«Фелікс Австрія». Ця повість Софії Андрухович лягла в основу сюжету стрічки «Віддана» режисерки Христини Сиволап – свіженького, апетитного фільму, який щойно вийшов на екрани українських кінотеатрів. Наголос у назві фільму напевно має бути на першому складі, адже мова йде про відданість. Але можна і по-галицьки наголошувати передостанній склад, тоді мова йтиме про заміжжя, тема якого теж тонко обігрується у кінострічці.
Цей фільм для тих, хто любить Галичину, хто має сентименти до австрійського періоду нашої спільної історії, хто «тащиться» від слів типу «оршада», «кармонадлі», чи зворотів «але ж прошу дуже, ласкава пані». І хоча Галичина ІІ половини ХІХ століття була далеко не ідилією, та все ж хочеться уявляти рідний край саме в такому романтичному ореолі – ах, як же ж воно було файно якихось півтораста літ тому.
Про що фільм? В першу чергу про двох жінок та непрості стосунки між ними. Це донька лікаря Анґера полька Аделя, котру зіграла українка Олеся Романова, та українка (русинка), служниця Стефа, котру грає полька Маріанна Янушевич. Аделя віддана (заміжня), її чоловіком є скульптор Петро Сколик (роль грає Роман Луцький). А Стефка, надзвичайно вміла господиня, красива дівчина, добра душа, заміж не виходила, тому що вона дуже віддана Аделі.
Фільм дихає глибиною австрійського періоду, там просто розкішні реквізити, антураж. Стара Австрія немов шепче загробним голосом: «Ти мусиш її…». І далі вже добре не чути: чи то «служити», чи то «лишити». А коли добре не чуєш сказаного, то наче бавишся в зіпсованого телефона. Але то не забавка, то життя, яке може бути поламаним.
Окрім трьох постатей головних героїв (а може й двох – власне Аделі та Стефки) всі решта розмиті. І отець Йосиф з дружиною-епілептичкою, і хлопчик-знайда та його ймовірний татко, і молодий та красивий єврей, який пропонує Стефі виїхати та розпочати нове життя десь далеко, і кілька типів шандарів – всі вони лише тло, на фоні якого розігрується життєва трагедія Софії Чорненько та її не то пані, не то посестри, не то конкурентки, не то щирої подруги Аделі Сколик з дому Анґер.
Признаюся чесно – книгу «Фелікс Австрія» Софії Андрухович прочитав кілька років тому, і вона справила на мене враження передусім своєю химерністю. Фільм теж химерний, але ця химерність зачаровує своєю небуденністю, нашим вимріяним, але так ніколи й не реалізованим «втраченим раєм», своїм глибинним підтекстом. Бо в фільмі (як і в книжці) не лише дім, де до тебе промовляють картини, і не лише смаколики за втраченими рецептами, але й амбівалентність почуттів, вічний вибір любити чи ні, а якщо так, то кого і що і за що і чому і так далі.
Як було сказано на початку, фільм «свіжоспечений», прем`єра розпочалася вчора, 16 січня. На нього однозначно варто йти, бо оплачуючи квиток, ми не лише підтримуємо українське кіно, але й промоцію Галичини, нашого рідного краю. Ну і це буде гарно проведений час, бо такі фільми хоча ніби й нічого не вчать, зате залишають хороші враження та певною мірою облагороджують людину.
Якщо когось відштовхує, що при фільмі зазначено «16+», то можемо заспокоїти – сексу там нема, навіть глибокі поцілунки відсутні. Є лише декілька кадрів з красивим оголеним жіночим тілом, на яке можна дивитися до безкінечності. А «16+» тому, що діти та юнь навряд чи зрозуміють цей фільм, адже до захоплення витонченістю та майстерністю треба доростати і дорости.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень