Народна творчість надто часто відштовхувалася і відштовхується у своєму реагуванні на внутрішні чи зовнішні події, спираючись на підґрунтя,- слово Пророка України Кобзаря. Констатуючи і бичуючи дійсність, яку ми маємо за третину віку існування відновленої Української Держави, літописці з небайдужого середовища Українства завше сповідують Шевченкове: «добрі жнива колись-то будуть…».
Народна творчість дотримується, як і Кобзар, одного: «неложними устами казати правду». От і в «Трускавецькому віснику» з’явилася публікація монологу «Коли б наш Геній пробудився!». Названий монолог, за авторства Петра Болеславського, присвячується 30-ій річниці Незалежності України та 175–й річниці написання «Заповіту» Т.Шевченком.
Автор римованою мовою дає стислу біографію поета-борця і місце його вічного спочинку, «де Канів на горі Чернечій», заакцентовуючи: «своїм нащадкам на багато літ// створив Кобзар свій Заповіт». Після чого йде передрук: «Як умру, то поховайте …», а потім автор продовжує: «Та уявіть собі на мить,//що наш Тарас уже не спить ,//А в домовині пробудився//Й на світ сучасний подивився.//І запитав би він у нас//У цей складний, можливо, час://Чи ми кайдани розірвали//І люди дійсно вільні стали?//Та як живеться зараз нам,//Усеньким всім-трудівникам?://Чи піклується за них влада,//Президент, кабмін, Верховна Рада?».
Далі йде перелік здобутого і недолугого за 30 років митарств Українства, бо: «в управлінні, як назло, //Нам на гетьманів не «везло»… хоча «вже шостий президент у нас при владі,// «Слуги народу» – в більшості у Верховній Раді». І вказує, як побажання, здолати корупцію, покарати злодіїв та хапуг, пандемію коронавірусу, здобути переможний мир на Сході та возвернути Соборність Українських земель, добиватися цільності української спільноти у відстоюванні національних інтересів.
Відчувається, що п. Петро уважно нотував внутрішні перипетії коли: «…в незалежні перші рОки//Були у нас свої мороки…». Гадаємо, що поважні читачі багато чого із написаного там пригадають з пережитого, а молодь щось почерпне як уроки на майбутнє.
Автор добре обізнаний щодо економічної сфери, бо користується широким словниковим запасом термінів і понять як от: аферизм, корупція, офшори, олігархат тощо.
Володіючи і знаючи глибоко багатство української мови, він (П.Б.) вживає розмаїття афоризмів, порівнянь і т.п. Послухайте: «Цей клан (олігархів) в багатстві не знає міри, -//П’ють кров з народу,як вампіри…»; «Країна геть у їх руках,//А весь народ, як в клітці птах…»; «Але найбільше нас дратує їх (олігархів) твердження, що люд державою керує»; «Хто з олігархами дружив, – при них й собі добра нажив»…
«Достало» мудрого літописця становища Українства на селі: «у селах люди зайві стали…»; «порожні і німі стоять оселі…»; «мільйони за кордон повиїжджали…».
Щодо становища у військовій галузі: «так Україна в один момент (вже сьомий рік!) //стала буфером на весь континент…».
З монологу кричить душа, яку «достали» владоможці: «де ділося могутнє Чорноморське пароплавство»; «де дівся стрункий Карпатський ліc?». Далі дає перелік багатьох злочинів чиновників і, як резюме, кричить, бо «достали» ті, хто крали-обікрали: «на стерво тра робить облаву,//Бо дуже боляче за Державу!»
Цей народний монолог треба читати-перечитувати, попередньо поклавши під язик піґулку валідолу. Адже і сам автор ліберально пом’якшує свій гнів і не закликає Кобзаревим до обуха, а, заколисуючи, пише: «більш не пробуджуйся, Тарас,//Бо ж ти – єдиний Геній наш,//Який спокутував гріхи…».
«Достали» не одного такого, як наш автор, вище згаданого монологу…
А втім, самі прочитайте народну мудрість, широку обізнаність та ерудицію і такт Петра Болеславського: https://protruskavets.org.ua/monoloh-koly-b-nash-heniy-probudyvsia/
В’ячеслав Умнов
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень