Герої не вмирають

Хто такі герої? Чи могли б ми в певних історичних обставинах повторити їхній подвиг? Якого вшанування потребують українські герої?

Відповіді на ці запитання під час своєї промови з нагоди вшанування Українських Героїв спробував дати міський голова Трускавця Андрій Кульчинський. Свято Героїв проходило у Трускавці в понеділок, 23 травня, на площі Січових Стрільців біля церкви св. Миколая. Підготувала сценарій та провела захід директор Народного дому Трускавця Людмила Лесишак.

– Героїзм – це не лише одномоментний акт. Можна бути героєм, віддавши життя, і ми повинні брати за приклад тих молодих хлопців з Небесної Сотні чи воїнів АТО, завдяки яким зараз живемо. Але героїзм – це і сумлінне виконання своїх обов’язків, ретельна праця на своєму робочому місці. Та, повторюся, кожен з нас має бути готовим опинившись на місці тих, хто віддав своє життя за Україну, вчинити так, як вчинили вони, – каже Андрій Кульчинський.

День Героїв не є офіційним святом в Україні. Про історію цього дня розповів голова Трускавецького осередку Конгресу Українських Націоналістів (КУН) Ігор Ластовецький. 23 травня – день народження голови Української Визвольної Організації (УВО), першого Провідника ОУН Євгена Коновальця. В травневі дні загинули Микола Міхновський (один з ідеологів українського націоналізму) та отаман Симон Петлюра. В діаспорі це свято проводилося щорічно, а в Україні його відзначення започаткували з 1991 року, коли було проголошено незалежність нашої держави. В цей день вшановуємо не лише Героїв України ХХ століття, тобто січових стрільців, вояків УГА, ОУН, УПА чи дисидентів-шестидесятників, але й Героїв княжої та козацької доби, а також новітніх Героїв Майдану та АТО, каже Ігор Ластовецький.

Власне за всіма Героями і була відслужена панахида на початку акції «Велич духу українських вояків». Співслужили отці з трьох греко-католицьких парафій міста – о. Ярослав, о. Зеновій та о. Василь, котрий і виголосив слово-роздум з нагоди цієї дати.

«В Україні сумні свята – Коновальця кров проллята» – дзвенів над Трускавцем чарівний голос Оксани Чіпак з Народного Дому, а українські діти в національних строях виконали «Марш сіроманців». Тріпотіли на вітрі синьо-жовті та червоно-чорні прапори, а сльоза котилася з-під напівзаплющених повік, витиснута піснями у виконанні барда Лілії Кобільник.

– Коли лунає гімн, гімн нашої держави, то потрібно хоча б зупинитися, перестати розмовляти. Така європейська практика. Нам є ще над чим працювати, – каже Лілія Кобільник, звернувши увагу на те, як не реагують на виконання Гімну України відпочивальники Трускавця.

Поетеса, композитор та виконавиця представила нечисленній спільноті, котра зібралася вшанувати Героїв, рецитовану поезію Ліни Костенко та співану поезію на слова Антоніни Листопад та двох дрогобицьких поеток. Виступ Лілії Кобільник без перебільшення став чудовою лекцією патріотизму для дітей та молоді, присутніх на відзначенні Дня Героїв.

Завершилося вшанування пам`яті Українських Героїв покладанням квітів до могил та пам`ятних місць. Дзвони на дзвіниці св. Олександра били в такт словам «Герої не вмирають…». І цьому важко було заперечити. Ще би дочекалися наші Герої належного вшанування влади та громади. Тоді на такі заходи йшли б за покликом душі не кілька десятків осіб із двадцятитисячного міста, а в сотні разів більше…