Вже дванадцять років я і моя сім`я змушені відстоювати наше право на життя у батьківській хаті. А якщо коротше – взагалі право на життя. Бо в будь-який момент наша батьківська хата може завалитися і поховати під завалами мене, мою дружину Галину та мою донечку Лілію. А причиною такого фатального стану є змова між забудівником-сусідом та органами місцевої влади, які мали б слідкувати за дотриманням законності. Але вони зацікавлені не у законності, а, напевно, в чомусь іншому.
Наша хатина знаходиться за адресою Дрогобицька, 6, де за Генпланом – малоповерхова забудова, або ж забудова котеджного типу. Але той факт, що це центральна частина міста, викликав у когось великі апетити. Тож тут, на моєму батьківському обійсті виросла триповерхова споруда-монстр, зблокована з моїм житлом. І розпочав це будівництво громадянин Німеччини Богдан Магола, а зараз його інтереси представляє забудівник Павло Зелінський.
Дозвіл на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим приміщенням магазину на першому поверсі по вулиці Дрогобицькій, № 6 в місті Трускавці громадянину Німеччини Маголі Богдану Миколайовичу надано на засіданні виконавчого комітету Трускавецької міської ради 13 червня 2007 року (рішення № 137). Тоді головним архітектором міста був Олександр Грищенко, а державний архітектурний нагляд здійснював Петро Шумин. Вони обидва тепер сильно кричать про порушення в плані забудови центру Трускавця. Але чи мають цих двоє осіб моральне право когось критикувати? Адже вони причетні до тих тортур, які вчиняє забудовник над моєю сім`єю.
Цим рішенням виконкому мої права як співвласника були грубо порушені, так само як порушені і статті 355 — 377 Цивільного Кодексу України.
І ось вже дванадцять років (2007-2019) наді мною та моєю сім`єю вчиняється насильство і намагання позбавити нас батьківської хати. Безліч статей у пресі, судові процеси в різних інстанціях – все намарно. Те, що розпочалося в 2007 році, триває досі – намагання в беззаконний спосіб позбавити мене житла. І це є дзеркальне відображення свавілля чиновників, корупції, прийняття неправосудних рішень судами…
З нашою старенькою хатою виріс зблокований триповерховий цегляний будинок, дах оселі свідомо руйнується, а контролюючі органи заплющують очі на всі беззаконня. Так було за часів міського голови Лева Грицака, так продовжувалося за часів міського голови Руслана Козира, і, на жаль, так триває й досі. Справедливості немає, і я надіюся хіба що на Божу справедливість та Божу кару для тих, хто кривдить мене і мою сім`ю.
28.03.2018 р. було виявлено та зафіксовано, як Грицай А.Р., П`єх Ю., будучи напідпитку, за вказівкою Зелінського Павла, який є довіреною особою Маголи Б., не маючи дозвільних документів на дані роботи, демонтували дах та розпочали руйнувати стіни.
Так Магола Богдан бореться з родиною Багрій, а допомагає йому його виконавець Зелінський П., який зруйнував дах. Поліція ж виступає спостерігачем. І вся система – правоохоронні органи, суди, місцева та обласна влада, контролюючі органи, ДАБІ, приватні нотаріуси – виступають у змові проти Громадянина України.
Така наша реальність, на жаль. Але з часом все стане явним…
На фото видно яке «блокування» дозволив головний архітектор Трускавця. Таке неподобство – в самісінькому центрі міста, словом «євровізитка» курорту. Не соромно, владо минула і теперішня? Ви чубитеся між собою за теплі крісла, а про просту людину думати не хочете! Над нашою головою – Дамоклів меч, дванадцять років жаху, загроза жахливої смерті під завалами, а всім на це начхати. Ганьба!
Олег Багрій, корінний мешканець м. Трускавця, лікар
ТОП коментованих за тиждень