В рубриці «Без коментарів» публікуємо листа, який надійшов на адресу «Трускавецького вісника» електронною поштою.
«В публічних виступах керівників Трускавця часто звучить посилання на трускавецьку громаду, свої кроки влада міста пояснює турботою про мешканців міста. Гасло, під яким Руслан Козир ішов на вибори в 2010 році – «Чесна влада – заможна громада». Пройшло більше року від моменту приходу цих людей до влади в Трускавці і стає зрозуміло, що вони, ці люди, зовсім не репрезентують інтересів трускавчан – ні тих, хто в якийсь період життя переїхав сюди на постійне місце проживання, ні тим більше корінних.
Від закінчення ІІ світової війни міську владу Трускавця ніколи не очолював корінний трускавчанин. В останні тридцять років це були уродженець Полонного на Хмельниччині Болеслав Петровський, явно не трускавчанин Віктор Бурлаков, уродженець села Летня на Дрогобиччині Богдан Матолич, уродженець міста Чортків на Тернопільщині Лев Грицак. Теперішній міський голова Руслан Козир, хоча і є уродженцем Трускавця, та батьки його походять із Старосамбірського району (село Муроване). Хоча в Трускавці дуже багато людей говорять, що містом керує не Козир, а Петро Іванишин.
У міськвиконкомі завжди працювали іногородні. Та саме за урядування Руслана Козира кількість трускавчан, які працюють в органах місцевого самоврядування, знизилася до критичного рівня, що дає підстави запідозрити цю владу у свідомій політиці усунення мешканців Трускавця від впливу на ситуацію в місті. Громада трускавецька повірила Козиру, а він її зрадив і продовжує зраджувати, бо дбає не за громад, а відстоює чиїсь меркантильні інтереси. І наведені нижче факти тільки підтверджують ці підозри.
Спочатку про найвищих керманичів. Батько Юрія Яворського, заступника міського голови Трускавця – із Турківського району. Інші заступники мера теж явно не трускавецького походження – Петро Нестерівський невідомо звідки, а Валентина Бодак аж із Великої України. Секретар міської ради Петро Шумин – уродженець села Криниця Миколаївського району Львівської області. А зараз подамо хоча б десяток іногородніх, котрі у Трускавці займають керівні посади.
Керуючий справами виконкому ТМР Олег Ковальчин, житель міста Стебника.
Начальник відділу освіти ТМР Михайло Шубак, житель міста Дрогобича.
Начальник інформаційно-аналітичного відділу ТМР Валентина Гук, житель міста Дрогобича.
Завідувач відділу роботи зі зверненнями громадян Галина Кравець, жителька міста Дрогобича.
Завідувач юридичного відділу ТМР Оксана Хемич, жителька міста Дрогобича.
Завідувач відділу у справах сім’ї, молоді та спорту ТМР Віра Ільницька, жителька міста Дрогобича.
Завідувач загального відділу ТМР Рената Карп’як, жителька міста Борислава.
Завідувач відділу культури ТМР Тетяна Татомир, прописана в м. Старий Самбір.
Директор Трускавецького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Світлана Ковальчин, жителька міста Дрогобича.
Директор-головний редактор КП «Редакція міського радіомовлення» Леся Боднар, жителька міста Борислава.
Директор КП «Парк курортний» Іван Вачко, житель міста Дрогобича.
Директор КП «Трускавецький інформаційний курортний центр» Світлана Лутчин, жителька міста Дрогобича.
Директор КП «Трускавецьтепло» Руслан Крамар, житель міста Стебника.
Заступник начальника управління житлово-комунального господарства і будівництва ТМР Станіслава Намистюк, жителька міста Борислава.
Головний спеціаліст відділу землекористування ТМР Вікторія Весела, жителька міста Стебника.
Головний спеціаліст відділу у справах сім’ї, молоді та спорту ТМР Роман Коваль, житель села Раневичі Дрогобицького району.
Головний спеціаліст Служби у справах дітей Галина Галюлько, жителька міста Борислава.
З цих 17 іногородніх керівників, названих мною, 10 (тобто більше половини) отримали свої теперішні посади у трускавецькій владі вже за часів Козира
І це далеко не повний перелік. А зараз, для порівняння, подамо прізвища трускавчан (мешканців міста Трускавця, котрі і прописані, і проживають у ньому), котрі втратили роботу в органах місцевого самоврядування та в керівництві комунальних підприємств від моменту приходу Руслана Козира до влади. Ігор Петранич, Михайло Слободян, Василь Крук, Василь Стечкевич, Орест Лобик, Іван Гайванович, Василь Колотелюк, Наталія Кобись, Наталія Пономаренко, Ярослав Чистогорський, Олексій Балицький, Юрій Алієв, Омелян Дяків, Іван Положевець, Наталія Потічна, Омелян Юричко, Ян Ковальський, цей перелік можна продовжувати.
Козир вигнав із роботи нас, корінних трускавчан, які не були на керівних посадах. Я та мої товариші були звичайними простими роботягами в КП «Наше місто», а нас викинули на вулицю як непотрібних котів чи сміття. На роботу понабирали тільки своїх, сантехніків, які не вміють кран полагодити та столярів, які не відрізнять рубанка від киянки. А керівників стало набагато більше, які хіба за свою зарплату думають.
Душа мені болить, що з нами поступили як із якимось непотребом – і нікому поскаржитись, ніхто тебе не зрозуміє і нічим не допоможе. Каюся, що і я піддався омані та думав, що Козир буде кращий, ніж Грицак. Та не було там з кого обирати, то й маємо тепер біду і то чорну біду. Та ми не здаємося. Моя мета – дочекатися, коли Козир під свист та осуд піде з міської ради, а разом із ним ті всі чужинці, чужорідний для мого рідного Трускавця елемент. Бо іншого слова, ніж чужинці годі знайти. Знаю, що мою думку поділяє багато жителів міста, навіть у стінах міської ради чекають – не дочекаються, коли ж воно вступиться з міста, це прекрасне диво природи, яке «дбає» за всіх нас. Дякую тим, хто поміг мені зібрати ці всі дані і хто поміг це зібрати докупи. Ніколи не думав, що колись буду писати щось чи на когось, але життя заставило. У мене не залишилося іншого шляху, хіба боротися за зміну влади в Трускавці. Маю надію, що це є можливо зробити законним способом.
Більше нічого писати не буду, бо факти красномовні, говорять самі за себе. Всі вони взяті із відкритих джерел згідно законодавства про доступ до публічної інформації. Пане Андрію, прошу опублікувати мого листа на Вашому віснику, бо більше ніде нема можливості цього зробити.
Корінний трускавчанин»
Від «ТВ»: редактор вісника вніс у даний лист лише декілька суто стилістичних правок та відкоригував окремі неправильно написані прізвища. Вислови, які могли бути образливими для будь-кого чи містили прокльони та погрози, нами було видалено. Також видалено два абзаци, які стосуються особистого життя міського голови Трускавця та членів його команди, адже наша позиція є чіткою – ніколи не опускатися до рівня завідуючої відділу культури. Тому на все, що стосується особистого чи сімейного життя посадовців та інших публічних та непублічних осіб, у нас існує своєрідне табу.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень