Минулого понеділка робітники водоканалу припинили роботу. У вівторок голова профспілкового комітету КП «Бориславводоканал» Сергій Центровський скерував листи в. о. директора підприємства Юрію Заграю, міському голові Борислава Володимиру Фірману та прокуророві міста Володимиру Павичу, у яких повідомляє про грубе порушення вимог чинного законодавства України щодо оплати праці на підприємстві.
У листі, скерованому для реагування прокурору міста, йдеться про те, що на підприємстві порушується чинне законодавство України, а саме ст. 97 Кодексу Законів про працю та ст. 27 Закону України «Про оплату праці». Загальна сума заборгованості заробітної плати на підприємстві складає більше мільйона гривень. Працівникам заборгована зарплата за квітень (частково), травень 2009 року та липень (частково), серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року.
Голова профкому повідомляє прокурора, що через заборгованість у виплаті зарплати, непрозорість і асоціальну спрямованість планів керівництва міста і підприємства щодо виходу з кризового стану КП «Бориславводоканал» соціальна напруга на підприємстві зростає, і просить втрутитись у розв’язання конфліктної ситуації на підприємстві та притягти до відповідальності керівників підприємства.
У двох інших листах, адресованих міському голові Володимиру Фірману та виконувачу обов’язків керівника підприємства Юрію Заграю, профспілковий лідер водопровідників просто повідомляє, що соціальна напруга на підприємстві, яка породжена невиплатою заробітної плати, може стати наслідком припинення подачі води у місто.
На підприємстві працюють лише керівництво, диспетчерська служба, інженерно-технічні працівники, абонентський відділ та контролери, а також водозабір «Рибник» і очисна станція «Бухів». Виконувати безпосередні виробничі обов’язки відмовились робітники аварійних бригад, слюсарі та водії. Воду наразі у місто подають згідно графіку, проте існує загроза, що у випадку ігнорування законних вимог працівників водоканалу щодо виплати заборгованої платні вони можуть припинити її подачу в місто та курортне селище Східницю.
Голова профспілкового комітету водоканалу Сергій Центровський акт громадської непокори працівників водоканалу не вважає страйком. Люди приходять на роботу і чекають виплати заробленої платні. За рік обіцянок – як з боку директора підприємства Ярослава Лопушанського, так і новообраного міського голови Володимира Фірмана – вони чули багато. Прийшов час підтвердити обіцянки конкретними діями. Люди втомилися чекати і працювати задарма.
Відмову робітників виконувати безпосередні виробничі обов’язки голова профспілкового комітету аж ніяк не вважає намаганням протиставити себе чи нашкодити інтересам мешканців міста. Навпаки, акцією громадської непокори вони намагаються привернути увагу до проблем підприємства міської та обласної влади, а також широких кіл громадськості.
У розмові профспілковий лідер бориславських водопровідників відверто заявив, що не можна і надалі нагромаджувати проблеми підприємства та борги із виплати заробітної плати. Люди хочуть бачити конкретну програму виходу підприємства із кризи та реальний графік погашення заборгованої зарплати.
Пан Центровський наголосив, що робітники розуміють критичний стан, у якому опинилося підприємство, і своїми діями аж ніяк не намагаються заблокувати ті кроки, що їх сьогодні робить міська влада для поліпшення фінансового стану підприємства. Акцією громадської непокори робітники домагаються, щоб заходи із поліпшення фінансово-економічного стану підприємства здійснювались не за рахунок заробітної плати працівників. До цього часу всі гроші, що з’являлися у підприємства, йшли якщо не на оплату електроенергії, то для заміни водогонів. Людям за роботу платили якісь дрібниці, хоч чинне законодавство України про оплату праці встановлює, що першочерговою має бути виплата зарплати.
Щодо виявлених несанкціонованих підключень до мережі чи прямих крадіжок води, то, на переконання робітників водоканалу, відповідальність повинні нести ті люди, які безпосередньо відповідають за цю ділянку роботи згідно посадових обов’язків. Виробничо-технічний відділ повинен відповідати за технічну документацію, абонентський – за реалізацію води. Ніхто із робітників самовільно, без прямої вказівки з боку керівництва підприємства, нічого подібного зробити не міг.
Виконувач обов’язків керівника підприємства Юрій Заграй вихід із трудового конфлікту, що виник у водоканалі, бачить у створенні погоджувальної ради, яка врахує вимоги працівників та збалансує їх з інтересами підприємства. Це єдиний вихід із ситуації. Змусити робітників, у яких «шалена» заборгованість із виплати заробітної плати, в інший спосіб виконувати виробничі обов’язки нереально. Вимоги робітників, – на думку пана Юрія, – цілком справедливі. Говорити із людьми, які вимагають виплати законно зароблених грошей, із позиції сили, а тим більше спонукати працювати й надалі без платні, допоки ми не знайдемо потрібних коштів, не можна.
На думку в. о. директора водоканалу, обом сторонам трудового конфлікту потрібно шукати компроміс. Тільки порозуміння та згода обох сторін здатні погасити конфлікт на підприємстві. Ми повинні спільно із профспілковим комітетом скласти графіки погашення заборгованості. Проте, знову ж таки, якщо грошей нема, і наразі невідомо, коли можна очікувати їх гарантоване надходження, тільки добровільна згода людей приступити до роботи здатна зняти напругу на підприємстві. Люди повинні зрозуміти, що без стабілізації та нормалізації роботи підприємства погасити зарплатні борги перед ними неможливо.
— Людям треба усвідомити, – наголошує виконувач обов’язків директора, – що простого рецепту виходу із ситуації, яка склалася на підприємстві, просто не існує. Ми зобов’язані поетапно витягувати на ефективний режим роботи усі ділянки виробництва. Власне цю роботу ми уже почали робити – домагаємось ефективності роботи абонентського відділу. Оголосили нещадну боротьбу із неплатниками та різної масті комбінаторами, які хочуть користуватися водою і не платити. Далі треба братися за заміну труб, встановлення міні-ГЕС – тобто виконувати заходи, які будуть зменшувати видатки та збільшувати прибутки підприємства. Для виконання такого комплексу заходів, які перетворять водоканал у прибуткове підприємство, потрібен час – мінімум 8 – 10 місяців, якщо не більше.
Можна окреслити й більш радикальний шлях виходу підприємства із кризи. Для його реалізації потрібне додаткове вливання коштів. Проте слід не забувати, що водоканал сьогодні – збиткове виробництво. Навіть якщо в його економіку зробити значне вливання коштів, підприємство не запрацює ефективно. І через певний час виникнуть ті ж самі проблеми із виплатою заробітної плати, які маємо сьогодні.
Вихід один – знаходити порозуміння, розпочати роботу і планомірно із ростом рівня ефективності роботи підприємства ліквідовувати заборгованість із виплати заробітної плати. Усі кроки адміністрації повинні бути прозорими та зрозумілими для працівників підприємства, а графіки погашення зарплатних боргів відкритими та доступними для кожного працюючого. Коли підприємство вийде із кризи, буде просто. Це зараз складно дати слово і не порушити його, особливо коли йдеться про погашення заборгованості із виплати заробітної плати. Така вже економічна природа підприємства, що кінцевий результат залежить від безпосереднього внеску окремого працівника. Одні працюють – не дають воді витікати із труб, інші – дбають, щоб споживачі вчасно розраховувалися за воду, місто – допомагає проводити планову заміну труб… Усе це в комплексі дасть можливість створити умови для вчасної виплати заробітної плати, дасть місту прибутки від роботи підприємства, а головне – цілодобово забезпечувати мешканців Борислава водою.
Зачепили у розмові із в. о. директора водоканалу і проблему законності акту громадської непокори його підлеглих. На його думку, на цю проблему можна дивитися двояко – з позиції Закону і через призму загальнолюдських цінностей. З позиції Закону протестуючих можна притягти до відповідальності. Згідно норм людської моралі — карати людину, яка відстоює зароблені нею гроші, якось не личить. За таких обставин пан Юрій не є прихильником вживати до людей заходи адміністративного впливу, розмовляти із ними із позиції сили. Людей можна зрозуміти. Дехто із них справді знаходиться у безвиході. «Але якщо у міської влади, як власника підприємства, є інші підходи до вирішення проблеми цього трудового конфлікту, я готовий скористатися їх пропозиціями — каже керівник. — Важливо, щоб вони не йшли у розріз із розумінням, що колектив – це живий організм. Кінцевий результат дає злагоджена робота усіх працівників водоканалу».
Пан Юрій погоджується, що можна знайти законні підстави і звільнити всіх. А далі що? Економічний стан підприємства від цього навряд чи поліпшиться. Спеціалісти е спеціалісти. Я, – наголосив виконувач обов’язків, – нікого не захищаю. Проте переконаний, що серед протестувальників багато таких, хто знає свою роботу, любить її, може і вміє робити. Люди вимагають лише одного: заплатіть нам хоч якісь гроші.
Петро Магур, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень