Чому з кожним днем наше місто стає все бруднішим і бруднішим? Це питання, як ніколи, є актуальне зараз. Пройшовшись по вулиці, не можна не звернути увагу на порожні пляшки біля лавочок, обгортки від солодощів на тротуарах, траві. Це наше місто? Це ми, зразкові громадяни, тут живемо? Це ще дуже навіть добре, коли ти піднімеш це сміття і викинеш у найближчу сміттєву урну, але таких людей, на превеликий жаль, дуже мало. Всіх мовби то задовільняє таке становище нашого міста, і тому ми, ніби забуваючи про обов’язок кожного громадянина, мимохідь, “нехотячи” кидаємо сміття просто там, де ми проходимо.
Чисте місто
В народі говорять, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Але, напевно, всі прекрасно розуміють, що все ж таки чисто там, де і прибирають, і не смітять. Як є у Європі. Чому там на першому місці стоїть культура і екологія держави? Чому ми не можемо так само розставити пріоритети в рідній країні? Всі ми хочемо жити у економічно, туристично розвиненій країні, але якщо так дальше продовжуватиметься, то ніякі заповідники, парки не привертатимуть увагу туристів. Майже кожен день по телебаченні можна побачити, що у нашій столиці відбувається: діють лише декілька пляжів, адже інші просто не придатні до роботи через бруд і недотримування хоч найменших норм порядку та чистоти. Мешканці Києва скаржаться, що їм немає де відпочити з сім’єю. Якщо таке відбувається у нашій столиці, то що можна говорити про інші міста, не згадуючи взагалі про села? Ось тут і стає за державу прикро. Адже Київська Русь була свого часу культурним центром Європи. Пізніше спудеї з усієї Східної Європи, включно з Ломоносовим, мали за честь здобути освіту в Києво-Могилянській академії. Мандрівники з подивом відзначали тотальну письменність населення, наявність шкіл у кожному селі і турботу про дітей, відповідальність за яких, у разі втрати батьків, брали на свої плечі громада, родичі або сусіди. І струмки були чистими, і гілочок не ламали даремно. І хати стояли як намальовані у вишневих садках.
Чисте серце
Совість – суддя в душі людини, який визначає переможця вічної боротьби між добром і злом. Одне слово, про совість люди пам’ятають і звертаються до неї постійно. Влада — у міру необхідності. Тому коли влада, чи на місцевому, чи на вищому рівні, починає звертатися до суспільної свідомості з допомогою категорії совісті, то це може здаватися дуже підозрілим (з якого це дива?). А диво одне – скоро вибори. Дуже важливим є те, щоб ми не забували про нашу совість, наше внутрішнє “Я”. Не потрібно бути такими людьми, які кажуть: “Та наше місто й так вже брудне, що буде, якщо я викину сміття просто на дорогу?” або “Хай цим займається влада, нам до цього немає діла”. Це справа кожної людини. Але якщо ми хочемо жити в чистоті та порядку, то його потрібно підтримувати не лише в своєму куточку, у себе вдома, але й у місті. Бодай би кожна людина викидала сміття в урну, то швидкими темпами ми дійшли б до вирішення цієї проблеми. І не потрібно було б організовувати так звані “суботники” і різноманітні акції. Недарма давньоримський письменник Публій Теренцій Афер сказав : “Я людина, і ніщо людське мені не чуже”. Таке життєве кредо повинне бути у кожного українця чи українки. Проблеми нашої великої та дружньої сім’ї ми повинні вирішувати разом.
Діана Кузьмич
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень