Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій нині визначається Постановою Кабінету Міністрів України X» 529 від 20 травня 2009 року. Нині діючий тариф на житлово-комунальні послуги розроблявся та затверджувався відповідно до вимог чинної на той час постанови Кабміну № 560 від 12 липня 2005 року. Саме цей нормативний документ визначав механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Бориславі. Відповідно до закладених у цьому урядовому документі підходів розмір нормативних витрат, пов’язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій визначається по кожному будинку окремо, залежно від кількісних показників фактичного надання послуг, з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг. У загальних положеннях Постанова Кабінету Міністрів ставить перед підприємствами-надавачами послуг з утримання та експлуатації житла жорстку вимогу – під час формування тарифу на послуги має забезпечуватися прозорість усіх його складових з визначенням вартості кожної з них із розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири.
Квитанція на оплату послуг із утримання житла (квартплата), яку отримують мешканці житлових будинків, що обслуговуються житлово-експлуатаційними підприємствами міста, містить усю необхідну інформацію, яка може виникнути у платника.
Тариф встановлений рішенням виконкому Бориславської міської ради № 237 від 23 липня 2008 року, і є більший на 50 % від тарифу 2005 року. Розрахункова вартість обслуговування у розрахунку за один квадратний метр площі в залежності від категорії будинку складає відповідно 39 коп., 1 грн. 11 коп. або 1 грн. 38 коп. Далі йде: загальна площа квартири платника, борг на початок місяця, нарахування, суми пільг та субсидій, сума до оплати, сплачені кошти у поточному місяці, а відтак загальна сума грошей, яку необхідно сплатити за послуги з утримання житла.
Окремою колонкою у гривнях виписані складові тарифу в розрахунку на квадратний метр площі. Обов’язкові чи правильніше сказати, оплачені послуги для будинків першої категорії визначені обслуговуванням димовентиляційних каналів та поточним ремонтом на рівні 5 та 22 копійки відповідно. Ще дванадцять копійок у тарифі займають інші витрати. Разом набирається 39 копійок за квадратний метр. Мало це чи багато – судити не беруся. Скажу тільки, що за одноразовий акт обстеження димовентиляційних каналів власнику приватного будинку потрібно викласти від 100 до 150 гривень в залежності від організації, яка проводитиме це обстеження. У той же час для власника помешкання площею 52,3 кв. м, яке обслуговує ЖЕК, ця послуга коштує 32 гривні. Причому, на відміну від приватного власника йому не потрібно затрачати час на пошук організації, яка володіє ліцензією на виконання таких послуг.
Як пояснив начальник ДКП «ЖЕК № 2» Петро Стефанишин, обслуговування димовентиляційних каналів у будинках, які обслуговує його підприємство, проводиться згідно графіка. Газові прилади безперервної дії обстежують два рази на рік – на початку та в кінці опалювального сезону, а газові прилади сезонної дії – один раз на рік перед початком опалювального сезону. Після кожного обстеження спеціалісти ЖЕКу готують відповідні акти для газової контори про їх справність. Розмови про те, що ця послуга не надається, – на думку пана Петра, – виникають через необізнаність людей, які виконання цієї послуги дуже часто пов’язують із чисткою каналів. Справний канал чистити не потрібно. Він, як правило, чистий і обстежити його можна різними способами, не створюючи людям додаткових клопотів. А несправним потрібно займатися, оскільки це безпосередньо пов’язано із безпекою проживання людей у будинку. І ми, наголошує начальник другого ЖЕКу, це робимо, оскільки не хтось інший, а таки ЖЕКи несуть відповідальність за безпечне проживання людей у будинку.
– За рік, – продовжує Петро Стефанишин, – власник помешкання площею 52,3 кв. м сплачує близько 140 грн. на поточний ремонт. Що можна зробити в будинку за ці гроші? Але ми робимо. Можливо, не так і не стільки, як того хочеться окремим мешканцям, але усі будинки, які обслуговуються нашим підприємством, знаходяться в нормальному стані.
Пан Петро із власного досвіду знає, що найбільш проблемними для розуміння більшості мешканців у розрахунках тарифу квартплати є інші витрати. Туди, окрім вивезення негабаритних відходів та обслуговування паспортним столом і банком, увійшли ще податки – комунальний та земельний, а також виробничі затрати підприємства разом із тривідсотковою рентабельністю. До інших витрат будинків другої та третьої категорії доплюсовується ще утримання аварійної служби.
Складовими тарифу будинків другої категорії (будинки до п’яти поверхів без ліфта), окрім вище названих послуг, у розрахунку на квадратний метр є прибирання прибудинкової території (23 коп.), освітлення місць загального користування (7 коп.), дератизація (0,004 коп.), підготовка до осінньо-зимового періоду (0,008 коп.), технічне обслуговування систем теплопостачання (9 коп.) та водопостачання і відведення (17 коп.). Таким чином разом із поточним ремонтом, обслуговуванням димовентиляційних каналів та іншими послугами для будинків другої категорії набирається вартість тарифу обслуговування квадратного метра житлової площі на рівні 1 грн. 11 коп. Для будинків третьої категорії ця сума збільшується на 27 коп., які йдуть на покриття вартості електроенергії та затрат, пов’язаних із експлуатацією ліфтів. Ці кошти нараховуються мешканцям, починаючи із другого поверху, тільки у тих будинках, де працюють ліфти.
Керівники двох експлуатаційних контор міста Петро Стефанишин та Богдан Хомин відверто заявляють, що до спеціалізованого підприємства, яке обслуговує ліфтове господарство Борислава, претензій мешканці не мають. Люди вдячні керівникам комунальних підприємств за добре організовану роботу. На виклики ліфтери реагують вчасно. Огляди та ремонти також проводять у визначені строки. Тертя, якщо і виникають, то здебільшого на рівні мешканців другого і третього поверхів, які ліфтом можуть не користуватися, а відтак вимагають не нараховувати плату за користування. Проте порядок нарахування квартирної плати визначено постановою Кабміну, і навіть при великому бажанні жоден начальник ЖЕКу не має право щось тут змінити.
Щодо інших послуг, які є складовою частиною тарифу за утримання житла, то, за твердженням керівників житлово-експлуатаційних контор панів Стефанишина і Хомина, усі регламентні роботи виконуються.
– Поточний ремонт – за визначенням Петра Стефанишина, – це ремонт, покрівель, димовентиляційних каналів, сходових кліток (побілка, ремонт перил, вхідних дверей та їх скління, заміна поручнів), сходів та дверей, ремонт й облаштування нових лавок, а також ремонт та фарбування споруд дитячих майданчиків. Прибирання прибудинкової території включає в себе, окрім безпосередньої підтримки чистоти у дворі будинку, обрізування дерев та кущів, косіння трав, передсвяткову побілку бордюрів, дерев і тому подібне. Підготовка до осінньо-зимового періоду передбачає заготовку посипного матеріалу, а також утеплення віконних пройм та слухових вікон. Технічне обслуговування інженерних мереж пов’язане із профілактикою запірної арматури, змащуванням і набивання сальників. Паралельно із профілактикою проводиться поточний ремонт із частковою заміною вентелів, засувок, «підгнилих» трубопроводів та стояків. Здебільшого ці роботи розпочинаються із закінченням опалювального сезону і тривають до його початку. На одному будинку ремонтна бригада може працювати більше трьох тижнів. Це залежить від стану інженерних комунікацій будинку.
У зимовий період обслуговування зводиться до запуску систем опалення, ліквідації витоків та виявлених несправностей, а також розповітрення систем у критичних точках, де це не можуть зробити самі мешканці.
У зв’язку із постійним підвищенням цін на будівельні матеріали, збільшуванням заробітної плати, наявністю та збільшенням заборгованості із квартирної плати по кожному будинку, яка коливається у межах двадцяти, а подекуди сягає шістдесяти тисяч гривень, ЖЕКи не мають змоги у повному обсязі виконувати всі роботи.
За твердженням Петра Стефанишина, тарифи – головне джерело фінансування комунальної галузі міста. А лише за рахунок квартирної плати не можна покривати всі витрати й інвестувати оновлення комунального господарства. Другим джерело коштів, яке у нинішньому скрутному становищі має допомогти утримати комунальну сферу, – державний та місцеві бюджети. Допоки комунальна сфера не зазнає суттєвих структурних змін, ніякі інші гроші туди не «прийдуть». Це просто не вигідно.
Петро Магур, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень