За плечима Івана Лепкого – майже 20 років роботи у комунальній сфері. Свої професійні здобутки і навики він успішно втілював на посадах, які обіймав у Дрогобичі, Стебнику. Йому довелося працювати чи не з усіма міськими головами, і це є свідченням не тільки високого професіоналізму, а й людської порядності.
Перед тим, як знову очолити житлово-комунальну сферу Дрогобича, Іван Лепкий відповідав за аналогічний підрозділ у Стебнику. Тепер його повноваження значно ширші, позаяк за посадовим розкладом він ще й заступник міського голови з питань ЖКГ.
– Нині випала нагода поговорити про цю складну ділянку народногосподарського комплексу. Які важелі впливу задіюються у процесі реалізації тих чи інших завдань?
– Почну з того, що бюджетна сфера значною мірою залежить від потуги промислових підприємств і надходжень від їхньої діяльності до міської скарбниці. У цій ситуації справи невтішні, бо майже всі заводи і фабрики не лише скоротили своє виробництво, а подекуди цілковито занепали. Задіювати якісь важелі впливу не доводиться, бо що вимагати від людей, коли грошей мізер для комунальних робіт у повному обсязі. Але ми не опускаємо рук, кожний керівник підрозділу працює сумлінно, згідно із посадовими обов’язками.
Зараз триває капітальний ремонт дорожнього покриття вулиці Лесі Українки. Вартість реалізації проекту понад чотири мільйони гривень. Звісно хотілося б відремонтувати й інші дороги.
– Іване Івановичу, очевидно, у нинішньої влади, є, як і колись, резерви для ліквідації «вузьких» комунальних шпаринок…
– Ви натякаєте на випадок під час першої каденції на посаді міського голови Олексія Радзієвського, коли він задіяв свою дипломатію під час спорудження пам’ятника С.Бандері.
– Авжеж, читачам буде цікаво почути про це. Гадаю, Олексій Васильович не ображатиметься…
– Виникла проблема із фінансуванням деяких робіт. Олексій Васильович за один гостинний прийом зняв це питання з порядку денного. Тодішній генеральний директор долотного заводу Геннадій Веселовський зронив історичну фразу, мовляв, у Радзієвського чарчина коньяку у 200 разів дорожча, ніж у Лас-Вегасі.
Нині Олексій Васильович «мотається», образно кажучи, по світах у пошуках інвесторів. Та частіше він оббиває пороги столичних кабінетів. Щодо місцевих резервів, то вони мізерні. Раніше існувала схема «шефської допомоги», коли виробничі підрозділи опікувалися бюджетними установами. Більше того, деякі житлово-комунальні об’єкти перебували на їхньому балансі. Тепер все лягло на плечі міської влади.
– Нещодавно один із заступників міністра ЖКГ висловив негативну думку щодо встановлення індивідуального опалення. Мовляв, часто-густо ці роботи проводяться із грубими технологічними порушеннями. І є випадки, коли від газу вибухали квартири, під’їзди. Але це велика економія коштів під час опалювального сезону… Ваш коментар у контексті сказаного.
– У будь-якій справі є плюси і мінуси. Такою є природа речей. Щодо плюсів, то очевидно, що індивідуальне опалення вигідне і зручне для людей, позаяк цілорічно вони мають гарячу воду і в будь-який момент можуть нагріти помешкання.
Та що робити тим, хто не спроможний організувати собі такий комфорт? Особливо ця проблема гостро стоїть у містах із населенням 100 і більше тисяч. Тому ті квартири, які підключені до комунальної мережі, є у мінусі. Через це між людьми і виникає неприязнь. Радше б було якось гуртом закумулювати кошти для облаштування модульних котелень для 1-2-3 багатоповерхівок. Це набагато вигідніше і безпечніше. І тут своє вагоме слово має сказати громада, їхні ініціативні люди. Думаю, найближчим часом цей процес розпочнеться. У результаті вибіркового поквартирного індивідуального опалення відбулася розбалансованість тепломережі. Назбиралося 39 будинків, що через цю проблему слід від’єднати, але людей не залишиш без тепла.
– Ми прагнемо до Європи, але забуваємо про те, що там, крім прав, у людини є ще обов’язки. Там кожен стежить за порядком і чистотою двору, під’їзду, прилеглої території. У нас звикли вимагати від комунальників, натомість повсюди смітити.
– Цілком справедливо. Наведу приклад із життя одного львів’янина, котрий деякий час проживав у дітей в Канаді. Щодня о 6 годині ранку він прибирав територію навколо будинку, де мешкають його діти. Як кажуть, коментарі – зайві…
– Іване Івановичу, у переддень міського празника бажаю гараздів усім комунальникам і доброго настрою дрогобичанам.
– Дякую.
Володимир Турмис, газета «Галицька Зоря»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень