«Трускавецький вісник» неодноразово піднімав тему сміття як важливу в екологічному, економічному, а віднедавна і в політичному плані. Події у Львові показали, як далеко ще Україні до цивілізованих методів вирішення сміттєвої проблеми. А кількаденні перебої з вивезенням сміття у курортному Трускавці в кінці травня цього року довели, що «сміттєву карту» можуть (і напевно будуть) розігрувати нечистоплотні політики для дискредитації своїх опонентів.
13 липня в Художньому музеї Михайла Біласа проходив круглий стіл на тему «Утилізувати не можна відмовитись: відверто про сміття». Рівень заходу, який організували Марія Кульчицька та Марія Тяжкун (газета «МедіаДрогобиччина»), був досить високим – присутність міських голів Дрогобича, Стебника, Трускавця, секретаря Бориславської міської ради, екологів, громадських активістів, журналістів, представників комунальних служб. Вразив точністю викладу, ґрунтовністю аналізу і простотою вирішення проблеми сортування сміття доцент біологічного факультету Дрогобицького педуніверситету, керівник регіонального еко-просвітницького центру Мирон Цайтлер. Словом, дискусія вийшла плідною, тим більше, що ніхто не заперечував потреби сортувати сміття, йшлося радше про те, наскільки сортування полегшить становище міст, завантажених непотребом та хламом.
Папір – на макулатуру, пластик та метал теж приймають, з харчових відходів можна робити компост: здавалося б, сортувати легко, просто і вигідно. Та неоднозначність ситуації полягає в тому, що сортуванням займаються одиниці, і переважно мова не йде про установи, організації, підприємства, а виключно про фізичних осіб чи малі фірми. Тому озвучена інформація, що в деяких з міст регіону вже з першого вересня сміття сортуватимуть у школах та дитячих садочках, викликала позитивну реакцію. Якщо за цим послідує таке ж сортування у приватних фірмах, для прикладу, в санаторіях, готелях, і якщо сортування сміття візьмуть на озброєння ОСББ та виконавчі органи влади, то кількість завезеного на сміттєзвалища сміття однозначно зменшиться. Хоча заради справедливості варто зазначити, що сортують сміття і там, безпосередньо на сміттєзвалищі, роблять це або цигани, або безхатченки, або люди, які працюють на зацікавлених у вторсировині.
Так, на макулатурі за 2 гривні 30 копійок за кілограм багато не заробиш. Як і на пластикові. Але… Мова навіть не про прибутки (вони є, хоча й невеликі), а про свідомість. Там, де починають сортувати сміття, смітять явно менше. Якщо ж до цього додати свідому відмову від одноразових та шкідливих пакетів, склянок, розфасованого товару тощо, то над нашими головами вітер носитиме щораз менше непотребу.
Тема сміттєзвалищ на Дрогобиччині та будівництва сміттєпереробного заводу не менш болюча, ніж тема сортування сміття. Коли міським головою Трускавця був Лев Грицак, була реальна можливість побудувати сміттєсортувальну станцію, а відтак і сміттєпереробний завод в регіоні. При співпраці з поляками, за співфінансування Європейського Союзу. Підвели ж «свої»: як описує в своїй статті в газеті «Нові Горизонти» журналіст Олександр Магльона, «заарканився» тодішній мер Дрогобича Микола Гук. Казав, що він завод збудує сам, без Грицака. Отак і живемо з Броницьким та Бориславським сміттєзвалищами, з перманентними війнами між Бориславом та Трускавцем, з невизначеністю як воно буде далі. Без заводу, без сортування, із щораз потужнішою навалою сміття.
Круглий стіл на тему сміття завершився, але проблема залишилася. Влада почула чіткі месиджі від екологів та громадських активістів, але чи трансформує вона їх в реальні результати? Чи вийде як в тій приповідці, що поганому танцюристові завжди щось заважає?
ТОП коментованих за тиждень