Ярославу – 33 роки, він – лікар за професією. Юрій – на рік молодший, економіст. У сімейному колі ніхто й особливо не наполягав на виборі їхньої професії. Обидва працюють у ТзОВ ГКК «Карпати», під безпосереднім керівництвом свого батька Лева Ярославовича.
За відгуками колег, рядових працівників вони мають добру репутацію професіоналів. Та й за людськими якостями брати вражають своєю скромністю, у них відсутній, як нині звикло говорити мажорний стиль поведінки.
Старший брат, образно кажучи, більш приземлений, молодший успадкував від батька захоплення літаками. Він навчався у Полтаві, щоб отримати ліцензію на керування повітряними суднами. До речі, Юрій нині задіяний у зйомках фільму у Карпатах, як пілот гелікоптера. Він пліч-о-пліч на знімальному майданчику з народним артистом України, відомим актором Богданом Бенюком.
Багато хто прогнозував, що молоді й енергійні брати захочуть зреалізувати себе у політиці, мовляв на цьогорічній хвилі щодо нових облич вони мали б такий шанс. Але виявляється, що Юрій не хоче та й не бачить себе у цьому середовищі, а Ярослав, проаналізувавши ситуацію не сприйняв цю ейфорію, тому зробив паузу…
Які слуги народу нині у парламенті телеглядачі уже переконалися особисто – без жодного політичного досвіду, та й поверховими знаннями у своїй професії. Що вийде з цього експерименту не відомо.
Тому старший Ярослав свою «свіжу кров», очевидно, приберігає на місцеві вибори. Він поки що не хоче вголос про це говорити, бо у характері родини Грицаків є така риса (це очевидно передалося від діда і прадіда Євстахія який був знаним будівничим не тільки в Чорткові, а й найближчих околицях – авт.) ґрунтовно підходили до будь-якої справи.
Чималий вплив на виховання хлопців мала їхня бабуся Христина під час навчання внуків у Львові. Попри свою щиру і теплу любов до них, вона була строгою вихователькою-гувернанткою. Добрі гени, плюс «вишкіл» бабці дали добрі плоди. Обидва хлопці виросли порядними і відповідальними людьми.
Я був очевидцем, коли Юрко, зайшовши у приймальню, і привітавшись за руку з кожним хто там знаходився, зніяковівши запитав, хто останній у черзі на прийом до Лева Ярославовича.
Аналогічна поведінка і в Ярослава. Дорослі брати мають свої сім’ї, і вони живуть за своїм розпорядком. Але інколи хлопцям хочеться усамітнитися із батьком у суто чоловічій компанії, обговорити з ним насушні питання або, як кажуть, звірити з ним свою позицію, поділитися особистісним. Здається, це розуміє й сам Лев Ярославович, але метушня буднів «стоїть» на заваді.
Класичний вислів про те, якщо ти не займаєшся політикою, то вона займеться тобою достукався до серця одного із братів – Ярослава. Тому він має намір дебютувати у ній. І як розумна і розсудлива людина, Ярослав хоче розпочати із азів, тобто низової ланки. А це депутатство на місцевому рівні. Це – виклик самому собі, він продиктований раціональним мисленням, усвідомленням: що вундеркіндом у політиці не народжуються, ним стають у процесі пізнання цієї специфічної «кухні».
Уже відтепер – цеглина за цеглиною – він вибудовує стратегію своєї виборчої кампанії. А це передусім, контакти із виборцями, можливість зрозуміти їхні проблеми і турботи, перейнятися ними і допомогти. До речі, у Ярослава дуже загострене відчуття справедливості: він болісно реагує на виклики, які гнітять чи принижують людину. Саме такими якостями мають бути наділенні ті люди, які прагнуть стати лідерами громади, або держави. Тоді зникне таке поняття як подвійні стандарти. У цій історії важливо й те, що два брати Грицаки у тандемі здатні звернути гори. І це трактування продиктоване позицією і відповідальністю синів старшого Грицака.
На фото: старший син Ярослав Грицак – лікар; Лев і Юрій Грицаки проводять робочу нараду.
Володимир Турмис, газета «Галицька Зоря»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень