«Велику цивілізацію не здолати із зовні, поки вона не зруйнує себе з середини». Ця древня мудрість була закладена в генах пращурів і передавалася з молоком матері. Тому, що знали: сильних поважають, а слабим співчувають. Бо сила Закону в тому, що він служить Силі. Отже, й порох завжди тримали сухим.
Про українське козацтво ще у XVIII столітті відомий французький поет і демократ Вольтер із захопленням говорив, як про «найдивовижнішу націю в світі». Чому? Та тому, що воно ніколи не переслідувало загарбницьких цілей. Українські козаки і їхня гвардія – Військо Запорозьке, ніколи не нападали на ворогів, а лише боронили свої землі, їхня могутня збройна сила була не метою, а засобом відстоювання волі. Культивуючи з покоління в покоління професійну військову організацію – одну з найдосконаліших у тодішньому світі – козацтво не спотворило свого войовничого епосу загарбницькими цілями. Аналізуючи переможні битви козацьких полководців П. Сагайдачного, Б. Хмельницького, І. Виговського, П. Дорошенка та інших, просто дивуєшся: чому ж вони не наступали переможним походом на Варшаву чи Москву, а зупинялися на кордоні і повертали додому? Та не властиво було «лицарям Сонця» загарбувати чужу землю. Навіть в українській народній творчості виявляється дивовижне послідовне несприйняття війни й насильства. А Гімн України поетично проголошує: «Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці, запануєм і ми, браття, у своїй сторонці…».
Кілька років тому до Луцька приїхала група японців. Зайшли у музей сільського господарства Волині. Середнього зросту, але міцної статури, чоловік оглядав експонати, а коли підійшов до однієї картини, де був зображений до пояса оголений із списом у руці мускулистий козак, несподівано для всіх опустився на одне коліно і вклонився. Незнайомець виявився відомим японським каратистом, президентом Японської Федерації карате (чорний пояс 8-й Дан) на ім’я Масахіко Танака, якого називають «останнім самураєм». Він пояснив, що багато японців займається карате, але той, хто справді хоче досягти високих результатів, вивчає бойовий гопак українських козаків. Бо саме через них вони пізнають Україну, знають, що козаки були людьми мужніми, сміливими, справжніми захисниками своєї Батьківщини.
У світі останні три десятиліття спостерігається прискіпливий пошук і відродження самобутніх національних бойових практик: «сават» у Франції, «капоейра» у Бразилії, «крав-мага» в Ізраїлі, «панкратіон»у Греції, «йоро до пау» у Португалії. Список можна продовжувати.
Не стала винятком й Україна, де найвідомішим національним бойовим мистецтвом є бойовий гопак. За чверть віку свого існування школа бойового гопака пройшла непростий шлях від відродження (заснована 1985 р.) до міжнародного визнання (2001 р. створено Міжнародну федерацію) і сьогодні налічує близько 10 тис. послідовників в Україні та у світі.
Із 7 по 15 жовтня 2001 р. у місті Чарджоу Південної Кореї відбувся IV всесвітній фестиваль бойових мистецтв, на якому збірна України з бойового гопака посіла третє місце, чим шокувала увесь світ бойових мистецтв.
Східні бойові мистецтва виховують патріотів свого народу у себе вдома і прихильників японської, китайської та інших культур поза межами їхніх держав. Карате, дзюдо, сумо виховують самурая, а бойовий гопак – козака. Бойовий гопак – це шлях українського лицаря, захисника свого народу, мови, звичаїв, обрядів, традицій, історії та української правди. Карате, кунг фу, дзюдо – це шлях східного воїна, патріота своєї культури, держави і народу, а кікбоксинг, сават, панкратіон – це ударні види спорту. Славнозвісний танець і, одночасно, бойове мистецтво – капоейра – це лицарський шлях бразильського воїна.
Гопаківці прославляють свій національний одяг, а японці, китайці, бразильці – свій.
Гопаківці свідомо стали на шлях лицарів Світла, Правди, Добра і Любові, їхньою найвищою метою є служіння своїй Батьківщині, а у масштабах планети Земля – служіння людям доброї волі в ім’я злагоди, взаєморозуміння, рівності, братерства і миру між народами.
Саме тому в м. Бориславі створено і вже третій рік функціонує школа бойового гопака з промовистою назвою «Вовки Тустані», яка покликана згуртувати навколо себе ініціативну молодь, що прагне фізичного та культурного вдосконалення на ґрунті споконвічних українських традицій.
Заняття проходять у спортивних залах ЗОШ № 5 та ЗОШ № 4.
Наразі функціонують дві вікові групи для хлопців (6 – 10 та 11— 17 років), яких тричі на тиждень тренує Андрій Миколайович Бенюх (довідки за тел. (063) 622-40-79, (050) 431-61-84). Школа висловлює щиру подяку добродіям П. Пасічнику, М. Старчевському та Б. Волохову за придбаний спортінвентар та утвердження української справи.
Набір до школи бойового гопака «Вовки Тустані» триває і в залежності від місця проживання нових учнів для їхньої зручності будуть задіяні спортивні зали інших навчальних закладів, про що вже є попередні домовленості з директорами деяких шкіл. Отже, якщо Ти хочеш бути сильним, здоровим і впевненим у собі, хочеш знайти справжніх друзів, якщо Ти небайдужий до бойової слави наших предків, якщо не словом, а ділом хочеш утверджувати рідну лицарську культуру в Україні і в усьому світі, то не зволікай –
Школа бойового гопака «Вовки Тустані» – це для тебе!
ГО «Віче Борислава» та Українське шляхетське товариство «САС», газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень