22 листопада святкуємо День Свободи. Але чи святкуємо?
19 листопада 2005 року Віктор Ющенко підписав Указ Президента України N1619/2005 “Про День Свободи”: “З метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, виховання у громадян почуття національної гідності, враховуючи історичне значення революційних подій осені 2004 року, які засвідчили волелюбність Українського народу, його прагнення до свободи і демократичних цінностей та на підтримку ініціатив громадськості постановляю:
Установити в Україні День Свободи, який відзначати щорічно 22 листопада”.
Цьогорічне святкування навряд чи сприйматиметься власне як День Свободи. Можна буде лише говорити про тріумф “Свободи” – політичної сили, яка після виборів 31 жовтня збільшила свою присутність у місцевих органах влади. Якщо ця тенденція збережеться, то, можливо, Олег Тягнибок і декілька його однопартійців будуть народними депутатами України, якщо до парламентських виборів не станеться якихось форс-мажорних обставин.
Проте Свободою, на що сподівався Віктор Ющенко, в Україні й не пахне. Особливо це видно на прикладі газет, хоча чимало говорилося й писалося про свободу слова. Приватні засоби масової інформації здебільшого належать олігархам і певним політичним силам, так що виконували й виконують їхню волю. Газети, співзасновниками яких є міські чи районні ради, також озирались на господарів, справедливо очікуючи грошей з бюджету на свої видання. Зрештою, спрацьовував принцип внутрішньої цензури, коли журналісти не хотіли зайвий раз критикувати владу.
Вільнішим наше життя за цей час не стало. Якщо ми не стали заможнішими, а більше платимо за комунальні послуги й ціни ростуть мало не щодня, – то про яку Свободу можна говорити?
І все ж Свобода існує – не як політична сила, а як філософське поняття. Людина вільна настільки, наскільки себе такою почуває. Особисто я святкуватиму День Свободи – не в тому розумінні, яке заклав у нього Віктор Ющенко. День Свободи для мене і для кожного з нас повинен стати повсякденним і буденним явищем. Якщо ми щодня будемо вичавлювати з себе раба, займатися рутинною чорновою роботою, то й Україна стане вільною державою.
Анатолій Власюк, газета «Воля громади»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень