Все таки не готові ми ще до випробування великим телебаченням. Не готові бачити себе збоку і чути об’єктивну думку зі сторони. Минулого року Дрогобич лихоманило від реаліті-шоу про обмін дружинами. Мовляв, ми не такі, висмикнули найгірше, а ми благі і чоловіколюбні, культурні і релігійні. А цьогоріч у новорічно-різдвяний період оздоровчо-ресторанний Трускавець сколихнула тендітна, але принципова, білява, але розумна Ольга Фреймут з новим, але вже досить резонансним проектом «Нового» каналу «Ревізор». Як і у Гоголя, випробування «Ревізором» витримали не всі. І знову винне дзеркало, тобто телебачення: «Причепитися можна завжди. Що вона вишукує?» Про відчуття від нашого міста і людей, культури і сфери послуг розмовляємо безпосередньо з Ольгою Фреймут.
– Пані Ольго, то яке враження на Вас справив білий засніжений курорт Трускавець?
– Трускавець ніби чекав нашого приїзду: так гарно вбрався, все чистенько. Знає, що «Ревізор» любить чистоту, тому сірий асфальт вкрився снігом. Я була вдома. Тому, що я сама з Прикарпаття, я відчувала, що я приїхала додому.
Але не все так було по-домашньому. Дуже багато агресії ми тут зустріли і дуже багато любові. В Трускавці не було золотої середини. Було так, що мені руки крутили і зброєю лякали і ногами прикривали двері… А було так, що стелили червону доріжку, як в «Оскарі», зустрічали хлібом-сіллю і навіть робили снігову воду. Так, в одному ресторані я попросила каву і принесли снігову воду. І мені це зробили абсолютно безкоштовно і без претензії на те, що я, може, якась божевільна. Мені Трускавець дуже контрастне місто. Я не розумію, з чим це пов’язано, але так навіть цікавіше. Можливо, це таке до «Ревізора» спеціальне ставлення… Я думала, тут буде дуже привітно, так, як я звикла, коли ти вдома, і до тебе ставляться з любов’ю, з розумінням.
– А що найбільше сподобалося?
– Вразило те, що є заклади в провінційному місті – вибачте, Трускавець це не є велике місто – які можуть бути з локацією десь у Європі. Є готелі, які дуже би пасували Парижу, Лондону, Нью-Йорку, а вони в Трускавці під схилами Карпат.
Так само ресторани. Буває, ззовні – стиль українського кітчу, думаєш – буде брудно, засмальцьовано, по-дівчачому приготовано, смердітиме часником…А приємно здивувало, що українські ресторани, куди обов’язково підуть туристи, настільки причепурилися, вміло адаптувалися у ХХІ столітті від меню і до загальної картини. Це дуже важливо. Все таки ми вже не живемо з козаками в один час. Дівчата, та й хлопчики стежать за своїми фігурами…(Сміється)
– Пані Ольго, а можете назвати заклади, які залишили такі приємні спогади?
– Ні, до виходу програми, а вона вийде через два тижні, не можемо цього робити.
– Є щось, що найбільш неприємно Вас вразило за ці кілька днів?
– Чоловіки забувають, що я все ж таки жінка. Тобто охорона охороною, але манери мають бути. Викручувати руки – це занадто. Я журналістка – це одне, це моє покликання в житті, я четверта влада, так як і Ви. Думаю, цей охоронець не крутив би руки депутатові, представникові першої влади. І плюс я жінка. Як я була би вредна жінка, я би написала на того хлопчину заяву, і він не сидів би у своєму теплесенькому готелі на посаді «охоронець», а сидів би за ґратами і дивився на сонечко крізь клітинку. Але так як я жінка внормована, вихована, я вважаю, що в мене більше сили, ніж у нього. Ми покажемо його таким, яким він є. Тобто манери повинні зберігатися навіть у охорони.
– Ви з «Ревізором» їздите Україною, знімали передачі в Криму і Харкові, Чернігові і Львові, чи помітили якусь ментальну різницю в сфері послуг залежно від регіону?
– Так, ми вивчаємо психологію людей…Я от насправді думала раніше, що Західна Україна – це надзвичайно чисті кухні. Як було у Львові та Івано-Франківську. У Трускавці було дещо по-іншому. Те що ми бачили, з якою пильністю охороняли кухні, ви не уявляєте… Ставили охорону в два ряди…То я собі можу уявити, скільки там живе тарганів, мишей, і скільки там зіпсованих продуктів. Тому що, коли в тебе все прибрано, як у жінки, що зробила гарний макіяж, ти не проти, щоб усі це побачили. А коли ти страшне, сумне і занедбане, ясно, що ти будеш ховатися вдома за парканом. Так само і з кухнями. Я думаю, що це просто бруд. Коли ми потрапляли на деякі кухні в Трускавці, я думала, що там їжа для псів, а виявляється, що цим годують людей.
– А різницю в людях Ви помітили?
– В людях? Я не зрозуміла. Місцеві – розкішні. Тобто я відчуваю західноукраїнський гонор і відчуття гідності. Людина на роботу приходить в білій сорочці, з манерами. Відчувається західноукраїнський інтелігентний підхід.
Але дуже багато туристів. Ми бачили у вас і афроамериканців, китайців не бачили, але думаю, вони тут є. (Сміється). Тому дуже важко зрозуміти, яка тут публіка, який дух.
– Попри те, що Ви залишаєтесь в «сім’ї» «Нового» каналу, не можу не спитати, чому Ви з Олександром Педаном і Сергієм Притулою пішли з ранкового шоу «Підйом»?
– Я дуже люблю своїх колег. Але ми народилися в цьому світі не тільки для «Підйому». У нас є інші покликання. Так би ви зранку на нас дивилися, дивилися, потім ми б вам, можливо, набридли… А ми хотіли, щоб ви за нами сумували. А по-друге, ми хотіли реалізувати себе. Якщо б я не пішла з «Підйому» не було б «Ревізора» та інших проектів. Якби Педан не пішов з «Підйому» не було б «Фабрики» та інших проектів. Якби Притула не пішов з «Підйому» не було б тих програм, які ви зараз побачите в новому сезоні. Це все робиться з любові до глядача і тільки. Це телебачення, це так має бути, щоб ви сумували і чекали нас в інших програмах.
– Дуже Вам дякую.
Ольга Фреймут і вся знімальна група «Ревізора» сіли в білий «спринтер» і поїхали на Буковель. А ми бажаємо їм щасливої дороги і чекаємо нових програм, особливо про такий незрозумілий і контрастний Трускавець…
Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»
Р.S. Висловлюємо подяку за розуміння і підтримку в організації інтерв’ю адміністрації готелю «Оскар».
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень