І перший крок до цього може бути зроблений 6 жовтня, на другому пленарному засіданні десятої сесії Дрогобицької міської ради.
Радзієвський незадоволений, або Трагікомедія, яка переросла у фарс
На понеділковій нараді в ратуші Олексій Радзієвський висловив своє незадоволення перебігом подій на першому пленарному засіданні, яке відбулося минулої п’ятниці, 30 вересня. Головне послання від міського голови, який не був присутній на відкритті сесії, таке: мовляв, депутати хочуть наповнити бюджет, а дозволу на приватизацію об’єктів не дають. Щоби взяти віжки управління в свої руки, мер, незважаючи на те, що перебуває на лікарняному, може прийти на сесію, щоб очолити процес, або викликати 10-15 депутатів, залежних у багатьох питаннях від нього, яких не було на попередньому пленарному засіданні.
А питання про приватизацію ласих об’єктів, вірніше, сам підхід до неї, нагадували трагікомедію, яка зрештою переросла у фарс.
Насамперед влада в матеріалах сесії “зашифрувала” “Хвилю” і “Тустань”, аж поки депутати не дошурупали, що за безневинними нежитловими приміщеннями, які внесені до програми приватизації комунального майна, “заховані”, власне, ці об’єкти. Депутат Володимир Ямельницький зауважив, що відразу з приходом нової влади стало зрозуміло, що захмарні цифри наповнення бюджету є нереальними, тому, очевидно, ще тоді мова йшла про приватизацію цих об’єктів, а тому й внесли зміни до програми приватизації.
Депутат Степан Федак наголосив на тому, що постійна комісія міської ради з питань оренди, приватизації, комунального майна, промисловості, торгівлі, громадського харчування та побутового облуговування, малого та середнього бізнесу виступила проти приватизації цих об’єктів, “за” був лише голова комісії Андрій Шевкенич, але пропозицій комісії не врахували, і питання винесли на розгляд сесії. Подібне було і щодо приватизації “Берізки”, “Пельменної” та “Надії”. “То навіщо засідає комісія, виносить свої рішення, – обурювався депутат, – якщо нашу позицію не враховують?”. Він закликав колег довіряти членам комісії. Було також зауважено, що в преамбулі до цього питання зазначено, ніби взято до уваги пропозиції цієї комісії, хоча насправді все з точністю до навпаки, як у тому російському анекдоті “мы будем иметь вас в виду”. Ось і мають чиновники з ратуші “в виду” депутатів: ви там собі вирішуйте, як хочете, але буде так, як ми скажемо.
Депутат Володимир Ямельницький наголосив на тому, що при розгляді питань приватизації мав би бути присутнім перший заступник міського голови Олександр Коростельов, аби дати свої пропозиції та й саме бачення цього процесу. На його думку, відділ економіки блокує бюджетну комісію, і коли депутати хотіли заслухати звіти керівників комунальних підприємств, фактично не дав провести цей захід.
На думку депутатів, влада свідомо “топить” деякі комунальні підприємства (наприклад, ту ж “Тустань” – не плутати туристичний комплекс з газетою!), доводить їх до банкрутства, а потім за борги “хтось” їх викуповує.
Депутат Петро Сушко наголосив на тому, що бюджетні підприємства притискають, а комунальники множать борги. Ще рік – і їх дійсно за борги викуплять.
Депутат Сергій Гориславський задав риторичне питання: “Чи є інвестор, який хоче купити цей об’єкт, і за які кошти?”. На його думку, “Тустань” можна продати мінімум за десять мільйонів гривень і ще стільки ж слід вкласти в його реконструкцію.
На думку депутата Романа Курчика, попередня влада почала банкрутувати “Тустань”, а нинішня це успішно продовжила. “Зима наступає, не треба коштів на ремонт доріг, а тому нема потреби продавати об’єкт”, – сказав він.
Головуючий на сесії секретар міської ради Тарас Метик поскаржився депутатам, що важко зі своєї посади зняти керівника підприємства Дем’яна Мусійчука, бо він, мовляв, постійно перебуває на лікарняному. Мабуть, це не виправдання для влади, адже борги ростуть мало не щодня.
Наступальну лінію від влади підсилив депутат Михайло Лужецький, який був обраний секретарем сесії. Він погодився, що за борги можуть забрати і “Тустань”, і “Берізку”. Фактично вставши на захист невдатного керівника туристичного комплексу, він зауважив: “Постав туди золотого менеджера – нічого не буде”.
Розуміючи, що питання заходить у глухий кут (а розглядалося воно вже після обідньої перерви, коли ледве вдалося зібрати кворум), Михайло Петрович запропонував “пустити його по комісіях”, щоби позитивно вирішити на наступному пленарному засіданні. Звісно, це був красивий хід. Думка депутатів не зміниться, але більшість, яка дивовижно думає так само, як і міський голова, може не лише включити ласі об’єкти до плану приватизації, а й приватизувати їх за безцінь.
Проте депутати впирались, як могли. Богдан Звір нагадав, що за борги по зарплаті свого часу віддали одну із кнайп на Самбірській та відому “Ласунку” в центрі міста. Це саме чекає й на ті об’єкти, які будуть включені до плану приватизації.
Депутати Роман Муль і Володимир Ямельницький наголошували на тому, що є люди, які готові взяти “Берізку” в оренду і платити по 40-50 тисяч гривень на місяць. Правда, депутат Андрій Шевкенич засумнівався, що “знайдеться такий дурень”. Дурень – не дурень, але такі люди є, переконували його колеги й задавали питання: “Тоді навіщо продавати цей об’єкт?”.
Депутат Василь Танчук, більше відомий як власник “Залісся”, зауважив, що він би ні за які гроші не купував “Берізку”. Насамперед там нема стоянки автомобілів, а кухня в ресторані – це позавчорашній день. Правда, щодо “Тустані” він не обмовився ні словом.
Роман Муль нагадав, що ще минулого року борги “Берізки” і “Тустані” коливалися від 15 до 20 тисяч гривень, а нині сягають астрономічної суми.
Депутат Богдан Недбальський запропонував вивчити стан справ на підприємствах, аби не купувати кота в мішку. “Ще не знати, що там справді робиться, і борги можуть бути набагато більшими, ніж нам подають”, – зауважив він.
Зрештою, Тарас Метик зрозумів, що питання “засмоктується в болото”, “потрібного” рішення з такою кількістю депутатів не приймеш. Він запропонував зробити перерву. Порадившись з керівниками фракцій і комісій, перше пленарне засідання вирішили закрити.
“Перетворили сесію на депутатський клуб”
Таку думку висловив депутат Віктор Тюска. І він був правий на всі сто відсотків. Відчувалося, що депутати глибоко не вникнули в питання, які розглядали. Та й як було вникнути, якщо матеріали сесії їм роздали лише напередодні, хоча згідно нового чинного законодавства це мало статися ще двадцять днів тому. На цьому наголосив депутат Олег Хрущ. А депутат Богдан Николаїшин був здивований, адже матеріали комісії, яку він очолює (з питань регламенту, депутатської етики, законності, правопорядку, прав людини та розвитку громади), були готові ще два тижні тому. Що це, технічна неспроможність апарату міської ради вчасно розмножити потрібні матеріали й роздати депутатам чи свідомий вибір чиновників, аби народні обранці розглядали питання, що називається, з листка, з голосу, не вникали в суть проблем і голосували так, як потрібно керівникам ратуші? Тарас Метик вкотре обіцяв виправити стан справ, але, пам’ятається, говорив він це і на минулих сесіях.
Цього дня сесія розглянула ще й бюджетні та земельні питання. Мало хто з депутатів вчитувався в цифри виконання бюджету за перше півріччя 2011 року чи розумів, про що саме йдеться, коли говорилося про внесення змін до міського бюджету. Чи не найбільш наполегливим був депутат Михайло Ваврин, який закидав риторичними питаннями доповідача – начальника фінансового управління Оксану Савран. “Ви завалили бюджетну політику, а що конкретно зробили?”, “Співають на кожній нараді, що все добре, хоча це насправді не так, і де програма виходу з кризи?”. Пані Оксана дипломатично ухилялася від випадів бравого полковника, а його пропозицію визнати роботу виконкому в наповненні бюджету незадовільною підтримало лише 11 чоловік.
Був момент, коли всього 25 депутатів проголосували за те, аби затвердити розпорядження міського голови про внесення змін до міського бюджету, але Тарас Метик віртуозно провів повторне голосування, сказавши, що, мовляв, деякі депутати були “на перекурі”, і це рішення було прийняте. Правда, при цьому з’ясувалося, що голосів було подано більше, ніж фактично присутніх у сесійній залі депутатів, і це розцінили як репетицію перед голосуванням по приватизації об’єктів.
Олега Хруща обурило, що на ремонт ратуші виділено 290 тисяч гривень, хоча її щороку ремонтують, а вкрадені батареї розшукують й досі. “Хто визначає пріоритети, куди розподіляти кошти?”, – запитав він, але відповіді так і не отримав, хоча, на його думку, пріоритетним є, скажімо, вкладення грошей у медицину. Проте Андрій Шевкенич зауважив, що на фінансування шести медичних об’єктів цього року не дали ще жодної копійки. Один реаномобіль коштує майже три мільйони гривень, а Дрогобичу треба шість таких машин. Олег Хрущ з’ясував для себе, що дрогобицька влада зовсім не працює з європейцями, адже існують різноманітні програми, в яких активну участь беруть багато міст України, а Михайло Лужецький лише запевнив, “що будемо цим займатися”.
Депутат Богдан Пристай говорив про необхідність виділення 100 тисяч гривень для проведення ремонту опалення в гімназії, яка наступного року відзначає своє двадцятиліття. Він нагадав також, що у жовтні минає рік роботи нинішньої влади, а тому було би доцільно заслухати звіти міського голови, його першого заступника і заступника, секретаря ради та керуючого справами міськвиконкому.
На сесії йшла мова й про інші важливі питання, зокрема, про торгівлю алкоголем (і тут влада, на думку Романа Муля, хоче перебрати на себе повноваження мало не Кабінету Міністрів України та податкової служби), шкільні проблеми, але це тема окремих статей, які публікуватимемо в “Тустані”.
А закінчимо тим, з чого й розпочали. Сьогодні Олексій Радзієвський або самостійно, або через “слухняних” депутатів братиме на сесії владу в свої руки й проштовхуватиме ті питання, які, на його думку, принесуть користь і благополуччя громаді, хоча це не завжди відповідає дійсності.
Анатолій Власюк, часопис “Тустань”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень