/Напередодні Пасхальних відправ – коротка розповідь про храм Воскресіння, що оповитий ореолом древності і випромінює невимовне духовне світло/
Єрусалим як «місто трьох релігій» завжди приковує увагу прочан з усього світу. Кожен, хто потрапляє до цього міста, має добрий привід для вдячності Богові, за ті знаки любові Всевишнього до нас, грішних людей, які, зокрема, втілені у сакральних спорудах Єрусалиму. Нас, християн, звісно ж, цікавить найбільше те, що ідентифікує нашу віру. Йдеться тут найперше про християнські святині. Серед них – храм воскресіння Господнього. Саме про цей храм – наша коротка замітка.
У 326-335 роках імператор Константин Великий спорудив на місці Спасительних страждань Спасителя світу і Його Воскресіння чудову базиліку. Перший храм Воскресіння Христового був меншим, ніж теперішній, адже печера (місце поховання і Воскресіння Спасителя) не була частиною храму, як тепер. У 614 році війська персидського царя Хозроя ІІ, об’єднавшись з єврейськими загонами, взяли Єрусалим, а згодом і всю Палестину. Єврейський історик Г. Грец писав: «Усі церкви і монастирі були охоплені полум’ям, до чого, безперечно, євреї причинились більше, ніж перси» («История евреев от древнейших времен до настоящего». Одеса, 1908. Т. 6. С. 32). Після взяття Єрусалиму у місті було вбито понад 60 тисяч християн. Храм Воскресіння було зруйновано. Відновили його через 15 років, коли візантійський імператор Іраклій звільнив Палестину.
В часи правління халіфа аль-Хакіма (996-1021) храм Гробу Господнього 18 жовтня 1009 року був повністю зруйнований. У 1036 році імператор Константин VIII на певних умовах отримав дозвіл відновити споруду. Роботу було завершено лише під час правління Константина Мономаха. 15 липня 1099 року Єрусалим було завойовано хрестоносцями під проводом Готфріда Бульонського. Близько 1130 року вони розпочали спорудження нового храму Воскресіння Господнього. Освячено його було 15 липня 1149 року, до 50-річчя взяття Єрусалиму. Ця дата вважається часом створення храму Гробу Господнього. Єгипетський султан Салах-ад-Дін, розбивши 3 липня 1187 року на рівнині між Тиверіядським морем і Назаретом війська Хрестоносців, вступив 3 жовтня у Єрусалим. Він закрив храм Воскресіння на три дні і наказав скинути дзвони.
У 1808 році храм Воскресіння дуже постраждав від спустошливої пожежі: упав купол, потріскалися колони, вигоріла внутрішня оздоба. Однак, у 1810 році все було відновлено, а в 1870 – зведено новий купол.
Храм Воскресіння – це великий комплекс, споруджений у романському стилі ХІІ століття. Однак архітектурний образ величавого храму залишився скритим через те, що споруда з трьох боків закрита будівлями. Святі ворота знаходяться з південного боку. Західний вхід закрито драбиною, яка веде на Голготу. В південній стіні під час будівництва було облаштовано два портали, кожний з яких має шість симетрично розташованих колон з капітелями в коринфському стилі. Один з двох порталів було замуровано за наказом султана Салах-ад-Діна.
Детальний опис внутрішнього облаштування головної християнської святині подано у відомого богослова професора М.М. Скабаллановича. Ось фрагмент із нього: «Аж ось відкриваються важкі клітчасті ворота храму; переступивши його поріг, відвідувач вступає у передпокій (вестибюль)… Навпроти входу відвідувач бачить рожево-жовтий камінь миропомазання, на якому було покладено пречисте тіло Спасителя після зняття з хреста і помазано ароматами. Камінь оточено лампадами і великими канделябрами, які належать різним віровизнанням. Неподалік на захід є інший камінь, на якому стояли мироносиці під час помазання тіла Христового. З правого боку відвідувачеві відкривається вхід на Голготу. На даний момент на Голготу піднімаються двома крутими сходами (кожна має по 18 сходинок), адже Голгота розташована вище над рівнем храму. Ця гора є своєрідною площадкою, розділеною стовпами на дві частини, що творять два притвори: притвор Розп’яття, який належить грекам, і притвор прибивання до хреста (належить латинянам)».
Храм Воскресіння – величавий, просторий, хоч і похмурий. Чотири великих стовпи підтримують чотири арки, на яких кріпиться купол, що освічує храм. У вівтарі знаходяться частини Животворного Хреста Господнього і права рука святого василія Великого. Посередині самого храму стоїть невелика кам’яна чаша, у якій поміщено приплюснуту кулю. На кулі – чорний хрест. Це – так званий пуп, або центр землі. За переданням, ця частина храму побудована на тому місці, де знаходився сад Йосифа Ариматейського.
Навколо головної частини храму Воскресіння проходить темний коридор, у якому знайшлося місце маленьким відкритим притворам і каплицям на честь різних подій і осіб з євангельської історії. Тут, згідно з переданням, Спаситель явився після воскресіння Марії Магдалині.
В апсиді зовнішньої стіни храму знаходиться притвор святого Лонгина – того воїна, який пробив копієм ребро Спасителя. За переданням, записаним Єрусалимським пресвітером Ісихієм, він походив із Кападокії. Був сліпим на одне око, але прозрів, коли кілька крапель крові і води, що стікали з проколеного ребра Спасителя, попали йому в око. Він увірував у Христа, за що його, а також двох інших воїнів євреї покарали, відтявши їм голови.
Увагу паломників привертає кам’яна драбина із 29 сходинок. Вона веде у підземелля, що розташоване поза стінами храму і складається з двох частин. В одній з них – притвор святої Олени. Історики схильні вважати, що колись тут була базиліка святої Олени, побудована під час правління Константина Великого. У вівтарній частині є сідалище, на якому, як кажуть, сиділа сама Олена підчас розкопування Христа.
Богослужіння у храмі відправляють священнослужителі шести християнських конфесій: греко-православної, католицької, вірменської, коптської, сирійської і ефіопської, кожна з яких має свої притвори і час для молитви. Однак Єрусалимській Православній Церкві належать головні святині: Голгота, Кувуклія, Католікон, а також загальне керівництво службами у храмі.
Підготував о. Михайло Бучинський, настоятель парафії Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ) в Стебнику, газета «Воля громади»
ТОП коментованих за тиждень