Двічі мер міста Трускавець
Стільки добрих справ, скільки зробив міський голова Трускавця Лев Грицак, напевно, не зробив ніхто в нашому місті. Або майже ніхто. Постійна турбота про інтереси простого пересічного трускавчанина, турбота про дітей, про інвалідів та пенсіонерів, піклування про імідж цілого міста-курорту – все це входить в щоденний розпорядок дня цієї скромної і багатої душевним добром людини. Бо одне діло говорити пустопорожні слова, а зовсім інше – дати людям роботу, облаштувати місце для відпочинку дітей, допомогти фінансово чи якимось іншим чином потребуючим, хворим, немічним. Та Лев Ярославович не з тих, що любить хвалитися своїми добрими ділами, тому він навідріз відмовився від інтерв’ю, яке мало на меті показати всю його благочинність. «Не треба про це писати, знову скажуть, що ось, Грицак піариться», скромно посміхається він, та нас не так легко вдається переконати і ми вирішуємо все одно, власними силами, без участі Лева Ярославовича, написати про його добрі справи.
Неподалік від питного озера, в південно-східній частині Трускавця, знаходиться красень-санаторій, окраса курорту, «Карпати». Саме Левові Грицаку завдячуємо тим, що цей санаторій існує, діє, дає людям роботу та заробіток, що бюджет міста та держави поповнюється податками. Вже 17 років минуло від його відкриття, а це були нелегкі часи – кінець 80-х – початок 90-х років ХХ століття. І все ж Лев Ярославович не плакав, не скаржився, що хтось йому заважає працювати, він робив свою справу – будував санаторій, а водночас допомагав у відновленні могил, капличок, церков, допомагав потребуючим, сіяв добро, не особливо надіючись на якусь відплату.
Та громада не могла не оцінити свого улюбленця, для Трускавця уродженець славного своєю чудотворною іконою Чорткова на Тернопільщині став направду рідним, близьким, своїм. Настільки своїм, що Леву Грицаку громада надала перевагу над корінними політиками і саме його обрала спочатку депутатом обласної ради, а в 2002 – мером Трускавця.
Зупинятися на досягнутому – не для Лева Грицака. Після «Карпат» як будівлі санаторію треба було подумати про навколишні терени, про благоустрій. Нікому і на гадку тепер не приходить, що людина на землі санаторію може зробити такий благословенний Богом куточок не тільки для відпочиваючих та працівників, а і для всього міста. Ландшафтний парк між «Карпатами» і етно-кафе «Гражда» під назвою «Підгір’я» став знаменитим задовго до отримання в 2008 році золотої нагороди на виставці в Києві «Kyiv Build 2008». Саме це місце – улюблена територія для забав трускавецьких дітлахів, саме в «Гражді» можна дійсно приємно відпочити під чудову українську музику, з гарною обслугою за порівняно незначну плату. Сюди приїжджають фотографуватися молодята навіть із сусідніх міст, адже ця місцина просто прекрасна. Та й дитяче кафе в так званому «Млині» тут є, де можна поласувати морозивом, цукерками, фруктами, освіжитися так жаданою в літню спеку прохолодою.
Те, що Лев Ярославович є добра і чуйна людина, відзначають пенсіонери, інваліди, репресовані, учасники війни. Члени Трускавецької міської асоціації інвалідів вважають його своїм найголовнішим благодійником. «Пригадую, говорила мені покійна Світлана Казьміна (колишня голова ТМАІ – прим. ред.), що якщо будуть якісь проблеми, необхідно звертатися до Лева Ярославовича, він не відфутболюватиме, як це часто роблять чиновники, а зробить все, щоб питання вирішити» – ділиться своїми думками п. Надія Заблоцька, голова ТМАІ. Надзвичайно хорошої думки про міського голову і інші члени асоціації – Марія Мельникович, Софія Фещак, п. Мітран та багато інших.
«Якби не Лев Ярославович, моя книга про могилу на горі Бренів не побачила б світ, а так тепер моє рідне село має власну писану історію, те, що за радянських часів замовчували, стало доступне для людей і назавжди залишиться в їхній пам’яті» – так міг би, напевно, сказати трускавчани Богдан Гуцило, уродженець с. Орів, автор книги «Воскресла Бренів – пам’ять у світи». І не тільки він, книг дійсно вартісних, високодуховних, національно-патріотичних, таких, що стають настільними, за сприяння та фінансової допомоги Лева Грицака видано чимало.
На посаді міського голови Трускавця Лев Ярославович проробив колосальну роботу. Здається, для тих, хто живе тут постійно, це не так і помітно, але хто приїжджає раз на два – три – п’ять – десять років, той бачить, що зміни вражають. Нові опори зовнішнього освітлення, оновлені школи, заклади культури, міська лікарня, відремонтовані дахи будинків, нові вілли та готелі, пансіонати та житлові будинки, заасфальтовані як з-під голочки внутрішньоквартальні провулки, тротуари забруковані, чистота, порядок, благодать, аж жити хочеться. І всі, навіть опоненти, знають: Грицак – людина слова, він пообіцяв – значить, з шкіри вилізе, але зробить.
Тепер недобрі люди розпускають чутки, буцімто Лев Ярославович хоче приватизувати питне озеро. «О люди, люди небораки», як писав наш Шевченко, та невже Ви поведетеся на цю «мульку»? Та хіба не самі ті, що розпускають подібні чутки, приватизували через фірми з київськими адресами три шматки лісових масивів навколо Трускавця? А те, що Лев Ярославович піднімав питання облагородження території навколо питного озера з можливим створенням аквапарку – це хіба можна йому поставити за зле? Та й рішення про продаж землі неподалік питного озера пройшло за підтримки тих, хто тепер так галасує, а можливо й з їхньої ініціативи. Добре робитися святим та божим тоді, коли наближаються вибори, але чомусь ніхто не прагне наслідувати Лева Ярославовича Грицака в добрих справах в часі між виборами, коли всі про людей забувають, тільки він пам’ятає.
Відремонтовані та новозбудовані дитячі майданчики, постійна опіка над спортивними заходами, відновлення красеня-басейну, який «загирили» ті, що прагнуть повернутися, активна позиція по захисту надр міста, по недопущенню приватизації мінеральних вод та курортного парку, промоція курорту, перетворення Трускавця в центр, де можуть зустрітися VIP-особи з України та всього світу (пригадаймо собі Міжнародні форуми, які в Ріксосі стають вже традиційними), підтримка починань Героя України, талановитої людини Володимира Козявкіна, тверда господарська рука та практичний розум, який знає, що треба робити в місті і як це робити, щоб вийшло воно на добре для людей – ось які асоціації напрошуються на гадку при прізвищі «Грицак». І не колись там він буде робити щось добре, він добро робить для громади вже тепер. І не обіцянками завоював він серце людей, а ділами, які творить, незважаючи на палки в колесах, які вставляють не дуже порядні люди з різних сторін.
Лев Ярославович знає в Трускавці кожен куточок, важко переживає, коли не вдається залагодити якесь питання, адже не все ж і йому під силу, є речі, які вирішуються у Львові, в Києві, а інколи самі ж наші трускавецькі, його опоненти, роблять все, щоб Трускавець в очах інших виглядав гіршим, ніж він є насправді. Проте правда все одно перемагає неправду, журнал «Фокус» 9 липня 2010 року назвав Трускавець одним з 55 НАЙКРАЩИХ міст в Україні. Із Львівщини в складі цих 55 – тільки Львів і наш Трускавець…
«Карпати», кращий ландшафтний парк України «Підгір’я» разом із «Граждою», затишні масиви мікрорайонів, озеленені вулиці, ошатні будинки, церкви, магазини, постійна турбота про стан доріг, про якість послуг для населення, вигідне становище з-посеред інших міст, зокрема, сусідів – такий наш Трускавець, таким його зробили вміле управління, вмілий підхід до справи, таким він став за часів каденції Лева Грицака.
«Я не знаю, яким буде вибір трускавчан в жовтні, але знаю, що я вже залишив добрий слід в історії нашого міста. Хотілося б, звичайно, продовжити працю на благо, на розвиток, на добро», – сказав якось Лев Ярославович. Побажаємо ж йому ще довго (принаймні ще 5 років) працювати керманичем Трускавця, та це вже залежатиме виключно від нас із вами.
Володимир Ключак
Опитування ТВ від адміністратора Андрія Пристая:
Трускавецька громада обійдеться без таких політиків (4 кандидатури максимум) Total Voters: 430
Loading ...
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень