У Страсну середу зранку під міською радою Трускавця було людно. Це працівники КП “Наше місто”, представники різних філій та відділів цієї організації, прибули сюди, щоб зустрітися зі своїм мером. Бо, кажуть, якщо гора не йде до Магомета, то Магомет йде до гори, так і тут – Руслан Козир давненько вже не був на засіданнях чи круглих столах, які скликалися для пошуку шляхів виходу із ситуації. А ситуація в КП “Наше місто” непроста – заборгованість по зарплаті, загроза масового безробіття, невпевненість у завтрашньому дні.
О 8.10 Руслан Козир появився під стінами мерії. Перед ним прийшли на роботу в міськраду хіба що секретар ради Петро Шумин, заступники голови В. Бодак та П. Нестерівський, начальник УЖКГіБ Юрій Терлецький та ще кілька осіб. Решта валило валом вже після 8.15, така ось виконавча дисципліна і бажання працювати на благо громади. Воно й не дивно – більшість працівників мерії немісцеві, як не Борислав, то Стебник, Дрогобич чи Дрогобицький район. До речі, на понеділковій нараді 18 квітня керуючий справами ТМР Олег Ковальчин звертався до працівників виконкому відносно потреби дотримання дисципліни щодо вчасного виходу на роботу, але, як бачимо – не допомогло.
Та повернемося до комунальних справ. Спочатку Руслан Козир ніби спішив і не мав наміру довго розмовляти із комунальниками, але коли згодом побачив сльози на очах у знедолених та зболених людей, то розчулився і вислухав їхні прохання. А прохання були такі – виплатити заборгованість по зарплаті (працівники ще не отримали гроші за три місяці) і працевлаштувати їх у новостворених підприємствах, не залишати без кусника хліба. Руслан Ярославович запевнив людей, що всі належні кошти люди отримають, подібно як і отримають вихідну допомогу після звільнення, а також протягом шести місяців отримуватимуть допомогу по безробіттю на біржі. Цим він дещо заспокоїв людей, проте щодо того, хто ж все-таки буде працевлаштований у “Трускавецьтепло” та “Трускавецьжитло”, нічого конкретного сказати не міг. “Це прерогатива керівників цих підприємств”, зауважив голова. А ще комунальники поскаржилися, що тепер половина керівництва ЖЕКу – люди з Борислава, яких, за їхніми словами, набрав на роботу Олександр Ткаченко. До пана Олександра люди мають ту претензію, що він досі не зустрівся із людьми і не показує їм штатний розпис, а на всі звернення відповідає, щоб до нього зверталися із письмовими запитами.
Відносно ж того, що ситуація загострилася, то вину міський голова поклав на профспілку підприємства, яка, за його словами, не бажала йти на жодні поступки ще від грудня місяця і натомість не давала жодних раціональних пропозицій. “Тепер запізно щось обговорювати, я ж запрошував вас до себе, ви були на круглих столах, але не погоджувалися на зміни в колективному договорі”, зазначив Руслан Козир і додав, що він за долю працівників комунального підприємства переживає можливо й дужче, ніж вони самі і образити їх не дасть. І без роботи фахові працівники не залишаться – для прикладу, на цій же зустрічі мер порозмовляв із ліфтерами, із працівниками філії теплопостачання, обговорив ряд моментів їхньої галузі.
Не страйкувати, а працювати, не вестися на оманливі підбурювання замовників, в основному окремих управлінців, яким дуже вже комфортно жилося, а зрозуміти, що громада не може більше утримувати величезну неефективну армію, яка тільки 3% витрачає на матеріали, а решта – на зарплату та енергетичне забезпечення. Така позиція міського голови, який, за його словами, отримав непростий спадок і старається гідно розв’язати непросту ситуацію, яка склалася із комунальним сектором міської економіки.
По-різному оцінювали результат зустрічі працівники КП “Наше місто”. Хтось із розчаруванням, хтось із надією повертався до виконання своїх щоденних обов’язків, а були й такі, які нічого іншого не сподівалися почути. “Я – не маг, не чарівник”, сказав Руслан Козир і важко йому щось заперечити в цьому. Бо хто б не був на місці Руслана Ярославовича, ніхто б не зміг зробити так, щоб були задоволені абсолютно всі. Мер побажав комунальникам веселих свят, а вони не знають, чи буде чого веселитися, за що ці свята справити. Після 26 квітня працівники КП “Наше місто” без роботи. Комусь запропонують її в нових підприємствах панів Крамара та Ткаченка, а хтось із жахом спостерігатиме, як швидко минають 6 місяців, коли біржа оплачуватиме допомогу по безробітті. Але надія на краще завжди повинна бути, як і надія на те, що Руслан Козир – обранець громади і захисник саме її, а не чиїхось корпоративних інтересів.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень