– Та це ж Володимир Шовкошитний! От з ким вартує Вам взяти інтерв’ю! – каже мені відома журналістка та громадська діячка Наталка Криничанка, з якою у понеділок, 15 червня, проходимо обабіч церкви св. Миколая у Трускавці. І, на щастя, нагода поспілкуватися з цим українським поетом, прозаїком, публіцистом, громадським та державним діячем випала вже наступного дня, 16 червня. Вірніше, не так поспілкуватися, як послухати цю мудру, амбітну, дещо самовпевнену і надзвичайно енергетичну людину, щирого патріота української нації, рідної держави.
Зустріч з Володимиром Шовкошитним пройшла в центральній міській бібліотеці Трускавця у традиційній вже формі літературної кав`ярні. Дві години пройшли як одна мить, аж не вірилося, що люди можуть так довго когось слухати, перехоплюючи кожне слово, тамуючи подих, вбираючи життєдайні слова.
Володимир Шовкошитний встиг розповісти і про себе, і про інших (друзів, опонентів, процеси та явища в Україні та світі), встиг ознайомити з основними віхами творчості своєї та творчості тих людей, за видання чиїх книг він взявся. Народний депутат України першого демократичного скликання, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, перший заступник Голови Національної спілки письменників України не оминув своєю увагою і політики, «пройшовся» по теперішній політичній «еліті», котра сповідує не українство, а малоросійство, згадав про історію.
Уродженець села Світанок Переяслав-Хмельницького району Київської області, Володимир Шовкошитний з дитинства мріяв поступити у Московський літературний інститут. Доля розпорядилася інакше – спочатку закінчив Київський геологорозвідувальний технікум, потім Київський та Московський політехнічні інститути і вже аж тоді Вищі літературні курси Спілки письменників СРСР при Літературному інституті імені Максима Горького у Москві.
Цікаві історії про встановлення пам’ятника Дружби народів у Переяславі-Хмельницькому в радянські часи, про сотника УПА Кречета з Волині, про історію вірша «Я – украинец» (останній твір, написаний В. Шовкошитним російською мовою, в кінці 1980-х) не залишили байдужими слухачів, котрі зібралися на зустріч в бібліотеці. А прийшли сюди представники інтелектуальної та громадської еліти Трускавця Микола Іваник, Марія Попадинець, Галина Заборовська, Ігор Пілько, Віктор Пиців, Галина Шиманська, Михайло Хомич, Віра Савка, Наталія Марковецька, Ірина Вахнич, Ореста Касперська, Олександра Пфайфер та інші.
З насолодою слухали присутні розповіді Віктора Шовкошитного про Ніла Армстронга, Леоніда Кравчука, патріарха Філарета, героя Небесної Сотні Юрія Вербицького, Івана Варченка, журналіста Віталія Жежеру, братів Горинів, Бориса Єльцина, Василя Кука, про перепоховання у 1989 році праху політв’язнів Василя Стуса, Олекси Тихого та Юрія Литвина. Поет та прозаїк представив не тільки свої книги «Хресна путь», «Білий кречет», «Боривітри» із трилогії «Кров свята», але й книги Петра Сороки, Федора Жученка, Василя Базіва, Вадима Пепи, Павла Вольвача, Віри Кривої, Олександра Косенка, Михайла Лук`янюка.
Письменник поділився з присутніми своєю потужною позитивною енергетикою. Дискусії не було, хоча не з усім сказаним Володимиром Шовкошитним можна погодитись. Дещо неприємно вразила його релігійна заангажованість та випади проти поляків. А голова трускавецької «Просвіти» Галина Шиманська взагалі звинуватила письменника-рухівця в популізмі. Та кінець зустрічі аж ніяк не є приводом вважати її неуспішною. Audiatur et altera pars! «Нехай почута буде і друга сторона», – казали в стародавньому Римі…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень