитися з словами «вірю у мудрість наших людей». Ми віримо у Божу Мудрість, а мудрість людей – дуже оманливе поняття. Люди люблять, щоб їх обманювали, люблять, коли їм розказують казки, люблять, коли їм щось дають, люблять співчувати скривдженим, не розрізняючи, чи дійсно це кривда, чи просто фальш. Люди легко піддаються на провокації, потрапляють на гачок політтехнологій, збиваються з вірного шляху на манівці. На жаль, такою є гірка правда і двадцять останніх років Дрогобиччина підтверджує її актуальність. Чи порозумнішали виборці нашого краю і чи розірветься в 2012 році це закляте коло упадку Дрогобиччини, покажуть результати виборів. А ми мусимо прийняти їх такими, якими вони будуть, незалежно від того, подобається нам вибір наших краян, чи ні.
Інтернет-видання «Трускавецький вісник» весь передвиборчий час намагалося бути з Вами, шановні краяни. Ви мали можливість знайомитися з інформацією прес-служб всіх тих кандидатів, які виявили бажання з нами співпрацювати, мали можливість читати дуже різноманітні матеріали як щодо партій, так і щодо конкретних кандидатів. Ми нікому не нав’язували думку, що голосувати потрібно тільки за таку політичну силу чи тільки за такого-то кандидата, ми не агітували і не збираємося це робити в останній день виборчої кампанії. Як писав Тарас Шевченко у своєму вірші «Доля», «ми просто йшли – у нас нема зерна неправди за собою». А за можливий суб’єктивізм у авторських публікаціях чи несвідому образу будь-кого – вибачте, будь ласка. Бо не помиляється той, хто не діє. А хто вміє мислити, той зумів відрізнити зерно від полови, той знайшов те, що шукав. Інтернет-видання не є суб’єктом виборчого процесу, а тільки інструментом побудови громадянського суспільства, причому одним з багатьох таких інструментів.
Кожен повинен робити свою справу. Кожен повинен займатися тим, що вміє і що любить робити. Кожен повинен бути відповідальним за свої слова, свої діла і навіть свою громадянську позицію. Тож якщо вона, ця Ваша позиція, різко відрізняється від позиції більшості – не бійтеся! Бути нонконформістом непросто, ще важче бути християнином, справжнім християнином у псевдохристиянському світі. Історію вершили не маси, а індивідуальності і робили вони це з волі Божої чи Божого допусту, пам’ятаймо про це. Тож не старайтеся бути «як всі» і не бійтеся голосувати так, як велить Ваша совість. Не дозвольте собою маніпулювати, пам’ятайте, що Ви – частинка народу, котра має власну позицію, а не частинка маси, котра сліпо йде у невідомість. Не будьмо натовпом, а станьмо громадою, народом, котрий не боїться сам творити власне майбутнє – без підказок замовних проплачених радників та зрадників.
Дорогі краяни! Дорогі мешканці Дрогобича, Борислава, Трускавця, Стебника, Східниці, селищ та сіл Дрогобицького району! Нехай Господь дасть нам усім мудрості в цей непростий час непростих виборів до українського парламенту. Після 28 жовтня життя продовжуватиметься і хто б не став нашим депутатом, ми повинні допомагати йому, слідкувати за його діями, уболівати за нього і водночас критикувати, якщо буде за що. Ніхто не змінить наше життя на краще, якщо ми самі не візьмемося до цієї справи та не наведемо лад у своїй домівці як в прямому, так і в переносному значенні. Тож не покладаймо марну надію на синів людських, а покладімо надію в Господі, Богу нашому. І нехай Він нас благословить та дасть дари Свого Духа Святого, котрий просвітлить наш розум та очистить серце від усілякої скверни. І тоді вибір наш ми зробимо легко та з чистим серцем, а сумніви не мучитимуть нас впродовж наступних років. Нехай не наша рука поставить позначку на виборчому бюлетені, а Рука Господня. Бо коли Бог на першому місці, тоді все буде на своєму місці.
Вдалого вибору всім нам, шановні краяни!
Володимир Ключак, редактор Інтернет-видання «Трускавецький вісник»
До теми. Пролог до поеми «Мойсей»
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому яких нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.
Невже тобі на таблицях залізних
Записано в сусідів бути гноєм,
Тяглом у поїздах їх бистроїздних?
Невже повік уділом буде твоїм
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм
Тебе скував і заприсяг на вірність?
Невже тобі лиш не судилось діло,
Що б виявило твоїх сил безмірність?
Невже задармо стільки серць горіло
До тебе иайсвятішою любов’ю,
Тобі офіруючи душу й тіло?
Задармо край твій весь политий кров’ю
Твоїх борців? Йому вже не пишаться
У красоті, свободі і здоров’ю?
Задармо в слові твойому іскряться.
І сила, й м’якість, дотеп, і потуга,
І все, чим може вгору дух підняться?
Задармо в пісні твоїй ллється туга,
І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,
Надій і втіхи світляная смуга?
О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І вдень воскресний твойого повстання.
О, якби хвилю вдать, що слова слуха,
І слово вдать, що в хвилю ту блаженну
Вздоровлює й огнем живущим буха!
О, якби пісню вдать палку, вітхненну,
Що міліони порива з собою.
Окрилює, веде на путь спасенну!
Якби!.. Та нам, знесиленим журбою,
Роздертим сумнівами, битим стидом,—
Не нам тебе провадити до бою!
Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.
Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий.
Та повний віри; хоч гіркий, та вільний;
Твоїй будущині задаток слізьми злитий,
Твойому генію мій скромний дар весільний.
Іван Франко, 20 липня 1905 р.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень