Трускавець (Truskavets). Цікаві розповіді. Осіння мандрівка

Осінь – золота пора для подорожей та відпочинку. Змініть звичний ритм свого життя, забудьте про роботу та буденні проблеми, приїжджайте в Трускавець та пориньте у казковий світ відпочинку.

Трускавець. Невелике курортне поселення, що загубилося на карті Львівської області. Унікальний сучасний лікувальний курорт з розвинутою інфраструктурою та високим рівнем медичного обслуговування. Це місто не можна не любити. Здається, тут сама природа лікує тіло та душу…

Хоча Трускавцю не вистачає інфраструктури розваг для туристів, цікавих подій та креативного просування як всередині країни, так і за кордоном, проте минулого року на Міжнародній виставці UITT-2015 «Україна – подорожі та туризм» стенд невеликого містечка Трускавець зібрав найбільшу кількість відвідувачів. Що ж так манить туристів до Трускавця? Що за таємниці зберігає місто протягом 189 років? Хочете про це дізнатися? Запрошуємо на осінній відпочинок в Трускавець.

Отож, читайте і запам’ятовуйте.

Старе місто

Якщо прогулятися головною вулицею міста, що носить назву Майдан Кобзаря, то праворуч навпроти костелу можна побачити дві дерев`яні вілли. Тепер одна з них носить назву готель «Парк», а інша вілла «Моцарт». Проте колись ці будинки носили іншу назву: «Під Божою Матір`ю» (1895 р.) та «Софія» (1898 р.). Вони були спорудженні відповідно до тогочасних вимог, в архітектурному стилі модерн з ознаками садиби (галереї на дерев`яних колонах з балконами та слуховими вікнами на даху) за проектом архітектора Яна Кошица Віткевіча в «закопанському» стилі з європейським комфортом, як відпочинкові будинки з утриманням відпочиваючих на повному забезпеченні (для власника цих будинків Зенона Пельчара).

Зенон Пельчар та його дружина Марія з Краснодебських мали двох дітей: сина Казимира та дочку Софію.

Зенон Пельчар (1866-1934) – головний лікар курорту, батько реклами та промоції, який розпочав фундаментальні зміни розвитку курорту, створив матеріальну базу оздоровниці. Завдяки йому в місті було створено Товариство лікарів, що займалося популяризацією мінеральних вод курорту Трускавець. Його дочка Софія народилася в Трускавці та прожила 97 років (в її честь було названо віллу «Софія»).

Дочка у лікаря була вродлива та харизматична. З нею пов’язана цікава сторінка історії курорту. Що тільки не робив Зенон Пельчар, щоб до міста їхали відпочивальники (приймав гостей, організовував виставки, видавав статті в популярних медичних журналах про користь Нафтусі), як міг популяризував курорт. Проте на початку ХХ ст. в старій Європі таких курортів як Трускавець було багато.

Софія, дочка Пельчара, бачила, що одного бажання батька та публікацій про курорт мало, щоб курортники полюбили місто. Одного вечора вона награвала на роялі свою улюблену мелодію «Маленьку нічну серенаду» Моцарта для австрійських офіцерів, що завітали до неї в гості. Велика кількість присутніх молодих військових як магнітом притягувала гарних жінок, що прибули на відпочинок в Трускавець. В голові молодої Софії зародилась ідея: військові дадуть поштовх розвитку курорту. Софія підмовила молодого капітана австрійської армії, який в неї був безтямно закоханий, що в черговий його приїзд в місто він отримає все, що попросить. Але за однієї умови: в місті повинно з`явитись багато військових, бо молодим дівчатам на курорті сумно…

Чого не зробиш заради дівчини. Капітан служив при штабі австрійської армії. І на наступну весну в Трускавець потягом прибув взвод військових, які біля Трускавця на горі Цюхів Діл організували маневри (вчились літати на дельтопланах). Чутка про це швидко поширилась теренами старої Європи. Всі жінки люблять високих, краcивих та здорових військових. Курорт, молоді офіцери, романтика… Маневри залишили всі сторони задоволеними.

Армія, маневри та любов зробили свою справу: в Трускавець поїхали курортники. Кращого годі придумати. Цікаво, а чи дочекається сьогоднішній Трускавець військових та нових маневрів?

Можливо, нові власники вілли знали про Софію та її любов до творів Моцарта, тому і назвали віллу «Моцарт».

До слова, колись, за Польщі, в приміщенні вілли в підвалі був склеп Юзефа Садовського з готичним склепінням, а за радянських часів «Пиріжкова» та кафе «Морозиво», тепер ресторація, що носить назву «Шухляда».

Віллу «Софія» гарно відреставрували, зараз це вілла на 20 номерів.

Ще одна вілла «Едем», тепер «Старий Відень», також збудована наприкінці ХIХ cт. В радянський час всі три вілли – корпуси санаторію «Берізка».

Лікувальні фактори курорту

Трускавець – бальнеологічний курорт. А що означає бальнеологічний?

Бальнеум – по латинськи ванни, купання; бальнеологія – розділ науки про курорти, що вивчає мінеральні води та їх лікувальні властивості. Основними природними лікувальними факторами курорту є мінеральні води. Мінеральні води використовують для питного лікування та зовнішнього застосування у вигляді ванн, інгаляцій та зрошення.

Що таке мінеральна вода? Мінеральними водами (підземними, рідше поверхневими) називають води, що мають так звані біологічні активні мінеральні (зрідка органічні) речовини. Ці речовини і зумовлюють дію води на організм людини та визначають її лікувальні властивості. Основою формування та поповнення запасів мінеральних вод є атмосферні опади: дощ, град, сніг, туман. На поверхню мінеральні води виходять у вигляді джерел, або їх виводять свердловинами. У Трускавці для пиття використовують води різного хімічного складу: «Нафтуся», «Марія», «Софія», «Юзя».

Джерело «Барбара», з якого виморожують мінеральну сіль «Барбару», відкрили в 1912 році. Свята Барбара згідно переказів загинула молодою за утвердження віри Христової.

Мінеральна сіль «Барбара» (джерело № 4) – це джерело високої мінералізації (до 260 г солі в літрі води) натрієво-магнієво-калієвої солі і соляної та сірчаної кислоти. Сіль «Барбару» використовують як жовчогінний засіб. Cіль «Барбара» – одна з найкращих і дивовижних лікувальних солей, що здатна підняти на ноги недужу людину.

Джерело молодості та краси

Мінеральну воду «Юзя» (джерело №11) можна віднести до питних вод курорту. Як смачну чисту питну воду її широко використовує місцеве населення як для пиття і нерідко вмивання нею. Мінеральну воду «Юзя» використовують як джерело краси. Жінки вмиваються нею, і при цьому стверджують, що вода робить шкіру рук та обличчя м’якою, гладкою та ніжною. Не дивно, що жінки на курорті так спішать до цього джерела. А чоловіки свої та чужі, що супроводжують жінок під час прогулянок, стверджують: а я всі 24 дні вмивався, але яким був, таким і зостався.

Трішки дизайну та лірики в камені

Курорт Трускавець потопає в зелені садів. Особливо красивий він восени. На захід від центру міста, на схилах балки розташований старий парк з віковими деревами. Висаджений наприкінці позаминулого століття в англійському стилі на терасах, парк займає більше 50 гектарів. Коли прогулятися алеями та стежками парку, можна побачити велику кількість різних дерев та скульптур.

Сосна Веймутова – дерево родини соснових з зеленувато-сірою корою та 5 пагінцями хвої на гілках. Походить з Північної Америки. Може досягати 75 метрів висоти. Назване на честь лорда Веймута, що займався її вирощуванням наприкінці ХIХ ст. в Англії. З деревини виробляють олівці, сірники та меблі. Використовують для озеленення в ландшафтному дизайні. В Трускавецькому парку велика кількість сосен Веймута. До речі, ця сосна виділяє фітонциди, які дуже добре впливають на органи дихання, тому відпочивальники так люблять гуляти парком і називають Трускавецький парк «легенями Карпат».

У Трускавці в 1995 році проходив Міжнародний симпозіум скульптури в камені «Камінь Stone», учасниками якого були скульптори з України, Польщі, США, Естонії та Австрії. В основі задумів організаторів – дати панораму сучасної скульптури в одному з чудових місць відпочинку, в Трускавці. Робота на пленері мала визначені терміни 18 днів; усі твори планувалося встановити в певному середовищі.

Твори Я. Мотики та С. Олешка засвідчують бажання вирватись з культурної ізоляції та приєднатись до загальноєвропейського діалогу.

У творі американського художника Дж. Вейдмена чітко підкреслено бажання допомогти людям, навчитися бачити красу в буденному та звичному світі.

В композиції «Єдність» (початковий задум – об’єднана нація) прочитується ідея перемоги над страхом перед руйнацією світу…

Твори учасників пленеру «Камінь-95» не тільки визначили один зі шляхів розвитку української скульптури, але зробили спробу діалогу з інтелектуальною атмосферою світу. Вашій увазі – кілька скульптурних композицій з Трускавецького парку.

Сергій Кузьменко (м. Краматорськ), «Мінотавр».

Владислав Жуковський (народився в Литві, живе в м. Люблін, Польща), «Родина».

Ярослав Мотика (м. Тернопіль), «Легенда гір».

Сергій Олешко (м. Львів), «Іштван і Юзя».

Мирослав Ридзак (м. Люблін, Польща), «Три жінки».

Петро Романюк (м. Київ), «Та, що чекає».

Левко Сенькевич (м. Київ), «Птах кохання».

Птахи кохання – один одному потрібні, поки разом. Непотрібні – розходяться.

З цього приводу хочемо розказати одну східну притчу про дружбу двох жінок. Дружба двох жінок – це дружба змії та черепахи. Поки черепаха тягне змію, та гріється в неї на панцирі. Як тільки черепаха зупиняється, змія тут же її кусає. Так і в житті дві жінки – як змія та черепаха.

На згадку про пленер по дорозі на верхній бювет неподалік біля спаленого Дептаку можна знайти велику брилу. Цей камінь залишили скульптори з надією, що до Трускавця ще повернеться Міжнародний симпозіум скульптури в камені. Народ каже: серце – не камінь. Цікаво, хто напише на цьому камені «Камінь-2017» чи «Трускавцю – 190»? Нагадаємо, що наступного року Трускавець святкуватиме свій ювілей – 190 років курорту…

Ще відпочиваючі часто запитують, стоячи біля скульптури «Мислитель»: що було раніше, яйце чи курка? Насправді, скульптура Григорія Кудлаєнка (м. Вінниця) – це не яйце і навіть не долоні, що тримають чиюсь голову. Це наша з вами нирка, людський орган, який ми зобов’язані шанувати, інакше вона нагадуватиме про себе і тоді без «Нафтусі» ніяк.