Ми знову повертаємося до теми знищення собак у Дрогобичі, й робитимемо це регулярно, навіть якщо наші зусилля не увінчаються успіхом.
Ця проблема не є новою, але у зв’язку з наближенням початку чемпіонату Європи з футболу в 2012 році набирає гостроти. Київська влада дала негласну команду: до Євро-2012 очистити міста, які дотичні до чемпіонату, від бродячих псів. Місцеві влади робитимуть все можливе й неможливе, аби виконати це.
Це одне з небагатьох питань, де вони знаходять підтримку з боку місцевих громад. Адже люди дійсно переживають, аби собаки не кусали їх і їхніх дітей. А те, що влада своєю бездіяльністю лише сприяє розмноженню популяцій бродячих псів, відходить на задній план. Владі простіше не сушити голову над тим, як гуманно повестися з братами нашими меншими, де взяти гроші й як їх розумно використати на облаштування притулків для бродячих собак, а піти на повідку більшості людей і бодай на цьому прикладі довести свою відданість громаді. Можливо, тоді забудуть про погані дороги, невивезене сміття, катастрофу в житлово-комунальній сфері, інші негаразди. Можливо, тоді пробачать їм корупцію, жахливі крадіжки громадського майна, цинізм і нахабство в поводженні з людьми. А якщо й не пробачать і не забудуть, то принаймні на тлі боротьби з бродячими собаками це можна буде якось притлумити, приглушити, завести громадську думку в інший бік, а то й у глухий кут.
За великим рахунком, мова йде про азійське мислення нашої влади. І коли я кажу про азійщину, то ніяк не хочу принизити велич східних народів, які знайшли своє місце під сонцем і довели свою конкурентоздатність з найбільш розвиненими країнами світу. В даному контексті азійщина є протиставленням європейському мисленню.
Дика азійщина упродовж тисячоліть змітала все на своєму шляху. Найбільшим надбанням європейськості є все ж цивілізоване ставлення до всього живого. Я далекий від того, щоб абсолютизувати європейське мислення, протиставляти його азійському, але винятки лише підтверджують правило.
Можна ще багато говорити на цю тему, але філософська складова процесу не до шмиги нашій владі, яка звикла до надшвидких надприбутків завдяки своєму керівному становищу в суспільстві, а не до стратегічного мислення.
Тому повернемося до Дрогобича, де простіше, опираючись на громадську думку, знищити собак, ніж подбати про їхнє цивілізоване збереження.
Нещодавно я надіслав запит на інформацію до міського голови Олексія Радзієвського. Зокрема, мене цікавило, чи відповідають дійсності факти про силове знищення собак, як про це написала одна дрогобицька газета. Далі я запитував, коли і ким з керівництва міської ради письмово чи усно були надані вказівки керівництву КП “Комбінат міського господарства” про відстріл бродячих собак і про відловлювання їх у нічний час, хто і коли з керівництва міської ради звертався до органів прокуратури чи міліції стосовно порушення кримінальних справ щодо незаконності дій працівників КП “Комбінат міського господарства” у відловлюванні та відстрілі бродячих собак, якою була відповідь правоохоронних органів і чи поніс хтось покарання із замовників, організаторів і виконавців відстрілу та виловлювання бродячих собак. Далі мене цікавило, коли і де і чи буде взагалі в Дрогобичі створений притулок для бездомних собак з метою їх утримання та стерилізації, наскільки реальним є створення такого притулку в Стебнику і чи знайдеться місце в ньому для дрогобицьких бродячих собак, скільки коштів потрібно для створення такого притулку в Дрогобичі і чи передбачені вони в міському бюджеті. Насамкінець я запитував, хто і коли з керівників міської влади вивчав це питання, узагальнював досвід розв’язання цієї проблеми в інших містах України та в інших державах світу.
Зазначу, що відповідь на останнє питання я взагалі не отримав, а на інші – вважаю відпискою. Бо як розцінити документ, підписаний виконувачем обов’язків керуючого справами міськвиконкому Євгенієм Шильником, в якому зазначено наступне: “У виконавчих органах Дрогобицької міської ради відсутня публічна інформація про звернення до прокуратури чи міліції стосовно порушення кримінальних справ щодо незаконності дій працівників КП “Комбінат міського господарства” у відловлюванні та відстрілі бродячих собак, про відповіді правоохоронних органів на такі звернення, про покарання, які понесли замовники, організатори та виконавці відстрілу та виловлювання бродячих собак, про те, коли і де буде створено притулок з метою їх утримання і стерилізації, про реальність створення такого притулку в Стебнику та можливість розміщення в ньому дрогобицьких бродячих собак, про те, скільки коштів потрібно для створення такого притулку в Дрогобичі”?
Далі Євгеній Шильник відповідає, що “у дрогобицькому міському бюджеті на 2011 рік кошти для створення притулку для бродячих собак не передбачені”. Бачите, як усе просто? Влада не має інформації – а, значить проблеми як такої, за логікою, просто не існує і не може існувати.
В одному з попередніх номерів наша газета вже писала, які великі кошти на посаді міського голови Дрогобича заробляє Олексій Радзієвський. Здавалось би, ми, платники податків, достатньо подбали про те, аби державний службовець такого високого рангу не тільки ефективно розв’язував економічні й соціальні проблеми Дрогобича і Стебника, а й володів мінімумом інформації. Невже Олексій Васильович не знає, що робиться у департаменті міського господарства і чи знищують його працівники собак, чи гладять по голівці? Невже йому не відомо хоча би з повідомлень преси про створення притулку для собак у Стебнику? Та й навіть після нашого запиту на інформацію чому він бодай не зняв слухавку телефона і не запитав у міського голови Стебника, що дійсно вже зроблено з цього питання? Звідки такий цинізм у ставленні до четвертої влади та й загалом до громади?
У мене може бути й інша версія щодо подібної відписки. Олексій Радзієвський узагалі не в курсі, що йому пише Анатолій Власюк, а чиновники з ратуші просто хочуть уберегти шефа від несподіванок. У такому разі вони, не усвідомлююючи цього, капітально його підставляють, бо зле про мене думають, якщо сподіваються, що я на цьому поставлю крапку. І все ж найімовірнішим є те, що Олексій Радзієвський тримає все під контролем, і інформація про нещасних собак йому достеменно відома. Проте всьому заважає оте азійське мислення, про яке я говорив на початку статті, і навіть поїздки до Польщі чи Хорватії не дозволяють пробитися бодай паросткам мислення європейського.
На Дрогобиччині вже давно перезріла проблема створення притулку для собак. Як усі міські голови нашого регіону під егідою керівника Львівської обласної державної адміністрації зібралися нещодавно, аби поговорити про сміттєзвалище, яке би задовільняло потреби Борислава, Дрогобича, Стебника, Трускавця і Дрогобицького району, так давно вже треба було зібрати нараду по бродячих собаках. Але можновладців, які їздять на люксусових машинах, пси не кусають, тому цю проблему можна й не згадувати як першочергову.
Натомість вона розв’язується – хоча й нелегко, але якщо діяти планомірно й цілеспрямовано, то можна досягти результату. В державному бюджеті передбачені кошти на облаштування таких притулків для бродячих собак. При потребі можна виділити дещицю і з місцевих бюджетів кожного населеного пункту, а також задіяти гроші з бюджетів розвитку (тоді приватні підприємці, які мають офіси навколо ратуші, не сушитимуть собі голову, як задовольнити непомірні амбіції радзієвських-лужецьких щодо покладання мало не золотої плитки). Крім того, різні міжнародні організації в Сполучених Штатах Америки, Франції, Німеччині, інших країн надають матеріальну допомогу (часто незворотню) для допомоги у розв’язанні цієї проблеми. Існують і відповідні гранти тих же міжнародних організацій. Велику допомогу могли би надати й громадські організації, які займаються цими питаннями на Дрогобиччині, а також просто небайдужі люди, які не можуть дивитися на нещасних тварин і їхню мученицьку смерть.
Для цього потрібно небагато: бажання і організаторські здібності влади, уміння користуватися Інтернетом, а не тупе проводження часу за комп’ютером і гра в карти, що дозволяють собі в робочий час деякі можновладці. За великого хотіння можна було би створити координаційну раду міст і сіл Дрогобицького регіону і щодня розв’язувати маленькі проблеми, аби врешті-решт вийти на кінцевий позитивний результат. Це не лише робота мера і його заступників, а й великого числа людей. Проте нехай без керівництва можновладців, які буцімто розв’язують глобальні проблеми, а насправді думають про свої меркантильні інтереси, але за їхньої обов’язкової участі треба неодмінно зрушити цю проблему з мертвої точки, не доводити ситуації до того, що все більша кількість людей буде покусана собаками, або що бродячі пси на Дрогобиччині взагалі будуть винищені.
Я хочу, щоби на Дрогобиччині при керівництві були люди з європейським мисленням, які не лише хизуються своїми поїздками в Європу, а й вивчають, узагальнюють методи цивілізованого поводження з тваринами.
Нинішнє керівництво міст і сіл Дрогобиччини повинне усвідомити, що жорстоке поводження з тваринами карається Кримінальним кодексом України, а європейці на знак протесту можуть і не приїхати на Євро-2012, коли дізнаються про те, як у нас розв’язуються проблеми з бродячими собаками.
Анатолій Власюк, часопис “Тустань”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень