Діяльність того чи іншого керівника буде успішною, якщо він матиме максимум інформації. Якщо ж його підлеглі фільтруватимуть доступ до тіла шефа, а сам шеф буде зацікавлений у такій фільтрації, – говорити про якусь кардинальну зміну ситуації на дорученій тобі ділянці роботи не доведеться. Бюрократія підмінить демократію, й зміни настануть не для громади, а лише для невеличкої групки людей: самого шефа і кола наближених до нього осіб.
Щось подібне на рівні України ми спостерігаємо з Віктором Януковичем, а в Дрогобичі – з Олексієм Радзієвським. І якщо важко достукатися до президента з маленької літери, який так і не став державником, то маємо наївні сподівання, що Олексій Васильович таки вийде із зачарованого кола фільтрації інформації навколо нього. Але це за умови, що він сам зацікавлений у цьому і намагатиметься внушити це своїм фільтраторам аж до звільнення останніх із займаних посад.
За моїми спостереженнями, найбільшими фільтраторами щодо доступу до Олексія Радзієвського, а ще більше – доступу до нього об’єктивної інформації є (в порядку не посади, а значимості цих осіб) виконувач обов’язків керуючого справами міськвиконкому Євгеній Шильник, начальник управління комунальних ресурсів Ростислав Росоха, перший заступник міського голови Олександр Коростельов і радниця міського голови Віра Байса. Є ще й інші сірі кардинали, які напряму спілкуються з Олексієм Радзієвським, подаючи йому не об’єктивну, а дозовану, вигідну їм самим, інформацію, але наразі це основні гравці на інформаційному полі Дрогобича.
Найбільш характерним у плані фільтрації інформації був звіт минулого тижня Олексія Радзієвського перед дрогобицькою громадою. Зрежисований виступ, лояльні запитання, мало не вседрогобицький одобрямс діяльності всенародно обраного мера… І прикрі неув’язочки, які режисери вистави не могли передбачити. Насамперед мова йде про незручні для міського голови запитання, які в письмовому вигляді (бо наживо пробитися було неможливо) підготували дрогобичани. Але ці запитання, а тим паче відповіді на них так і не прозвучали, бо вірний цербер Олексія Радзієвського Євгеній Шильник, відчувши небезпеку для шефа, вміло фільтрував записочки. Міський голова з його величезним досвідом насамперед в організаційному плані міг би лише одним порухом голови чи руки зупинити цю вакханалію, але не зробив цього. Значить, подібні цербери йому потрібні, а реальна картина дрогобицького життя – ні.
Чого ж так злякався Євгеній Шильник, від чого так вірнопіддано захищав свого шефа? Я не виключаю, що, можливо, запитання у записках і містять недостовірну інформацію, але ж можна було виправити людей, розтлумачити їм, як усе є насправді, а не нахабно відсікати те, що не подобається.
Після вікопомної зустрічі Олексія Радзієвського з громадою (втім, а чи була на ній громада – чи мова все-таки йде про присутність у залі здебільшого залежних від міського голови людей, яких у буквальному розумінні цього слова загнали в приміщення?) мені вдалося розшукати двох дрогобичан, запитання в записках яких не були прочитані. Цих людей було більше, але наразі маємо те, що маємо.
Отже, Ярослав Візор та Оксана Костецька хотіли запитати в мера про наступне:
1. З якої причини перший заступник міського голови Олександр Коростельов, який є власником “Дієтичної їдальні” на вулиці Стрийській, 125, яку придбав у 2008 році за 159 доларів за квадратний метр через підставну особу Дудко Галину Львівну, платить за землю 578 гривень за площу 633,4 квадратних метрів (друга зона) замість 6 тисяч гривень? Таким чином, він наніс уже збитки громаді приблизно на 80 тисяч гривень.
2. У міській раді працює начальником тов. Неміров Дмитро, який фактично жодного дня не буває на роботі, а наприкінці місяця власноручно заповнює і здає графіки виходу на роботу і справно отримує 2,5 тисячі гривень заробітної плати. Візує даний графік цей же Коростельов О.М. Таким чином дармоїд отримує гроші громади, а вірний слуга народу Коростельов йому допомагає. А це вже посадовий злочин.
3. Скільки часу будуть розкрадати бюджетні кошти Янів Андрій Євстахович та Недбальський Богдан Петрович через створену комерційну структуру “Неопалима купина”? Де реакція на їхні дії доблесної прокуратури та міліції?
4. Скільки товариш Росоха буде кришувати свій бізнес, а саме кафе, яке знаходиться за стіною, де розстрілювали борців за волю України? Чого і далі існує знущання над нашими загиблими родичами, чому не закрили цей гадючник, та й взагалі, хто дозволив його відкрити і як на це дали дозвіл?
5. Чому п.Пелещак і п.Летнянчин, які потрапили під скорочення, продовжують й надалі працювати в міській раді?
А ось ще два запитання – від дрогобичанина, який побажав залишитися невідомим:
1. Чи правда, що й надалі директором КП “Дрогобицький ринок” працює Станіслав Кузьменко, про відставку якого так гучно було заявлено?
2. Чи правда, що спонсором будівництва ринку на вулиці Пилипа Орлика стане Олександр Чебаненко? Якою буде сума інвестицій?
Євгеній Шильник люб’язно запевнив авторів цих та інших записок, що їм будуть надані письмові відповіді. Сподіваємося, що Олексій Радзієвський таки зацікавлений у тому, щоб у цій історії була поставлена крапка.
Анатолій Власюк, часопис “Тустань”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень