Протягом останніх тижнів медіа-простір краю заполонила інформація про те, що в Бориславі ось-ось із глибини 3 тисячі метрів почнуть видобувати нафту. Називались навіть конкретні цифри, які необхідні на реалізацію проекту – а це сотні мільйонів іноземної валюти. Було пораховано також, скільки додаткових робочих місць буде створено у цьому почасти депресивному місті. Тож склалось враження, що за рік-другий Галицька Каліфорнія, тобто Борислав, перетвориться у маленький Азербайджан, а то й Кувейт. І потечуть ріки нафти, ріки грошей… А грошей Бориславу якраз дуже бракує – на ремонт Барабського мосту, що в аварійному стані. На ремонт мостів, що зв’язують місто нафтовиків із Трускавцем, Мражницею та Східницею. На берегоукріплення 62 кілометрів річок. На заміну каналізацій. На вирішення проблеми водопостачання. На шахти…
То наскільки реальним є проект видобутку нафти? Що матиме з нього місто Нафтовиків? І чи не поспішили медіа з інформаційним приводом? Про це ми запитали у міського голови Борислава Володимира Фірмана.
– Володимире Стаховичу, то коли в Бориславі із глибини 3 тис. метрів добуватимуть нафту?
– Поки що нічого конкретно ми сказати не можемо. Наразі ведемо переговори із декількома зацікавленими фірмами, їм потрібно багато інформації – починаючи від геологічної та закінчуючи консультаціями з фахівцями. Тож наразі усе на рівні розмов та попередніх домовленостей. Адже реалізація проектів потребує значних фінансових вливань. Маємо ряд закордонних інвесторів, які готові розглядати це питання. Знаємо, якою є ситуація в державі, тож вважаємо, що найдоцільніше залучати закордонні інвестиції. На жаль, готової інформації, в тому числі й геологічної, наразі нема. Тому працюємо над збором даних.
– Скільки коштів потрібно для реалізації проекту?
– Поки-що сказати чітко не можу. Адже наразі триває лише попередній збір інформації.
– Але в Інтернаті вже оприлюднені суми – сотні мільйонів доларів.
– Ні я, ні моя команда цих цифр не оприлюднювали. Тож вважаю це лише здогадками. Поки питання не вирішене, наперед про нього не говорю. Так, є певні напрямки, якими рухаємось. Але допоки нема конкретних результатів, доти не можемо нічого сказати.
– І все таки. Чого може очікувати Борислав та його мешканці, якщо проект вдасться втілити в життя?
– Більше тридцяти років в Бориславі не проводилось жодних бурінь. І це є нашою найбільшою проблемою, позаяк наші буровики та нафтовики сидять без роботи. А отже втрачається кваліфікація, втрачаються трудові навички. Так, з’являються нові спеціалісти. Але й ті не мають де застосовувати свої знання. До чого це веде? Як мінімум, до незайнятості населення і всього того, що йому слідує. Ми ж не хочемо зробити комусь погано! Ми хочемо відновити нафтовидобуток. Проблема Борислава в тому, що ті свердловини, які дотепер дають якусь частку нафти, не можна зупинити. Ці діри в землі не можна ні закрити, ні забетонувати. Так, кажуть, що існують певні технології, та в їх стовідсотковій ефективності я дуже сумніваюсь. А зупинити газ, який виходить, взагалі неможливо. Тож його слід навчитись використовувати. Це так як із річкою: її можна на деякий час перекрити, однак рано чи пізно назбирається стільки води, що дамбу прорве і наробить багато лиха. Тож цю воду, як і наш газ, доцільніше направити у правильне русло та отримувати з того певні дивіденди – так, як було завжди. Ми нічого нового не придумуємо, лише хочемо використати те, що було в Бориславі споконвіків. Газ слід використовувати, а не дихати ним! Його слід відправляти на когерентні установки, там спалювати, а відтак з нього надавати людям тепло.
– Чи правильно я розумію: основну ставку ви робите на іноземного інвестора?
– Так.
– Тобто, в Борислав прийде закордонний підприємець чи фірма, вкладе сюди свої кошти, а відтак й добута ним нафта буде лише його власністю?
– Ні. Ситуація така – інвестор, що приходить у . Борислав, зобов’язаний створювати із комунальними підприємствами міста спільне підприємство. Власне, у зв’язку з новим законодавством виникають певні колізії і суперечки. Так, Бориславську нафтову компанію, як великого платника податків, хочуть забрати у Львів (така ж ситуація й у Львові та інших обласних центрах країни маститих платників податків хочуть перевести до столиці). Але є вихід: якщо підприємство буде комунальним, його ніхто й ніколи нікуди не забере. А отже й податки надходитимуть до місцевого бюджету. Звісно, кожна справа, якою б хорошою вона не була, завжди має свої плюси і мінуси. Тож спекуляції були, є і будуть, адже завжди знайдеться такий, кого навіть добре управлінське рішення не влаштовує. Зрештою, вважаю, що кожен повинен просто добре робити свою роботу, адже рано чи пізно за свої вчинки доведеться відповідати перед людьми і перед Богом. Якщо ми відроджуємо комунальну сферу, то, повірте, в тім нема жодного особистісного інтересу. Це – інтерес громади.
– Спільне підприємство передбачає співфінансування проектів з обох сторін? Чи матиме комунальне підприємство, як співзасновник СП кошти або ресурси для участі в таких проектах?
– До спільного підприємства КП входитиме не так коштами, як земельною ділянкою, кадрами й спеціалістами та участю міста.
– З якими іноземними компаніями з яких країн ведуться переговори?
– Ведемо перемовини з голландцями, німцями та росіянами. Однак, про конкретні результати говорити зарано.
– Чи маєте досвід співпраці з іноземними інвесторами?
– Так, до прикладу у нас хороші партнерські стосунки з фірмою «РІТТ», яка займається питанням бориславських очисних споруд. Частка нашого КП у створеному СП – 49%, фірми «РІТТ» 51%. Комунальне підприємство долучається кадрами та земельною ділянкою. Відтак, цим СП буде проведено заміну водозаборів, ремонт каналізаційних мереж, які знаходяться на глибині 6 метрів! Адже у нас залишається надзвичайно складним питання води.
Складним також є питання сміття. Сміттєзвалище працює понад 40 років. Тож маємо проект щодо будівництва термолізного заводу задля переробки сміття. Намагаємось також знайти та залучити інвестора для проведення у Бориславі дегазаційних робіт. Плануємо на вул.. Сосюри поставити когенераційну установку, яка спалюватиме газ, що виходить з надр землі.
– Тобто, проблем у Борислава – куди не глянь…
– На жаль, так. У нас ситуація далеко гірша, ніж, до прикладу, у Червонограді. У нас п’ять закинутих шахт, одна шахта затоплена і одна єдина у світі нафтова шахта. Для невеликої території Борислав сім шахт – це дуже багато. Звідси й проблеми, пов’язані із загазованістю та з нафтовидобутком. Таких проблем немає жодне місто області. Тому ми намагаємось залучити кошти ззовні, аби хоч якось поправити ситуацію. Іншої ради на це нема.
– Чи отримує місто дотації з державного бюджету?
– Ми подали ряд заявок, але результат буде не раніше наступного року. Що стосується цього, 2011 року, заявки на виділення коштів подавались до 1 листопада 2010 року. А вибори відбулись 31 жовтня. Відповідно, часу для внесення заявок у нас не було взагалі. Сподіваємось, що в наступному році держава почує Борислав та допоможе йому.
Знаєте, я переконаний – наші предки були мудрішими, ніж є ми зараз. У Бориславі було все, тому нам сьогодні не потрібно нічого видумувати, нам просто слід відновити те що є. До прикладу, газ, який виходив, ще до війни спалювався на електростанції, тож Борислав, Дрогобич, Трускавець і Самбір отримували електроенергію з бориславської станції, а вивільнений газ не приносив шкоди місту. Вдень і вночі працювали компресорні станції. Натомість, зараз велика частина газу виходить в атмосферу, ним ми дихаємо.
– Підсумовуючи нашу розмову, скажіть нам таке: скільки потрібно коштів Бориславу, аби повернути йому його попередню славу?
– Треба дуже багато! Тому комплекс необхідних робіт ми не розглядаємо як один проект. Тож, на сьогоднішній день мова йде про сім-вісім фірм, кожна із яких готова в своєму напрямку вкласти кошти і робити роботи. А роботи тут хватить на всіх!
Розмову вела Марія Кульчицька, газета “Вільне слово”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень