Меблевий магазин – чотири мільйони, водоканал – один мільйон, ЖЕК – сімсот тисяч щорічно, оренда комунального майна, оренда та псевдоприватизація землі, і ремонт доріг, доріг, доріг… Це не статті доходів та витрат нашого міського бюджету, це – основні напрямки ”роботи” сьогоднішньої стебницької влади. Влади безпринципних і продажних, малоосвічених і боягузливих осіб. Влади нелюдської.
Все почалось 2006 року. Саме тоді обманом (бо як ще можна назвати пролізання у списках відомих партій маловідомих за своїми ділами постатей?) до влади в місті потрапило так багато непотребу. Замість розбудовувати рідне місто, вони швиденько кинулись його роздирати на шматки з яничарською жагою. А що місто, що громада? Місто терпіло, а громада, в переважній більшості, заробляючи на хліб насущний, мовчки споглядала цей, без перебільшення, терор.
Не маючи любові до рідного і без поваги до ближнього, ця влада позбавила нашу громаду прав на меблевий магазин вартістю понад чотири мільйони гривень, передала за безцінь частину місцевого водоканалу на суму близько півмільйона, ще стільки ж заборгувала не відомо як і за що тій фірмі, якій це майно фактично й дісталось. А це не просто втрачені для міського бюджету кошти – це майно, вкрадене у громади її обранцями. Чи громада їх обирала для цього злодійства? Звичайно, ні. А, може, їх батьки навчали красти людські гроші мільйонами? Точно ні.
Справжніми шулерами виявились ідеологи і керманичі стебницьких ЖЕКів. Як у грі з наперстками, тут влада запропонувала громаді три підприємства комуналки, почергово з-під кожного з яких, немов шарик, зникають наші з вами десятки і сотні тисяч гривень. Зникають кошти як зібрані у вигляді квартплат, так і виділені цим горе-господарникам з міського бюджету. Виділені свідомо одними злодіями іншим. Таке собі організоване злочинне угрупування.
За рік ЖЕКи “успішно освоюють” не менше сімсот тисяч гривень або ж близько трьох тисяч кожного робочого дня. Цікава арифметика. Особливо якщо звернути увагу, що ця ж влада обіцяє кожному будинковому об’єднанню тих же три тисячі “допомоги” на весь 2010 рік. Ось такі пряники, перепрошую, недоїдки. Висновок один – ЖЕКи треба розігнати раз і назавжди. Чим швидше – тим більше громадських коштів збережемо і направимо на реальну реконструкцію житлового фонду. Реконструкцію безпосередньо через ОСББ.
Звичайно, будь-яка корумпована влада буде цьому протистояти. Будуть вигадуватися найрізноманітніші аргументи про неможливості такої ліквідації. Не вірте. ЖЕКи потрібні тільки для злодійства. Нам з вами їх не треба. Більше того, саме ліквідація ЖЕКів і є частиною структурної реформи господарки окремого містечка, про що уже двадцять років говорять можновладці всіх рівнів влади. На зміну ЖЕКам мають остаточно прийти громадські будинкові об’єднання.
Сьогодні одному з таких ЖЕКів влада хоче віддати приміщення колишньої пральні на вулиці Куліша. Так би мовити, для оздоровлення – для формування матеріально-технічної бази. Але що оздоровлювати і, головне, за які й чиї кошти? Пригадуємо, одного разу стебницький ЖЕК отримав від калійного заводу все потрібне йому для обслуговування нашого з вами житла. Де, як і в кого це добро опинилось, знаємо. То ж кого оздоровлюємо, панове депутати? Борги стебницьких ЖЕКів сягають сотень тисяч гривень, а їхні кредитори тільки й чекають, коли ще щось місто передасть такому підприємству-боржнику – аби було що забрати за борги.
Влада, що абсолютно втратила довіру своєї громади, не може й руки простягнути до громадського майна. А громаді нарешті треба навчитись захищати свої інтереси. Досить сидіти в хаті і бідкатись важкою долею. Якщо стебницька громада господар у Стебнику – потрібно прийти і сказати свою волю, волю громади. Але це ще не все. Потім треба її відстоювати, кожного дня, року. Проконтролювати, як цю волю громади реалізовує її влада, і якщо треба – покарати винних у нехтуванні громадськими інтересами. Так ми навчимося бути громадою, і навчимось мати свою волю – волю громади.
Павло Побережний, голова Стебницького громадського руху, газета «Воля громади»
ТОП коментованих за тиждень