…«Раніше я не міг і двох слів сказати про цю людину…», – відверто говорить про отця Пристая представник історико-краєзнавчого клубу «Сива давнина» Ігор Ліщинський. Але згодом розповідає так багато і так цікаво про отця Пристая, начебто він був свідком усього життя Великого Трускавчанина…
Чому ми знову піднімаємо тему отця Олекси Пристая? Та тому, що наближувати цю постать для мешканців Трускавця варто знову і знову. Бо тетралогія «З Трускавця у світ хмародерів», яку залишив після себе отець Пристай, є справжньою енциклопедією з життя галицького села кінця ХІХ – початку ХХ століття. А саме таким селом був тоді Трускавець.
Тому педагогічні питання, які проходили сьогодні, 19 березня, в Будинку учнівської творчості, і мали на меті наблизити постать отця Пристая в першу чергу педагогам, викладачам навчально-виховного закладу, щоб вони згодом донесли інформацію про нашого великого земляка своїм вихованцям. І коли панове Ігор Ліщинський та Микола Іваник із «Сивої давнини» так цікаво розповідали про давній Трускавець, то в цьому теж є велика заслуга отця Пристая. Отця, котрий залишив нам цей Трускавець у своїх спогадах.
Ми можемо заплющити очі і уявити собі, як у стодолі народжується дитина, якого потім називатимуть «попиком», бо з малих літ мріяв стати священиком і тягнувся до науки. В ті далекі часи Людиною робила в першу чергу праця і жаль, що зараз батьки так бояться, щоб їхні діти не бралися за працю. Малий Олекса важко працював удома, але не нарікав. Як би парадоксально це не звучало, але праця дійсно облагороджує і робить вільною. Праця вчить наполегливості, яка так потрібна в будь-якій ситуації – чи то в навчанні, чи то в досягненні мети, чи то в повсякденній рутинній роботі.
Весь життєвий та творчий шлях отця Олекси Пристая не вдалося викласти за півтора години педагогічних читань, але навіть із яскравих уривків розповідей любителів сивої давнини та викладачів Будинку учнівської творчості можна винести багато. І вміння «качати свої права», і повчитися любові до рідного краю та рідного народу, і те, яким же священиком потрібно бути. Отець Олекса Пристай продовжує жити у своїх нащадках (бо мав п’ятеро дітей), серед яких напевно найзнаменитішими є брати-письменники Тарас та Юрій Прохаськи, правнуки отця, онуки його сина Богдана. Він продовжує жити в пам’яті тих вірних, яким сіяв зерно Христової науки в селах Підгірці, Гологірки, Лагодів, Журів, а також в далекій Америці – у Карнегі та Сірак’юзах. Аж цього, 2013 року, він дочекався у рідному Трускавці меморіальної таблиці, але так і не дочекався визнання всього Трускавця. Бо «нема пророка у своїй Вітчизні». Як не дивно, але його книга продовжує припадати пилом як у книгарнях, так і в бібліотеках, хоча її перевидання в 2010 було таким потрібним та актуальним. Але чомусь воліємо читати Люко Дашвар, Пауло Коельо, фантастику та детективи, але не сягнемо рукою по нашу минувшину – минувшину того краю, де зараз живемо ми, хоча не конче тут мусіли жити наші предки.
Світлина за світлиною на слайд-шоу – молода Ольга Бачинська, дружина отця, яка через надто вологе повітря на парохії в Журові померла в нестарому ще віці; приїзд отця Пристая до Коломиї та Трускавця у 1938 році – останній візит отця до рідного краю; донька Оксана – краща медсестра Америки; брат Ілько, який з малих літ уславився майстерністю; вибудувана отцем Пристаєм велична церква в Сірак’юзах – і це в часи Великої Депресії! Крок за кроком наближує пан Микола Іваник постать отця Пристая, оживає отець у своєму творі у виконанні Олега Осійчука та іншої викладачки БУТу, прізвища якої ми, на жаль, не знаємо. Тетяна Осійчук, ініціатор заходу та ведуча, дякує присутнім за увагу і на цьому, здавалося б, крапка. Але насправді не одна, а три, бо ще не один раз повертатимемося до теми спадщини славетного вихідця із Трускавця, який наприкінці свого земного життя поринув у спомини – рай, з якого нас ніхто не вижене. І тим самим там, у далекій Америці, наблизив Трускавець нам, які тут у Трускавці.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень