З 00:01 год. 27 липня поточного року, відповідно до рішення Тристоронньої контактної групи від 22 липня розпочалась нова спроба повного та всеосяжного припинення вогню на лінії розмежування в зоні проведення Операції об’єднаних сил. Як стверджують самі військові, підготовка до цієї події є безпрецедентною. Звичайно, для реалізації вказаного перемир’я та контролю за його дотриманням з боку командування вітчизняної армії будуть задіятись додаткові сили та засоби, однак це не сумнозвісні «загранотряды», які стріляли в спини власних бійців, а додаткова група офіцерів з контролюючими функціями.
Як зазначив командувач ООС Володимир Кравченко, “ситуація в районі проведення операції Об’єднаних сил залишається контрольованою. Підрозділи Збройних Сил України продовжують виконувати поставлені завдання. У цьому контексті ще раз слід наголосити, що заходи повного та всеосяжного припинення вогню не позбавляють українських воїнів діяти відповідно до норм міжнародного гуманітарного права та національного законодавства України. При цьому, підрозділи зі складу Об’єднаних сил готові дати належну відсіч ворогові у разі порушення домовленостей. Варто зазначити, що в ООС працює колцентр, і будь-хто із військовослужбовців у яких «нібито вилучають штатне озброєння» можуть звертатися за номером телефону, який є у кожній військовій частині». Не довіряти зазначеним словам наразі підстав не має.
Беззаперечно, припинення вогню не слід розцінювати як односторонню поступку з української сторони. Україна і надалі зберігає право на захист від супротивника який порушить угоду. Зокрема, окупаційним військам у вигляді «народної міліції ДНР та ЛНР» забороняється використовувати будь-яке озброєння, включно зі стрілецькою зброєю. Наказ віддано на рівні управління так званої «народної міліції». Контроль за збереженням досягнутих домовленостей покладено на командирів підрозділів. Бойовикам, які порушать режим припинення вогню, нібито загрожуватиме дисциплінарна відповідальність.
Більшість українців слабо вірить у зазначене перемир’я, спираючись на практику минулих перемир’їв, адже в основному від них був мізерний ефект, декілька днів і знову розпочинаються активні обстріли. Однак, за весь період проведення операції на сході не було таких масштабних заходів. Тому здоровий глузд вимагає дати владі шанс для перезавантаження мирного врегулювання, підкреслюю мирного врегулювання, а не здачі українських територій та інтересів. Беззаперечно, всі хочуть щоб війна на сході закінчилася повною перемогою України. Однак на жаль, Україна на Донбасі протистоїть з однією з найсильніших у військовому плані держав світу, і хочемо ми це визнавати чи ні, наші збройні сили не спроможні на даний час військовим шляхом звільнити окуповані території, і це нас хвилює.
Однак, хочеться заторкнути інше, теж важливе, те, що повинно нас хвилювати не менше. Мова про ризики які виникають у внутрішньодержавних міжусобицях. Беззаперечно, є багато критиків прийнятих домовленостей в Мінську, і я також один із них. Однак, це не потрібно здійснювати розгойдування човна всередині держави в умовах війни з зовнішнім ворогом загрожує, адже це може призвести до незворотних наслідків, про що нам також говорить історичний досвід.
Хочеться запитати у лідерів протестного руху чи усвідомлюють вони те, що піднявши народну хвилю протесту, вони ризикують не втримати її в правовому полі? Чи не побоюються, що добровольці і військові, які проливають кров, повірять в постійні інформаційні вкидання про прийдешній новий розкол країни через власні амбіції, і підуть на якісь неконституційні дії? Одним словом, чи не закінчиться протестна акція протистоянням всіх проти всіх? І чи не скористається цим ворог?
Антон Бориславський
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень