Конфлікт навколо Броницького сміттєзвалища, котрий триває вже півроку (від 9 лютого), міг давно бути вирішений. Якщо би сторони не йшли на протистояння та в суди, якщо б не залучалися охоронні фірми та не скликалися віче з ненаданням слова опонентам. Сміховинно мізерна сума за послуги медіатора дозволила б зекономити величезні кошти міського бюджету Дрогобича, не підвищувати так сильно тариф на вивезення ТПВ для простих дрогобичан і зберегла б нерви представникам обидвох сторін. Але медіатора (посередника) для врегулювання конфлікту сторони не залучили, хоча такий варіант і розглядався в березні. Тому й маємо те, що маємо – чергові витки напруги змінюються тривожними очікуваннями, а закиди та звинувачення від влади Дрогобича зачіпають вже не тільки самих блокувальників сміттєзвалища, а й «третіх» сторін, включаючи районну владу, «реваншистів», бойовиків ОРДЛО та інших міфічних «ушльопків», котрі заважають комусь жити та наживатися.
Медіатор (посередник) – це досить нова професія в Україні, але за нею велике майбутнє. Семінар-зустріч на тему медіації як хорошого способу розв’язання конфліктів пройшов суботнього дня 28 липня в УРБАН-бібліотеці Трускавця. Звісно, при великому святі (празник святого Володимира, хрестителя України-Русі) слухачів зібралося небагато, проте ті, які прийшли, аж ніяк не пошкодували за витраченими двома годинами часу. Адже було цікаво, корисно, пізнавально та повчально.
Вів зустріч керівник ГО «Простір Без суду», представник Національної асоціації медіаторів України, юрист, трускавчанин Маркіян Варивода. Він чітко розповів не тільки що таке медіація, а й які її переваги у вирішенні конфліктів. Медіатор – не суддя, він не приймає рішення, не стає на позицію жодної зі сторін, а допомагає їм спілкуватися. Адже відомо, що найбільше конфліктів виникає власне через брак спілкування, нерозуміння або викривлене розуміння позиції іншого, нав’язування іншим виключно власного бачення.
Медіатори успішно працюють в розвинутих країнах, в США та Євросоюзі (зокрема, в скандинавських країнах) без них не обходиться вирішення сімейних конфліктів, їх успішно задіюють при вирішенні бізнесових спорів. В Україні поки що послугами медіаторів користуються переважно або великі корпорації, або ж у великих містах. Для приладу, у Львові тільки щойно зараз розпочинають роботу представники Національної асоціації медіаторів України, а в глибинці часто й не чули про явище медіації.
Медіатор отримує пропозицію врегулювати конфлікт від однієї з його сторін чи третьої сторони. Для початку медіації потрібна згода всіх сторін конфлікту, після чого розпочинається непростий процес вивчення справи та обміну думками і аргументами. На відміну від суду, в процесі медіації рішення не виносить третя сторона – його приймають самі учасники конфлікту. Інакше кажучи, це полюбовне вирішення конфлікту, чому сприяє посередник (медіатор), чиї послуги оплачуються погодинно і можуть коштувати орієнтовно 10 тисяч гривень в місяць. А найчастіше місяця достатньо, щоб опоненти потиснули один одному руки, або й обнялися та стали друзями.
Натомість суди можуть тривати роками, і деколи навіть той, хто виграв суд, не повністю задоволений винесеною ухвалою. Після суду його рішення втілює в життя виконавча служба, натомість при медіації в 90% випадків її учасники добровільно, сумлінно та ретельно виконують пункти тієї угоди, яку самі ж затвердили. Тому медіація при вирішенні сімейних чи ділових спорів є надзвичайно ефективною, переконує Маркіян Варивода.
На семінарі присутні розглянули 9 сходинок ескалації конфлікту, для вирішення якого потрібно його проаналізувати та розбити на сегменти. Цікавими були відомості про стилі поведінки, види конфліктів, принципи та етапи медіації. Уточнюючі запитання медіаторові ставили фінансовий консультант Руслан Томенчук, завідувач УРБАН-бібліотеки Віра Савка, коуч Маргарита Дубовкіна, журналіст Володимир Ключак та інші учасники семінару.
Конфлікт – це не конче зло, це шлях до змін. Пошук врегулювання конфлікту дає його учасникам нові знання та навички, дозволяє глянути на проблему іншими очима. Звісно, на це потрібен час. При медіації цей час є мінімальним, отже життя не проходить у конфліктній ескалації, а вивільняється для значно приємніших речей.
До конфлікту навколо Броницького сміттєзвалища залучені влада міста та влада села, влада району та влада області, громадські активісти та журналісти, поліція та охоронна фірма, комунальні підприємства та юристи, суди та виконавча служба. На так званому «сміттєвому віче» 29 липня було випродуковано ще один папірчик – звернення до президента, прем’єра, голови ВРУ, генпрокурора, міністра внутрішніх справ та ряду інших посадовців. Під час протистояння сторони не чують одна одну, а намагаються перекричати, принизити, звинуватити, обіграти, перехитрити, пригрозити, зманіпулювати, залякати, заманити, уласкавити, показати своє «Я». Місця та часу почути іншого бракує, бажання теж. А мало б бути, як на конклаві – не вийдете з цієї кімнати, поки не оберете компроміс, шлях у майбутнє. Але гординя в багатьох випадках навіть не припускає участі медіатора. А даремно.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень