40 років тому загинула Алла Горська – українська художниця і відома діячка правозахисного руху 60-х років в Україні. Ось що писав її син:
“Отже, головний день мого життя – 28 листопада 1970 року. Рано вранці мати вийшла з нашого помешкання по вулиці Рєпіна (нині Терещенківська), 25, кв. 6, щоб їхати у Васильків. Вона попередньо домовилась із моїм дідом Іваном, що забере швацьку машинку “Зінгер”, виробництва початку століття – родинну реліквію. 2 грудня 1970 року маму знайшли мертвою з переломом основи черепа в льоху в будинку свекра Івана Зарецького. Удар було нанесено ззаду тупим важким предметом.
Івана Зарецького, якого з дня 28 листопада ніхто не бачив, було знайдено 29 листопада мертвим поблизу залізничної станції Фастів-2, що в 35 кілометрах від його помешкання. Він лежав на залізничній колії з відрізаною потягом головою. Прокуратура Київської області швидко дійшла висновку, що Іван Зарецький, убивши з особистої неприязні невістку, наклав на себе руки. І вже 23 січня 1971 року кримінальну справу відносно вбивства Алли Горської з причини смерті підозрюваного було закрито”.
Цілком очевидно, що це ще один злочин кагебістів в Україні. Алла Горська не пішла на співробітництво з органами, активно допомагала тим, хто повернувся з політичного заслання. Вона воювала з каральною системою усіма можливими засобами, брала участь в акціях протесту проти розправ над українськими правозахисниками – Богданом і Михайлом Горинями, П. Заливахою, Святославом Караванським, В.Морозом, В. Чорноволом. Минуло сорок років від трагедії. Ми й далі блукаємо своєю пустелею – пустелею комунізму – й ніяк не вийдемо на український шлях…
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень