Вже традиційно в одну з неділь пізньої осені християнська церква «Добра Новина» у Трускавці організовує Свято подяки Богу за врожай. Цього року в зв’язку з трагічними подіями в державі слово «свято» замінили на «день», адже коли в державі жалоба, щодня гинуть люди, якось не до святкувань. Але дякувати Богу є за що! Можливо, саме наша невдячність Творцеві за Його діла і є однією з причин того, що зараз коїться в Україні.
День подяки Богу за врожай проходив у Трускавці в приміщенні залу «Доброї Новини», на Бориславській, 47-А. Хоча зал ще не освячений (цю подію планують провести в 2015 році), але вже повністю викінчений, тож не було потреби орендувати якесь інше приміщення. Як зазначив старший пастор церкви «Добра Новина» Анатолій Кузьмич, тут планують не лише звершувати Богослужіння, а й проводити духовно-мистецькі акції, концерти, зустрічі.
Вже традиційно День подяки розпочався із молитви та виступу наймолодших – дітей-учасників недільної школи. Лунали християнські пісні та вірші, а родзинкою програми став виступ народної студентської хорової капели «Gaudeamus» (керівник – Степан Дацюк). Зворушливо лунали під склепінням протестантського Дому молитви уривки Божественної Літургії св. Івана Златоустого в обробці знаменитого українського композитора Кирила Стеценка. До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка було виконано пісня на слова Великого Кобзаря: «Реве та стогне Дніпр широкий», «Садок вишневий коло хати», «Учітеся, брати мої». Стоячи присутні слухали і пісню-реквієм «Пливе кача по Тисині» (в пам`ять героїв Небесної Сотні та загиблих в зоні АТО), і наш духовний гімн «Боже великий, єдиний». Направду, в цей день тут відчувалася єдність всіх християн, незалежно від конфесійної приналежності.
Актуальна та цікава постановка вистави із життя заробітчанина навряд чи залишила когось байдужим. Чоловік, який приїжджає із заробітків, не знаходить розуміння в сім`ї, не чує слів подяки, не має з ким навіть поговорити – і дружина, і діти вимагають лише одного – грошей, грошей, грошей. На нові шубу та айфон, на нові «шузи» та ноути, на весілля та вечірки. «Дякую» чоловік чує лише від жебрачки, якій вкинув на вулиці пару мідяків. Окрім теми споживацтва у цій виставі піднято інше актуальне питання – відсутності спілкування в родині, а відтак відсутності родини як такої. Незважаючи на веселий настрій вистави та жартівливий музичний супровід, ця постановка була напевно одним із найсумніших епізодів Дня подяки, адже показала, що наше суспільство зовсім не таке, яким би повинно бути.
3 тисячі 624 гривні 50 копійок – стільки грошей зібрали під час Дня подяки у Трускавці на потреби дитячого будинку в селі Миронівка під Дебальцевим Донецької області. Волонтер Леся Гарасимів розповіла про життя тамтешніх дітей, в яких до відсутності батьків додалася ще й відсутність миру. Друзями понад трьох десятків дітей, які проживають на цій прифронтовій території, є українські воїни. Наші солдати діляться з діточками і одягом, і солодощами, а ті натомість відправляють своїх нових друзів в останню путь, молячись над їхніми могилами.
Окрім традиційної християнської молитви «Отче наш» у виконанні хору «Gaudeamus» лунали молитви за мир та благословення для України, за добробут у державі та за здоров`я присутніх, за подолання зла корупції, яка мов іржа роз`їдає наше суспільство, та за вміння обирати добро і протидіяти злу. Ці молитви звершували протестантські пастори Анатолій Кузьмич (Трускавець), Володимир Кузьмич (Стебник) та Віталій Андрущакевич (Дрогобич). Дві з половиною години промайнули як одна мить, а в очах присутніх світилася радість та подяка – подяка нашому Творцеві за Його доброту та милосердя. Слава Богові за все! – такий лейтмотив Дня подяки, який є традиційним святом в західному християнському світі, але який ще не достатньо прижився у східньо-візантійській традиції.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень