Цей енергійний мужчина, котрий зараз весь свій час присвячує вихованню внуків та справам біля власного будинку і саду, донедавна був головним архітектором Трускавця. Про свої регалії, здобутки на цій роботі і нагороди Олександр Грищенко скромно не хотів говорити, але ми переконали його це зробити, оскільки це мало велике значення для нашої подальшої розмови у День архітектора:
– Останнього разу, коли мені вручали Державну премію в галузі архітектури, голова Спілки архітекторів України Лев Гусаков зауважив, що я єдиний діючий архітектор, який є двічі лауреатом Державної премії. Також я є член-кореспондент Академії будівництва. П’ять разів обирався депутатом, з них двічі – депутатом обласної ради. Тоді очолював комісію з містобудування і мав багато цікавих напрацювань. У Трускавці моїм завданням було створення комфортного середовища для відпочивальників. Наша робота неодноразово високо оцінювалася на рівні держави. За останні 15 років ми брали участь у восьми конкурсах на державному рівні. Для порівняння: за такий час Львів був учасником трьох конкурсів, жодне інше місто області участі не брало, Волинська та Івано-Франківська область брали участь по одному разу. З восьми наших конкурсів у трьох ми вибороли перше місце, змагаючись із потужними авторськими колективами з Одеси, Києва, Дніпропетровська, Луганська, Донецька тощо. Це не було нашим професійним завданням, але ми знали, що участь у таких конкурсах – це потужна реклама нашого курорту. Ми показали, що місто має об’єкти, які не лише виконують оздоровчу функцію, але ще й відзначені як архітектурні твори. Останніми роками Трускавець став дещо пасивнішим у цьому плані, влада не бере участі в таких конкурсах, але надіюся, що вона поміняє свою думку. Незабаром буде виставлятися наш порівняно новий об’єкт «Міротель», але міське управління архітектури вперше не бере жодної участі в представленні цього об’єкту на державному рівні.
– Олександре Павловичу, чи не найважливішою роботою за час Вашого перебування на посаді було коригування Генерального плану розвитку міста. Які його особливості?
– Генеральний план був затверджений ще в 1965 році, коли головним архітектором Трускавця був Володимир Домінко. Вже тоді наша архітектура була відзначена премією Ради Міністрів УРСР. З того часу ми намагалися не змінювати головних принципів Генплану. Основний його принцип – чітке функціональне зонування. Тобто наш курорт вирізнявся з-поміж інших курортів, навіть куди більших від Трускавця тим, що в нас чітко відмежовувались житлова, санаторно-курортна, рекреаційна, господарсько-складська зони. Ми й надалі, і зокрема при проведенні коригування Генплану, намагалися дотримуватися цього принципу і переконувати забудовників дотримуватися цих критеріїв. На сьогоднішній день у Львівській області лише два генеральні плани були відкориговані і затверджені, пройшовши державну експертизу – Трускавця і Львова. Серед інших особливостей нашого Генерального плану – вдосконалення областей відпочинку, створення пішохідних зон, винесення автомагістральних доріг за межі міста. Передбачений ще один дуже важливий крок – перенесення залізничного вокзалу в господарсько-складську зону. Може не кожен поділяє цю думку, але всі спеціалісти відзначають, що спорудження вокзалу в центрі міста було помилкою. Крім того наш вокзал розрахований на 300 тисяч мешканців, тобто він вдесятеро більший, ніж нам потрібно. Тож заплановані перенесення вокзалу за переїзд, на місці теперішніх колій у центрі – квіткові алеї, а в приміщенні вокзалу створення виставкового центру.
Також є задум створення в Трускавці історико-архітектурного заповідника. На жаль, реалізовувати його буде хтось інший. В нас єдине місто в Україні, де збереглося стільки об’єктів «дерев’яної архітектури», компактно розміщених в центральній частині міста. В нас 23 об’єкти культурної спадщини, тобто пам’ятки архітектури місцевого значення. Ще є зо два десятки об’єктів, які можна визнати пам’ятками історії. Побудовані вони переважно в період Австро-Угорщини та Польщі і мають відбиток їхніх архітектурних стилів. Є також цікава пропозиція – відновлення центрального парку з врахуванням історичних традицій і сучасних напрацювань. Є можливість здійснити це за кошти Євросоюзу, беручи участь в різних європейських конкурсах і здобуваючи транші, як це робить мер Львова Андрій Садовий.
Ще один цікавий проект – спорудження в нагірній частині, котра є дещо запущена, аквапарку з дитячим розважальним центром, атракціонами, дельфінарієм. Це був би хороший об’єкт інфраструктури курорту європейського рівня.
– Коли Ви гуляєте містом, біля яких об’єктів Вас охоплює гордість за участь у їх становленні?
– Приємно зазначити, що крім згаданих об’єктів культурної спадщини чимало цікавих об’єктів з’явилося вже в часи незалежності України. Чимало з них відзначені на державному рівні. Це санаторій «Карпати», Міжнародний центр відновного лікування професора Козявкіна «Еліта», відзначений як найкращий архітектурний твір 2005 року, готельний комплекс «Ріксос», визнаний найкращим твором 2010 року, комплекс «Шале Грааль», який виграв дві нагороди на конкурсах. Також ми показали приклад, як треба реставровувати об’єкти, зберігаючи їх традиційний архітектурний стиль. Наприклад в 2002 році пансіонат «Світязянка» отримав нагороду за найкращу реставрацію. Є готель «Оскар», визнаний кращим об’єктом будівництва в 2005 році. Також цілий ряд об’єктів заслуговують на відзначення. Наприклад товариство «Трускавецькурорт» успішно надало гарного вигляду вулиці В. Біласа. Маю на увазі вілли «Христина», «Марія», «Надія». Автори проектів знайшли золоту серединку збереження історичного стилю Трускавця в сучасних формах. Якщо б цю вулицю завершити, то це була б одна з найцікавіших вулиць. Не всі поділяють цю думку, але цікавий об’єкт – так звана «Свічка», яку прекрасно видно при в’їзді в Трускавець з Борислава, і відразу створюється певний настрій. До речі, на відміну від інших міст, котрі обростають так званими «трущобами», тобто непривабливими будівлями, при в’їзді в Трускавець ми бачимо гарні об’єкти, котрі створюють певний настрій. Наприклад, в’їжджаючи з Дрогобича, бачимо «Дніпро», «Бескид», фонтан на кільці. Є цікавий проект реконструкції автовокзалу Але він не реалізовується через відсутність фінансування. Також дуже цікавий хоч ззовні й не дуже примітний об’єкт на вул. Роксолани – «Хижина СПА». Це перша споруда, збудована на основі східної, зокрема японської і китайської культури. Всі блоки знаходяться в зимовому саду, і це дуже цікаво. А ще, використані лише природні матеріали: дерево, камінь, тканини.
– Багато хто висловлює невдоволення, вважаючи, що розбудовуючись, Трускавець втрачає свою самобутність, занадто урбанізовується…
– Це питання дуже складне. В санаторно-курортній чи житловій зонах, де в основному у радянські часи було «напхано» багато часто безликих багатоповерхівок, ставити якісь серйозні обмеження на будівництво чи поверховість не було сенсу, бо загальної картини це б не покращило. Зате в частині, де стоять ці згадані об’єкти культурної, історичної, архітектурної спадщини, та деяких інших мікрорайонах ми намагалися не допустити нового будівництва і працювали з забудовниками чи реставраторами, щоб були збережені традиції, залишені нам у спадок предками.
– Точиться чимало суперечок щодо перетворення вулиці Шевченка в пішохідну зону. Чи таке перетворення передбачене Генпланом?
– Містобудівне планування – непростий процес, необхідно враховувати різні державні норми, зокрема можливості функціонування правоохоронних служб, надзвичайних ситуацій, охорони здоров’я тощо. Ідея пішохідної зони здалася нам цікавою, і ми її хотіли передбачити у Генплані, однак при проходженні експертизи від цієї ідеї довелося відмовитися. Річ у тім, що в нас не було альтернативи – іншої вулиці, котра б забезпечувала проїзд до об’єктів на вулиці Т. Шевченка, а їх там 12, з яких чотири – санаторно-курортного призначення. Крім того необхідно було збудувати ще одну пожежну частину на вулиці Cтебницькій.Тож, як я вже казав, перед втіленням цієї ідеї необхідно було б добре все продумати, здійснити серйозне містобудівне обґрунтування. А от вулицю Суховоля легше перетворити в пішохідну, бо є паралельна вулиця Роксолани, яка може забезпечити доїзд і проїзд. Але в нас багато чого робиться не так. Ось з легкої руки депутатського корпусу незабаром у центрі, недалеко від нижнього бювету, постане 5-поверховий торговий комплекс. Я не знаю, як до такого можна було додуматися. Як я говорив, місто розділене на функціональні зони, тобто там може бути якийсь санаторно-курортний заклад, а не торговий комплекс. Крім того такі комплекси повинні будуватися не в центрі, а на околицях міста, як наприклад «Ашан» чи «Епіцентр» у Львові. Але в нашому випадку моєю думкою ніхто навіть не поцікавився. В таких випадках необхідно завжди прислухатися до думки фахівців і взагалі провести громадські слухання, розглянути різні варіанти.
– Чи погодитеся, що на розвиток міста негативно впливають непорозуміння між міською радою та найбільшим підприємством міста ПрАТ «Трускавецькурорт»?
– Звичайно, але практика показує, що між міською владою і товариством може бути взаємовигідна співпраця. Наприклад свого часу товариство передало місту адміністративний корпус на вул. Бориславська, 1 і спортзал, який зараз перетворений в Народний дім. Тож керівникам необхідно нарешті сісти і домовитися між собою, бо від співпраці значно більше користі для всіх, ніж від конфліктів та непорозумінь.
– Ми говорили про речі, якими можна пишатися, але справедливо буде згадати й те, за чим Ви шкодуєте, що зроблено не так…
– Звичайно, і я помилявся. Найбільше мені прикро за цілу серію добудов до будинків. Свого часу точилася серйозна полеміка з цього приводу, але я не припинив цього явища зокрема й тому, що не знайшов розуміння з боку керівництва і з боку деяких моїх підлеглих, зокрема й того підлеглого, котрий зараз працює в місцевому органі влади. І ось тепер місто спотворюють такі безсистемні «прищі» біля будинків. Слід також зазначити, що чимало не вдалося зробити через те, що впродовж останніх десяти років в архітектури відібрали багато повноважень. Тому в місті постало чимало будівель, споруджених з суттєвими порушеннями проектів у плані масштабності і поверховості, а ми не мали важелів впливу на забудовників. Тож багато що зроблено не так, як хотілося. Наприклад, на місці торгового комплексу ТКС біля верхнього бювету мав бути сквер. Зовсім не така мала бути територія колишнього санаторію «Юність», а тепер комплексу «Женева», де з грубими порушеннями проектів споруджені багатоповерхові споруди впритул біля курортного парку. Можна навести й інші приклади.
– Чому Ви залишили свою посаду?
– Я розповідав, як високо оцінювалась трускавецька архітектура в Україні. Я постійно засідав у колегії Держбуду. Такої честі з цілої області були удостоєні лише головні архітектори Львова і Трускавця. І ось зараз архітектура в нас принижується, думкою спеціалістів нехтують, дійшло до того, що управлінням архітектури керує землевпорядник. Я не міг спокійно спостерігати, як занепадає галузь, розвитку якої я присвятив стільки часу і сил, а тому написав заяву за згодою сторін.
– Вітаю Вас з професійним святом. Що Ви хочете побажати своїм наступникам?
– Їм і не тільки їм бажаю згадати, що пройшла Революція Гідності і що життя наше не вічне. Тож бажаю задуматися над цим і над своїм місцем в житті та зробити щось добре для своєї держави і свого міста.
Орест Лещишин, газета «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень