Неодноразово доводилось чути: священики мають бути поза політикою. Потім: поза політикою мають бути волонтери і учасники АТО. Чи не здається вам, що така думка свідомо нав’язується «кимось», хто хоче залишити за собою монопольне право «управляти масами». Бо коли мовчать провідники душ, коли зникає плюралізм думок – виникає монополія на думку, на правду, а громада стає «сірою масою». І тоді за діло беруться політ- та піар-технологи…
«Я понад два десятиліття присвятив Стебнику. І мені не байдуже що робиться в місті!», – каже отець Володимир Лужецький, стебницький парох, настоятель храму Христа-Чоловіколюбця.
«Коли постійно чую: отче, та що ж це робиться…; отче, робіть з тим щось, кажіть щось.. – не реагувати? Яку я на ці запитання маю дати відповідь?»
Отець Володимир прийшов до нас у редакцію не агітувати. Він прийшов поділитись тим, що наболіло стебницькій громаді. «Пересічні стебничани не хочуть вголос говорити владі про беззаконня – бояться цькування, які дозволяє собі робити дружина міського голови Стебника п. Люба Пецюх. Але просять сказати від їх імені. Тому прийшов до вас».
Отець Володимир говорив багато: про землі, вірніше їх «дерибан», про байдужість влади до міської господарки, про забудову в зоні гірничих відводів і т.д. і т.п. На усе мав при собі копії документів. Багато документів. «Я їх збираю. Незаконні рішення, рішення, які суперечать чинному законодавству, рішення, які грабують громаду. Збираю, бо за усе це рано чи пізно порушники повинні понести відповідальність.
З останніх прикладів, за словами отця Володимира, особливо цинічною і парадоксальною виглядає ситуація з виділенням землі в недозволенному місці підставним людям місцевих депутатів. «Згодом ці депутати складають більшість, на яку опирається чинна влада. Висновок? Їх «купили». При чому, обікравши місто. Бо спочатку було змінено цільове призначення земельної ділянки на вул. Володимира Великого, де прості люди мають городи і могли так-сяк давати собі ради. Натомість, замість городів 20 осіб отримати ділянки «під садівництво». 2013, 2014, 2015 роки… Жодного дерева там так і не з’явилося. Більше того, оті підставні персонажі, а фактично – депутати міської ради на чолі з головою, намагались знову змінити цільове призначення цієї ділянки, дозволивши там забудову. Законність цього рішення зараз розглядає касаційний суд.
Наголошу, що згідно з генпланом міста там колись мала б постати висотна забудова, а допоки будова не ведеться, то люди тримали городи. Також, каже отець, через бездіяльність міського голови місто могло втратити ще частину землі, яку собі намагались розробити до використання сусідні Болехівці. Позаминулої суботи бригада фахівців біля нашого храму проводила заміри та робила топографічну карту. Як з’ясувалось – для розроблення земельних ділянок. Під забудову. І наміри начебто добрі – для бійців АТО. Тільки-от це робили Болехівці – на землях, які є в Генеральному плані перспективної розбудови Стебника. Не знаю лише для котрих військових, бо тільки стебницьких вояків, зараз маємо близько сотні. А про них всіх тоді хто потурбується? І чому міська рада мовчить? Невже не знає, що свого часу були погоджені суміжні межі рад? Чому мовчки віддає землю стебничан, якої й так обмаль? Я дізнавшись про це разом з небайдужими жителями Стебника в половині серпня офіційно листом звернувся до міського голови Стебника п. Василя Пецюха з клопотанням підготувати такого листа від влади міста до відповідних органів обласної влади, щоб призупинили оцей дерибан землі навколо Стебника. Впродовж двох тижнів від часу поданого нами листа, пан Пецюх не спромігся підготувати листа в жодну інстанцію, отже з цього приводу за дорученням парафіяльної громади, ми підготували і відправили такого листа у відповідні органи влади.
До речі, ніяк не можу зрозуміти яку ціль переслідує голова сільради села Болехівці. Будучи поряд зі мною та п. Петром Старосольським в інституті «Містопроект», вона бачила Генплан перспективної розбудови Стебника. Але п. Дарія Ясеницька окрім того що від руки в Львові писала листи в різні інстанції і завіряла їх печатками, щоб погодити генплан с. Болехівці, ще й минулої неділі затіяла в селі громадські слухання, бажаючи заручитися підтримкою невеликої кількості присутніх щоб прилягаючі до Стебника землі вилучити і включити в генплан с. Болехівці.
Заручившись підтримкою стебничан, я ще раз поїхав, разом з п. Петром Старосольським, в Містопроект. Там вкотре переконались в бездіяльності Стебницького голови. Самі вкотре взялись рятувати ситуацію. Передали звернення від мешканців Стебника щодо вказаної ситуації. Тому що на земельній ділянці, де господарювала бригада топографістів на чолі з п.Войналовичом Ігором з обласної ради (так він себе відрекомендував), найнята Болехівцями, згідно з документами колись має постати висотна забудова для стебничан. А стебницьким дітям потім житло будувати де?»
Наболіла отцеві й інфраструктура. Вірніше, її відсутність.
З останнього, каже, допомагав міському голові Стебника п. Василю Пецюху погодити експертизу проектів на ремонт дороги, що веде до центру, а також ділянку дороги по вулиці В.Великого від в΄їзду в Колпець до перехрестя вулиці М. Грушевського. Ще весною все було погоджено, кошти надійшли. «Ми усі сподівались, що до річниці освячення нашого храму дорога буде відремонтована. Тим паче, я особисто повідомив міського голову Стебника п. Василя Пецюха що на річницю освячення нашого храму прибуде митрополит Ігор Возняк. Це, до речі, вперше в історії Стебника, а також приїде, владика Ярослав Приріз і багато священиків. Та, зрештою, прихожани самі вартують перейтись доброю дорогою на празник. Та де там…» Словом, попри наявність коштів, попри затверджений спільними зусиллями проект, до ремонту дороги по вулиці В.Великого від в΄їзду в Колпець до перехрестя вулиці Михайла Грушевського. приступили лише тепер. «Очевидно, поближче до виборів, щоб створити видимість роботи.
Виділені кошти на реконструкцію пішохідних доріжок, а також входи до під´їздів будинків по вулиці П. Куліша дотепер не освоєні і погода сприяла впродовж всього літа, а коли розпочнуться роботи – не відомо.
Також виділені кошти на ремонти під´їздних доріг до будинків на інших вулицях міста, як і будівництво дитячого майданчика між будинками Андрія Мельника дотепер неосвоєні
Втім, каже отець, видимість – видимістю, а факти залишаються фактами: з землею в місті «катастрофа» повна. Депутатами теперішньої каденції було прийнято рішення виділити земельні ділянки по вулиці П. Сагайдачного в Стебнику під індивідуальне будівництво воїнам які несли і несуть службу в зоні АТО. Але ж на цій території мешканці навколишніх будинків вже роками обробляють городи, а також мають там же збудовані гаражі. Що ж з цього випливає – свіжий конфлікт, на який провокує влада людей з воїнами АТО.
Та й це ще не все.
«Паралельно з тим, чинний голова не погребував влаштувати на кошти місцевого бюджету на роботу всю свою сім´ю. Дружину Любу (пенсіонерку) – інспектором в КП МВ УЖКГ, до речі для неї була спеціально розроблена посадова інструкція. Цікаво також, що сина Ярослава влаштовано заступником директора ринку, другого сина Олега, без належної освіти – інспектором в сфері харчування. Диво-дивне у Стебнику: з Києва одну «сім’ю» вигнали, у нашому місті друга «сім’я» завелась.
Дуже багато мешканців Стебника визнають свою помилку і шкодують що проголосували за Василя Пецюха.»
Отцеві, каже він, за те, що відбувається в місті, дуже соромно. «Бо направду кажу вам: з ким не розмовляю – відверто кажуть «Я з вашим головою міста не можу і не хочу співпрацювати».
Сподіваюсь, що громада нарешті проснеться. Бо дійсно, досить так капарити. Досить!»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень