Затримання й арешт Юрія Луценка можуть призвести до змін у нашому суспільстві. Опозиція заявила про політичні репресії. Популярним стає гасло: “Різдво без Луценка – Великдень без Януковича!”. Юлія Тимошенко, яку теж регулярно викликають до Генеральної прокуратури, говорить про новий Майдан.
Фігура Луценка не є настільки знаковою, аби через нього люди йшли на новий Майдан. Навіть якщо посадять Юлію Володимирівну, про що нині не говорить хіба що лінивий, нової Помаранчевої революції не буде. Янукович не зважився б на політичні репресії під маркою законності й наведення порядку, якби не мовчазна згода Європи. Все-таки російський газ – більш вагомий аргумент, ніж арешти колишніх міністрів уряду Тимошенко.
Безперечно, Луценка є за що садити. І це повинен був зробити ще Ющенко, який нині відмовчується, хоча колишній міністр внутрішніх справ – його кадр. Є за що садити й Тимошенко і самого Ющенка, як і їхніх буцімто антагоністів – Януковича, Азарова та інших представників донецької братії. Шкода, яку вони, разом узяті, заподіяли Україні, вимірюється мільярдами й мільярдами доларів. Але найбільше вони винні в тому, що Україна, маючи потенційні можливості європейської держави, пасе задніх. Ось цей моральний збиток не відшкодує ніхто.
Януковичі, тимошенки, ющенки й більш дрібна сошка на кшталт луценків не відбулись як державні мужі, а виявились звичайнісінькими злодіями – злодіями не лише в доларовому еквіваленті, а насамперед у моральному. А злодій, як відомо, повинен сидіти. Так хто ж його посадить?
Усе, що нині відбувається в Україні, нагадує дешевий фарс. Ніби актори виконують свої ролі. Але насправді жертвами закулісних ігор можновладців й опозиції стають прості українці. Багатії завжди домовляться між собою, а ми й далі вибиратимемо між лайном і ще одним лайном.
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень